Рішення № 20992074, 17.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/16617.01.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА», м. Київ

про стягнення 684527,23 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Проценко П.П. –юрисконсульт

від відповідача: Онищенко О.Ф. –юрисконсульт, Гаркава О.С. –юрисконсульт

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 286587,93 грн., пені в сумі 5213,28 грн. грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, трьох процентів річних в сумі 1009,02 грн., а також неодержані доходи (упущена вигода) в сумі 391717,01 грн. згідно Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №172/маг від 01.03.2011 року.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу в розмірі 272796,72 грн. Втім, надав суду пояснення за змістом яких вбачається, що позивач, як Перевізник систематично порушував умови Договору перевезення, про що свідчать чисельні претензії відправників по пошкодженню та втрату вантажу під час перевезення. Заявлено усне клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду не приймається судом в розумінні вимог ст.ст. 33, 36 ГПК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Безпосередньо у судовому засіданні, позивач згідно вимог статті 22 ГПК України уточнив свої вимоги, у зв’язку з чим сума основного боргу за спірним Договором підряду дорівнює 272796,72 грн., з якими погодився представник відповідача.

До прийняття рішення у справі позивач відмовився від позову у частині стягнення з відповідача неодержаних доходів (упущена вигода) в сумі 391717,01 грн. Позивачеві роз’яснені наслідки процесуальних його дій, у т.ч. те, що державне мито за збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу поверненню не підлягають та відносяться на нього.

Господарським судом перевірено заяву позивача на предмет її відповідності чинному законодавству, а також чи не порушує така відмова інтереси інших осіб. Оскільки відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, є волевиявлення позивача - вона прийнята судом.

Тому провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА» щодо стягнення з останнього неодержаних доходів (упущена вигода) в сумі 391717,01 грн., слід припинити за ознаками пункту 4 статті 80 ГПК України, оскільки позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У решти частини позову спір вирішується по суті заявлених вимог.

Позов мотивовано тим, що 01.03.2011року між Приватним підприємством «Малахіт Н-Плюс», далі Перевізник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА», далі Відправник, було укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №172/маг від 01.03.2011 року, далі Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Перевізник прийняв на себе зобов’язання доставити ввірений йому Відправником вантаж Одержувачу (особі уповноваженій на отримання вантажу), а Відправник узяв обов’язки здійснити оплату наданих послуг з перевезення, встановлених Договором, та дотриманням вимог пункту 4.1 Договору щодо встановлення між сторонами тарифів в розмірі 2.00 грн. за 1 ( один кілометр).

Порядок оплати наданих послуг з перевезення визначено сторонами пунктом 3.6 Договору, а саме передбачене, що оплата за вказані послуги здійснюється Замовником –Відправником не пізніше 30 банківських днів після надання послуг за тарифами та домовленістю сторін, з дотриманням вимог пункту 1.4 Договору.

Факт виконання позивачем умов Договору підтверджується актами наданих послуг з перевезення, рахунками на оплату послуг на податковими накладними на загальну суму 2031989,13 грн., зокрема:

·          № 226 від 25.07.2011рорку;

·          № 233 від 29.07.2011року;

·          № 248 від 08.08.2011року;

·          № 259 від 15.08.2011року;

·          № 265 від 18.08.2011року;

·          № 266 від 18.08.2011року.

Відповідач частково розрахувався за Договором, у зв’язку з чим, з урахуванням уточнень відповідача за ним утворився основний борг в сумі 272796,72 грн.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач з посиланням на приписи статті 3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»наполягає на стягненні з відповідача додатково пені в сумі 5213,28 грн., а на підставі статті 625 ЦК України три процента річних в сумі 1009,02 грн. за прострочення грошового зобов’язання.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення, строк доставки, умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 629, 546, 638, 909 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307 ГК України

Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина друга вказаної статті передбачає обов’язковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором перевезення у частині несплати наданих послуг в сумі 272796,72 грн. судом прийнято до уваги, що звірка розрахунків між сторонами належним чином не проведена, а залучені сторонами до матеріалів справи акти звірок, містять в собі різні суми основного боргу. Втім, акт звірки розрахунків є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

Проведення між сторонами господарських операцій за спірним Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №172/маг від 01.03.2011 року відображено відповідачем в акті звірки розрахунків станом на 16.01.2012 року в сумі 272796,72 грн., що відповідає вимогам ст.ст. 8, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, Положенню про Документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, Положенню (Стандарт)” бухгалтерського обліку: розділу 3 „Звіт про фінансові результати ”, 11 „Зобов’язання” тощо.

Відповідач доказів перерахування суми заборгованості у повному обсязі за надані послуги перевезення суду не надав. Тому позовні вимоги у частині стягнення з нього основного боргу в сумі 272796,72 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню. У задоволені решти частини позову в сумі 13791,21 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що дійсно мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, і пунктом 4.1 договору сторони встановили, що Перевізник та і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору несуть взаємну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України та даним Договором.

З такими доводами відповідача не можливо погодитися. Так, законодавець встановлює, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.96р. за № 543/96 –ВР, із змінами та доповненнями, пеня стягненню не підлягає. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Договір перевезення не містить посилання на конкретний розмір пені, а доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у відносинах сторін - відсутні.

Тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5213,28 грн., слід відмовити. Не підлягає задоволенню позов і в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1009,02 грн., оскільки позивач на час уточнення своїх вимог в частині основного боргу, не надав суду обґрунтований розрахунок трьох процентів річних за прострочення грошових зобов’язань .

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу в покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п’ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2012 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 627, 546, 638, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 202, 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, п.4 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА» щодо стягнення неодержаних доходів (упущена вигода) в сумі 391717,01 грн. –припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА», 03087, м. Київ, вул. Полярна, 20, р/р № 26003301008172 в ПАТ «БГ Банк», МФО 320995, код ЄДРПОУ 36241574, на користь:

- Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс», 73008, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 12-А, кв. 17/18, р/р 26002319742 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 37239414, основний борг в сумі 272796,72 грн., витрати по державному миту в сумі 2727,96 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 94,05 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКСПЕРС ПОШТА» щодо стягнення решти частини основного боргу в сумі 13791,21 грн., пені в сумі 5213,28 грн. та трьох процентів річних в сумі 1009,02 грн. –відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 23.01.2012року.