Рішення № 20996377, 17.01.2012, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-2590/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 січня 2012 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Папариги В.А.

при секретарі: Курбаковій Ю.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»про відшкодування моральної шкоди завданої хронічним професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»про відшкодування моральної шкоди, завданої хронічним професійним захворюванням. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що ОСОБА_3 з 14.04.1994 року по 30.09.2009 року працювала на вказаному підприємстві, у тому числі на посаді грохотника шуровщика аглоцеху. Тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів протягом більше ніж 12 років викликала у позивача хронічне професійне захворювання діагноз: радикулопатія попереково-крижову білатеральна, переважно зліва, на фоні остеохондрозу попереково - крижового відділу хребта, грижа L 5 - S1, стан після операції вапоризації дисків L4-L5-S1 (12.2006 р), операції дискектомії L5-S1 (12.2008р), з помірними порушенням біомеханіки хребта, нейродістрофічними проявами у вигляді лівобічного коксартрозу (початкові прояви), стійким больовим синдромом, рецидивуючий перебіг, фаза загострення М54.1. За висновками МСЕК від 28.05.2010 року внаслідок хронічного професійного захворювання Позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та 3 групу інвалідності з повторним оглядом 01.05.2011 року. За результатами повторного огляду МСЕК від 04.05.2011 року Позивачу також було встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати професійної працездатності визначено у розмірі 30 відсотків з 01.06.2011 року по 01.06.2012 року. Відповідно до п.17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17.03.2010 року причиною професійного захворювання визнано факт тривалої роботи позивача ( з квітня 1994 по травень 2007) в умовах фізичного навантаження, що перевищувало норми, а саме: - рівень фізичного навантаження - нахили тулубу ( кількість за зміну): 194-150 при нормі до 100; робоча поза до 30°/ більше 30°, % зміни: 56,8/4.2 при нормі 25/немає . Важкість праці відноситься до 3 кл. 3 ст. шкідливості. Вина підприємства у виникненні у Позивача професійного захворювання встановлено п.19 Акту розслідування, відповідно до якого встановлено, що за період роботи ОСОБА_3 адміністрація відповідача не виконувала вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці»в частині створення на робочих місцях умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці. Внаслідок професійного захворювання ОСОБА_3 частково втратила здоров'я визнана інвалідом, неодноразо проходила курси стаціонарного лікування, зокрема в період з 2006 року по 2011 рік вона 8 разів перебувала на стаціонарному лікуванні, у тому числі перенесла 2 операції у 2006 році та в 2008 році. Згідно з висновками МСЕК ОСОБА_3 мусить систематично проходи медичну реабілітацію, медикаментозне лікування, на що витрачає майже вісь свій вільний час, який раніше витрачала на свої власні справи. Загальний стан її здоров'я обмежує можливості у реалізації професійних знань та здібностей, що негативно позначилась на її матеріальному стані, оскільки, маючи таку хворобу, вона не має можливої працевлаштуватися на роботу з належним рівнем оплати праці, не має можливі виконувати більшість домашніх робіт, які, враховуючи її стан здоров'я, мають робити члени її сім'ї. Внаслідок таких обмежень, ОСОБА_3 постійно відчуває себе тягарем для своїх близьких, що завдає їй додаткових моральних страждань. ОСОБА_3 може пересуватися лише на невеликі відстані, оскільки під час ходьби відчуває сильну фізичну біль, вона обмежена у пересуванні навіть у своєму помешканні, внаслідок хвороби її постійно переслідують болі в хребті та ногах, тазостегновому суглобі, що змушує її більшість часу проводити у ліжку. В останній час у ОСОБА_3 спостерігається оніміння пальців лівої ноги, фізична біль, яка має постійний характер, посилюється у нічний час, при зміни погодних умов, що завдає їй додаткових моральних страждань. За висновками Криворізького медичного діагностичного центру професійне захворювання має тенденцію на погіршення її здоров'я. Позивач оцінює свої моральні страждання у розмірі 132 256,80 грн., виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати станом на липень 2011 року помноженої на кількість місяців праці у шкідливий умовах 30 % втрати працездатності, які її представник просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17.01.2012 року за клопотанням представника залучено у справі в якості відповідача замість Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задоволити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, просила застосувати строк позовної давності та відмовити в позові, посилаючись на те, що вини підприємства у спричиненні моральної шкоди позивачу немає, оскільки ОСОБА_3 добровільно погодилася на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати нею частини здоровя. Вважала, що в позові не доведено факт заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди саме підприємством, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, погіршення її здібностей, розмір моральних страждань та переживань не обґрунтовано. Крім того положення Кодексу законів про працю України про відшкодування моральної шкоди не поширюються на правовідносини осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, і які підлягають загальнообовязковому державному страхуванню. Позивач з моменту призначення їй стійкої втрати працездатності отримала право на страхові виплати згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»тому відшкодування моральної шкоди відноситься до обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, а не роботодавця.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задоволити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 14.04.1994 року по 30.09.2009 року працювала на Відкритому акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», у тому числі на посаді грохотника шуровщика аглоцеху (а.с.22,23 копія трудової книжки). Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 02.03.2010 року у ОСОБА_3 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом: радикулопатія попереково-крижову білатеральна, переважно зліва, на фоні остеохондрозу попереково - крижового відділу хребта, грижа L 5 - S1, стан після операції вапоризації дисків L4-L5-S1 (12.2006 р), операції дискектомії L5-S1 (12.2008р), з помірними порушенням біомеханіки хребта, нейродістрофічними проявами у вигляді лівобічного коксартрозу (початкові прояви), стійким больовим синдромом, рецидивуючий перебіг, фаза загострення М54.1. Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 17.03.2010 року, встановлена причина зазначених професійних захворювань, а саме: тривала робота (04.94-05.07) в умовах фізичного навантаження, що перевищувало норми, а саме - нахили тулубу ( кількість за зміну): 194-150 при нормі до 100; робоча поза до 30°/ більше 30°, % зміни: 56,8/4.2 при нормі 25/немає, важкість праці відноситься до 3 кл. 3 ст. шкідливості, які виникли в результаті порушення адміністрацією агломераційного цеху Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», в період роботи ОСОБА_3 на цьому підприємстві ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці»(а.с.5-6 копія акту). За висновком МСЕК від 28.05.2010 року серія 10 ААА №002574 ОСОБА_3 встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та 3 група інвалідності, з повторним оглядом 01.05.2011 року. Висновком МСЕК від 04.05.2011 року при переогляді ОСОБА_3 підтверджено незмінність ступеню втрати профпрацездатності та групи інвалідності (а.с. 7 копія довідок).

На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування позивачу у звязку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди саме відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя, повязаного з виконанням трудових обовязків у ОСОБА_3 виникло з 28.05.2010 року, тобто з моменту встановлення їй стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.

При цьому, заперечення представника відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обовязку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.

Також, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача в запереченнях щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3, моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманими нею професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушена проходити стаціонарний та амбулаторний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя.

Судом також не приймаються й доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, повязаної з ушкодженням здоровя, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.

В той же час суд вважає, що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач на його користь є явно завищеним та має бути зменшеним з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

За таких обставин, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, період роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, характер отриманих позивачем професійних захворювань, припинення трудової діяльності за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за віком, а також пов'язані з отриманими професійними захворюваннями фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним стягнути моральну шкоду з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 в розмірі 40000 грн.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 гривень (сорок тисяч гривень 00 коп.) 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок (одержувач УДК у м. Кривому Розі, ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок 31215206700021, код платежу 22030001).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:В. А. Папарига