Ухвала суду № 20983060, 14.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/4606/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача Шулік О.Й.

представника відповідача - Кадишева О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі№2а-1670/4606/11

за позовом Приватного підприємства "Стандарт Агро"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Стандарт Агро" звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000941503/0/118/12 від 21.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання приватного підприємства "Стандарт Агро" за платежем податок на додану вартість на 53083грн. за основним платежем та 10513,50грн. за штрафними санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000941503/0/118/12 від 21.04.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 1.3, пп. 1.7 ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 185, 187,198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Стандарт Агро" (ідентифікаційний код 33014000) 25.05.2004 зареєстроване як юридична особа Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області та перебуває на податковому обліку у Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 02.07.2004. Крім того, позивач є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23621362 від 05.10.2004).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 01.04.2011 по 06.04.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Стандарт Агро" по питанню взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.12.2010 по 28.02.2011.

За результатами перевірки податковим органом 06.04.2011 складено акт №332/15-322/33014000, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 185, 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 53083,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 42050,00 грн., за січень 2011 року на суму 11033,00 грн.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941503/0/118/12, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 63596,50 грн., в тому числі 53083,00 грн. - за основним платежем та 10513,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з реальності виконання позивачем та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”договору купівлі-продажу № 1/2101 та договору на експедиторські послуги № 58 від 20.10.2010 року, підтвердження його виконання відповідними первинними документами, а тому обґрунтоване віднесення податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”, до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність обґрунтованих підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 21.01.2011 між позивачем (покупець) та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1/2101, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар - сою урожаю 2010 року.

В межах виконання умов укладеного договору позивачем придбано у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" 17,420 тн сої на загальну суму 66200,00 грн., на підтвердження чого ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" виписано податкову накладну від 21.01.2011 №502 на загальну суму 66200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11033,33 грн., видаткову накладну від 21.01.2011 №ВН-0000010, рахунок-фактуру від 21.01.2011 №РФ-0000010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Згідно податкової накладної від 21.01.2011 №502 позивачем включено суми податку на додану вартість у загальному розмірі 11033 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (січень 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у готівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 31.01.2011, згідно якої позивачем оплачено ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" грошові кошти в сумі 66200,00 грн., що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар (сою).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", податковий орган обґрунтовує тим, що основними постачальниками ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" з листопада 2010 року по лютий 2011 року в свою чергу являються ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання. Також податковим органом зазначено на відсутність оплати товару по ланцюгу контрагентів, а саме: ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" з ТОВ "Компанія "Відродження"

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки факт фіктивного підприємництва відносно ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", відсутність у штаті ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи довіреностями на отримання продукції, накладними тощо. Факт оплати позивачем отриманої у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" продукції сторонами не заперечується.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того. колегія суддів зазначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договором, укладеними позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", підтверджується подальшою реалізацією позивачем продукції, отриманої від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Так, придбана у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" соя була реалізована позивачем у день її придбання ТОВ "Сембі-сервіс". Транспортування сої, придбаної у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною від 21.01.2011 року № 8, згідно якої відбувалось перевезення сої на адресу ТОВ "Сембі-Сервіс".

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відносно порушення позивачем пп. 1.3, пп. 1.7 ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та необґрунтоване формування податкового кредиту у грудні 2010 року за наслідками отриманих позивачем від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" експедиторських послуг на загальну суму 252300грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 05.05.2010 між ПП "Стандарт Агро" (покупець) та ПП "Колос-09" (продавець) укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №12, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар соняшнику в обсязі 200 тн (двісті тн) урожаю 2010 року. Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору ціна за товар встановлюється 545,00 грн. за 1 (одну) тн в т.ч. ПДВ 20% - 90,83 грн. на складі продавця. Всі витрати по транспортуванню соняшника з-під комбайну, транспортування продукції до елеватору, доведення продукції до кондицій, необхідних до стійкого зберігання продукції, послуги елеватора, покупець несе за власний рахунок.

На виконання умов даного договору ПП "Колос-09" в зв'язку з проведенням ПП "Стандарт Агро" попередньої оплати було виписано податкову накладну від 05.05.2010 № 10505 на загальну суму 108000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18000,00 грн. (на 198,165 тн соняшника), виставлено рахунок №2-00505 від 05.05.2010 на аналогічну суму. Поставка соняшника відбувалась згідно накладних від 15.09.2010 №1-1509, від 16.09.2010 №1-1609, від 21.09.2010 №11111 та №12109.

З метою транспортування придбаного у ПП "Колос-09" соняшника з елеватора, де він зберігався, 20.10.2010 між ПП "Стандарт Агро" (замовник) та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (виконавець) укладено договір на експедиторські послуги №58, згідно якого виконавець зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж - сільськогосподарські культури, до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за експедирування вантажу встановлену плату. Завантаження вантажу здійснюється виконавцем у пункті, вказаному замовником у строки не пізніше наступного дня після подання заявки на перевезення вантажу. Аналіз змісту даного договору дає підстави для висновку, що фактично виконавець взяв на себе обов'язки по наданню замовнику транспортних послуг.

На виконання умов договору на експедиторські послуги №58 від 20.10.2010, ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було виписано податкову накладну від 30.12.2010 №99 на загальну суму 252300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42050,00 грн., рахунок-фактуру від 30.12.2010 №РФ-00000062. Також уповноваженими представниками сторін було складено та підписано акт виконаних робіт від 30.12.2010, згідно якого виконавець виконав експедиторські послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції замовника вагою 107,230 тн, 14,700 тн та 17,771 тн - 01.11.2010, 11.11.2010 та 02.12.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено суму податку на додану вартість в розмірі 42050,00 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Оплата експедиторських послуг здійснювалась позивачем у готівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, згідно яких позивачем сплачено ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" грошові кошти в сумі 252300,00 грн.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При цьому колегія суддів зазначає, що факт транспортування соняшника підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними від 01.11.2010 №15, від 11.11.2010 №21, від 02.12.2010 №33, копії яких наявні в матеріалах справи.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 1.3, пп. 1.7 ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000941503/0/118/12 від 21.04.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі№2а-1670/4606/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2011 р.