Постанова № 2097707, 23.05.2007, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 22а - 577 Суддя суду 1 -ої інстанції Старжинська О.С.

Категорія 45 Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю., суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,

за участю прокурора Коробченка Д.М., представника позивача Морозова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенського міськрайонного центру зайнятості на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2007 року, ухвалену за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах Вознесенського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на професійне навчання,

встановила:

17 січня 2007 року Вознесенський міськрайонний прокурор в інтересах Вознесенського міськрайонного центру зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на професійне навчання в сумі 259 грн. 15 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що ОСОБА_2 був зареєстрований в службі зайнятості населення як безробітний. 25 липня 2006 року відповідача за його заявою було направлено на професійне навчання за спеціальністю електрогазозварника. Проте відповідач без поважних причин припинив професійне навчання і 5 вересня 2006 року був відрахований зі складу групи професійного навчання.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив стягнути з відповідача витрати на його професійне навчання в сумі 259 грн. 15 коп.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Вознесенський міськрайонний центр зайнятості зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права і просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд вважав, що витрати позивача пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань навчальним закладом, який не вжив своєчасно заходів щодо повідомлення центру зайнятості про те, що відповідач без поважних причин пропускає зайняття та не вирішував питання щодо відрахування відповідача.

Однак, такий висновок суду не відповідає обставинам спору та положенням закону, а тому постанову суду в силу п.п. 3, 4 ст. 202 КАС України необхідно скасувати та ухвалити нову постанову.

З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2006 року ОСОБА_2 був зареєстрована Вознесенський міськрайоцним центром зайнятості як безробітний (а.с. 4).

У зв'язку із неможливістю надати відповідачу підходящу роботу, йому було запропоновано пройти професійну перепідготовку з метою подальшого працевлаштування, на що останній погодився, написавши заяву (а.с. 7).

Також між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір від 25 липня 2006 року про направлення відповідача на перепідготовку в Миколаївський державний аграрний університет за професією електрогазозварника, відповідно до умов якого він повинен був приступити у визначені службою зайнятості строки до занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навичками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти кваліфікаційні (випускні) іспити чи інші форми контролю знань (а.с. 9).

Відповідно до договору ОСОБА_2 повинен був проходити навчання з 27 липня по 3 січня 2007 р. (а.с. 9), але з 28 липня 2006 р. він припинив відвідувати заняття без поважних на то причин (а.с. 10-14), після чого був відчислений з групи (а.с. 13).

Вартість навчання ОСОБА_2 складає 259 грн. 15 коп. (а.с. 17).

Відповідно до ч. З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача суми витрат на професійну перепідготовку в сумі 259 грн. 15 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Висновок суду щодо відповідальності навчального закладу суперечать положенням ст. 36 Закону та п. 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року № 308, згідно з якими у разі припинення безробітним без поважних професійного навчання за направленням державної служби зайнятості, витрати на професійне навчання стягується з цієї особи. Не передбачено такої відповідальності і договором, укладеним між позивачем та Миколаївський державним університетом, про проведення навчання громадян, які потребують професійної перепідготовки.

Керуючись ст. ст. 195, 202,207 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2007 року скасувати і ухвалити нову постанову.

Позов Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах Вознесенського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вознесенського міськрайонного центру зайнятості 259 грн. 15 коп., які підлягають зарахуванню на розрахунковий рахунок № 37171001000515 в ГУДКУ Миколаївської області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20907848.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду.