Рішення № 20992088, 12.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/27212.01.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Тячівський район Закарпатської області

до відповідача Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес", м. Київ

про стягнення 24 920,89 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ №04-1/1292 від 01.11.2011 р. справу за № 24/272 передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

За клопотанням позивача з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (пятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовними вимогами до Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 21 500,00 грн., штрафу у розмірі 500,00 грн., пені по основній сумі заборгованості в сумі 2 019,28 грн., пені за понаднормовий простій в розмірі 46,96 грн., інфляційних в розмірі 228,33 грн., інфляційних за понаднормовий простій в розмірі 31,00 грн., трьох процентів річних в сумі 581,68 грн. та трьох процентів річних за понаднормовий простій в сумі 13,64 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань згідно договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №017/10 від 15.02.2010 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за заначеною адресою не проживає” а саме те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Крім того, повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.12.2011 р. свідчить про отримання відповідачем процесуальних документів суду.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.02.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі Перевізник, та Приватним підприємством "Сі Рейл Експрес", далі Експедитор, укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №017/10, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1 Договору даний Договір регулює та визначає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов'язані із здійсненням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів експедитора автомобільним транспортом на території України та за її межами, а також з надання експедитору інших послуг, узгоджених в Заявках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.1 Договору вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі Заявок експедитора, узгоджених перевізником, які є невід'ємною частиною даного Договору, та вказується у виставлених перевізником рахунках. Розрахунки за виконані послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля на протязі 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання документів, вказаних в п. 5.2 даного Договору, згідно рахунку перевізника.

Згідно з п. 7.2.6 Договору нормативний простій автомобіля при подачі, завантаженні/розвантаженні та виконанні митних процедур приймається сторонами в рамках 48 годин на території України та СНД, і 24 години на території Західної Європи та інших іноземних держав, якщо інші строки не обумовлені в заявці. Винна у позанормативному простої автомобіля сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 540,00 грн. за кожну добу простою автомобіля під розвантаженням/завантаженням на території Західної Європи та 540,00 грн. по курсу НБУ на території України, якщо інше не обумовлене в заявці. Пунктом 7.2.8 Договору визначено, що у випадку затримки оплати послуг перевізника експедитор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки.

Факт укладення договору та проведення перевезення підтверджено Заявкою від 15.02.2010 р. та міжнародною транспортною накладною CMR №800000015/2010/300386 та актом виконаних робіт згідно Договору від 26.02.2010 р., за змістом яких вбачається, що було здійснене міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Бургхаузен (Німеччина) до смт. Золочів.

Свої зобовязання з оплати наданих послуг з перевезення відповідач не виконав, у звязку з чим за ним утворився основний борг в сумі 21 500,00 грн., який позивач намагається стягнути.

Позивач стверджує, що відповідно вимог пункту 7.2.8 Договору несвоєчасне виконання зобовязання забезпечено неустойкою в розумінні вимог статті 549 ЦК України. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив позанормовий простій автомобіля, у зв'язку з чим позивач вказує на необхідність застосування відповідальності, передбаченої п. 7.2.6 Договору, у вигляді штрафу в сумі 500,00 грн.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань та допущення простою автомобіля, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 2 019,28 грн. та 46,96 грн. відповідно за період прострочення з 15.03.2010 р. по 15.09.2010 р. З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобовязання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього за період прострочення грошового зобовязання з 15.03.2010 р. по 09.02.2011 р. додатково три проценти річних в сумі 581,68 грн. та 13,64 грн. за простій автомобіля, а також інфляційні в розмірі 228,33 грн. та 31.00 грн. за простій автомобіля. Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення, строк доставки, умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 629, 546, 638, 909 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307 ГК України

Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина друга вказаної статті передбачає обовязковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором перевезення у частині несплати останнім наданих послуг. Відповідач доказів перерахування суми заборгованості за надані послуги перевезення суду не надав. Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21 500,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені також обґрунтовані. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогами частини 6 статті 232 ГК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 066,24 грн. (2 019,28 грн. + 46,96 грн.) підлягають задоволенню.

Оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобовязання, несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань підтверджено обставинами та доказами у справі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 500,00 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 259,33 грн. (228,33 грн. + 31,00 грн.) трьох процентів річних в сумі 595,32 грн. (581,68 грн. + 13,64 грн.) також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 249,27 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес" згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2012 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 627, 546, 638, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 202, п. 6 ст. 232, ст. 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес" задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сі Рейл Експрес"", 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, код ЄДРПОУ 33993952, на користь:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, основний борг в сумі 21 500,00 грн., пеню в сумі 2 066,24 грн., штраф в сумі 500,00 грн., інфляційні в сумі 319,33 грн., три проценти річних в сумі 595,32 грн., витрати по державному миту в сумі 249,27 грн. забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено 16.01.12р.