Ухвала суду № 21011185, 20.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2011 р. м. КиївК-5418/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 року по справі № 5/2657-25/333-А за позовом Дочірнього підприємства «Датський текстиль»Компанії «ПВН Холдінг А/С» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області визнання нечинним податкового повідомлення рішення

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 06.06.2007 року в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Датський текстиль»Компанії «ПВН Холдінг А/С» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та винесено нову про задоволення позову. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №000859231/0 від 27.09.2006.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області 01.04.2008 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 року, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 06.06.2007 року.

В обґрунтування своїх відповідач посилається на порушення судами норм матеріального процесуального права, зокрема, п.1.8 ст.1 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР) та ч.3 ст.167 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №625/23-1/31588791 від 22.09.2006, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Датський текстиль»Компанії «ПВН Холдінг А/С»з питань відшкодування бюджету податку на додану вартість за період з 01.06.2004 по 30.06.2004, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №000859231/0 від 27.09.2006 про відмову у наданні бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 21157,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не підтверджено нарахування та сплату податку на додану вартість по ланцюгу постачальників позивача ПП. «Ритмікс»- ПП. «Форте», що відповідно не призвело до надлишкової сплати ПДВ до бюджету, що підлягає відшкодуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що один з опосередкованих постачальників позивача - ПП. «Форте»на момент вчинення господарських операцій не був платником податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду та зазначив, що несплата ПДВ контрагентами позивача не може бути підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу. При цьому, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги відомості вказані в акті перевірки, як неналежні докази, у звязку з відсутністю законних підстав для проведення перевірки.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та помилковим з наступних підстав.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За змістом п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання.

При цьому слід зазначити, що визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах.

Проте, суди попередніх інстанцій вищезазначене не врахували та в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не дослідили факту сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Львівської області від 06.06.2007 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 227, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 06.06.2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ О.І. Степашко