Рішення № 20992109, 16.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа № 15/232/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськгеоекоцентр», м. Луганськ до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний», м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 9 315 грн. 59 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 01 від 03.01.2012;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 218-2706 від 06.09.2011.

В судовому засіданні 10.01.2012 відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.01.2012.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 06.12.2007 № 21/175 в сумі 9315 грн. 59 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.01.2012 № 218-51, та подав заяву про застосування строків позовної давності від 06.01.2012 № 218-86.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськгеоекоцентр», як виконавцем, та Державним підприємством «Хімічний завод «Південний», як замовником, 06.12.2007 укладено договір № 21/175 (далі - Договір).

Згідно предмету даного договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе проведення наступних робіт: «Режимний нагляд за розвитком карстових процесів на промисловій площадці ДП ХЗ «Південний» (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 2.1 договору за виконану роботу відповідно до даного договору замовник сплачує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну в розмірі 9315 грн. 59 коп.

За умовами п. 2.2 договору оплата здійснюється в два етапи:

1-й етап після виконання польових робіт відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт;

2-й етап після передачі замовнику звітних матеріалів.

Строк виконання зобовязань з оплати послуг за договором встановлено не було, лише вказано «після виконання польових робіт відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт».

Так, виконання позивачем своїх обовязків за договором підтверджується актом здачі-приймання робіт по договору від 06.12.2007 № 21 на суму 9315 грн. 59 коп.(а.с. 8), підписаним уповноваженими представниками сторін, що не заперечується сторонами у справі та підтверджено матеріалами справи. Позивач 01.06.2010 предявив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором від 06.12.2007 № 21/175, оформлену претензією від 01.06.2010 № 02 (а.с. 10). Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань по договору за ним утворився борг.

У звязку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Так, станом на день прийняття даного судового рішення розмір боргу складає 9 513 грн. 59 коп., що підтверджується актами звірення розрахунків від 01.06.2011 та 22.12.2011, повноваження на підписання яких підтверджено поясненнями представників сторін та матеріалами справи.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання обовязку відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на день звернення із позовом до суду настав, враховуючи предявлення вимоги про оплату наданих послуг.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Крім того, між сторонами проведено звірення розрахунків, за результатами якого складено акти звірення від 01.06.2011 та 22.12.2011. Згідно із даними актами відповідачем визнано борг у сумі 9 315 грн. 59 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог у звязку зі спливом строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору.

Доводи відповідача відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Право предявити вимогу про виконання відповідачем грошового зобовязання виникло у позивача з моменту підписання акту здачи-приймання робіт.

Між сторонами у справі існує спір щодо дати підписання вказаного акту.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він підписаний 29.03.2010, як його представник зазначає у запереченнях на відзиві від 16.01.2012 № 04.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що акт підписаний 30.10.2008. Дана обставина підтверджується написом на акті здачі-приймання робіт та посиланнями в актах звірення розрахунків.

Тому, у кредитора право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання виникає з 31.10.2008.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, волевиявлення юридичної особи щодо погодження сплатити певну суму боргу має бути виражено через уповноважені органи (керівника чи іншу уповноважену на це особу).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій та які повинні мати обовязкові реквізити, зокрема посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Акт звірення від 01.06.2011 містить дані про прізвища осіб, які його підписали, та скріплений печатками юридичних осіб (сторін у справі).

Так, вказаний акт звірення може бути документом, який свідчить про визнання відповідачем боргу з оплати за надані послуги за договором від 06.12.2007 № 21 по акті від 30.10.2008, оскільки сторонами у справі доведено, що вказаний акт звірення підписано уповноваженими представниками юридичної особи відповідача.

Питання щодо повноважень особи має істотне значення при оцінці акту звірення як документу, яким юридична особа виражає свою волю щодо визнання боргу.

Акт звірення розрахунків від 01.06.2011 підписаний з боку відповідача в.о. головного інженера С.О.Бурдига та головним бухгалтером О.М. Кравченко. Так, наказом від 01.11.2010 № 1436к Бурдигу С.О. призначено виконуючим обовязки головного інженеру. При цьому, довіреністю від 20.06.2011 № 218-1056 йому надано права на укладання правочинів, а також підписання договорів та контрактів.

Наказом від 27.10.2009 № 1365к Кравченко Олену Миколаївну прийнято з 29.10.2009 головним бухгалтером заводу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив підписання усіх документів з боку підприємства відповідача уповноваженими особами, в тому числі і актів звірення.

Крім того, акт містить відбиток печатки юридичної особи відповідача.

При цьому, в акті звірення розрахунків від 01.06.2011 відображені відомості щодо правовідносин, за якими утворився борг. Так, вказано, що звірення розрахунків проведено за договором від 06.12.2007 № 21 по акту від 30.10.2008.

Отже, наведені обставини в сукупності свідчать про те, що уповноваженими представниками підприємства відповідача вчинялися дії (при складенні акту звірення розрахунків від 01.06.2011), що свідчать про визнання юридичною особою боргу.

Такої ж правової позиції про те, що акт звірення є документом, який свідчить про визнання юридичною особою боргу та є підставою для переривання строку позовної давності в аналогічній ситуації дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постановах від 14.01.2010 по справі №21/13-09, від 07.10.2010 по справі 47/354 та від 21.07.2011 по справі № 12/5025/100/11.

Крім того, позивачем у справі надано до матеріалів справи акт звірення розрахунків від 22.12.2011, який також підписано уповноваженими особами сторін у справі (з боку відповідача в.о. директора).

Таким чином, сторонами надано належні докази, що свідчать про визнання відповідачем (уповноваженими особами відповідача) свого боргу за спірними правовідносинами та відповідно є підставою для переривання строку позовної давності. У звязку з цим, станом на день звернення позивача з позовом строк позовної давності не минув.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 1 411 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськгеоекоцентр»до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний»про стягнення 9 315 грн. 59 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний», м. Рубіжне Луганської області, вул. Заводська, б. 1 «Г», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35283037, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськгеоекоцентр», м. Луганськ, вул. Побєдоносна, б. 21, кв. 141, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30516239: борг у сумі 9 315 грн. 59 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1 411 грн. 50 коп. Наказ видати позивачу. В судовому засіданні 16.01.2012 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.01.2012.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко