Ухвала суду № 20971723, 15.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2011 р. Справа № 37603/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

при секретарі судового засіданняЛивак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року у справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції до приватного підприємства «Весна», товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Ресурс» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до приватного підприємства «Весна», товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Ресурс» в якому просила стягнути з кожного відповідача кошти в сумі 275429000,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 156 КАС України не зупинив провадження у справі, хоча в процесі розгляду справи позивачем в судовому засіданні неодноразово заявлялось клопотання про зупинення розгляду справи в зв'язку з тим, що у Перечинському районному суді знаходиться на розгляді кримінальна справа, яка порушена відносно посадової особи - директора ПП «Весна» ОСОБА_1, який є єдиним працівником та посадовою особою на даному підприємстві, в зв'язку з такими обставинами не має змоги бути присутнім на судових засіданнях та давати пояснення щодо обставин, які мають важливе значення для вирішення даної справи, а саме: на яких умовах був укладений спірний договір між відповідачами, яким чином були виконані умови договору, чи була відображена дана операція в податковому та бухгалтерському обліку підприємств тощо. Крім того, результат розгляду кримінальної справи, може суттєво вплинути на хід розгляду даної справи оскільки підтвердження чи спростування фактів щодо господарської діяльності ПП «Весна» з контрагентами, в тому числі з ТзОВ Компанії «Ресурс» істотно впливає на висновки перевірки, проведеної працівниками ДПА в Закарпатській області.

На підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора ПП «Весна» ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 та ч.2 ст.366 КК України, а також з урахуванням вимог п.1 ст.1 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно наказу ДПА у Закарпатській області від 19.01.2009 року № 22, проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Весна» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.07 року по 31.08.08 року, про що складено акт перевірки від 18.02.2009 р. №6/23-50/20459893.

В процесі проведення невиїзної документальної перевірки ТзОВ Компанія «Ресурс»» з питань правових взаємовідносин з ПП «Весна», встановлено, що відповідно до договорів № 41-02/2008 від 20.02.2008 р., № 42-02/2008 від 22.02.2008 р., № 43-03/2008 від 24.03.2008 р., № 46-02/2008 від 22.02.2008 р., ПП «Весна» (Постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних актів прийому передачі, залізничних квитанцій, рахунків-фактур та специфікацій відвантажило ТзОВ Компанія «Ресурс» (Покупець) руду марганцеву збагачену, агломерат марганцевий, концентрат марганцевий оксидний. Поставка товару згідно договорів здійснювалась на умовах FCA з/д станція Чертомлик Придніпровської з/д та FCA з/д станції Марганець Придніпровської з/д. Право вланості на товар згідно умов договору переходить в момент постачання товару на з/д станцію Чертомлик Придніпровської з/дта з/д станцію Марганець Придніпровської з/д

Вантажоотримувачем товарів згідно договорів є ВАТ «Запорізький завод феросплавів», ст. вантажоотримувача - Запоріжжя - Ліве Придніпровської з/д. та ВАТ «Стахановський завод феросплавів», ст. вантажоотримувача - Стаханов - Донецький з/д. Протягом березня 2008 року ТзОВ Компанія «Ресурс» згідно актів прийому-передачі, залізничних квитанцій, рахунків-фактур (додаток) отримано від ПП «Весна»: руди марганцевої збагаченої у кількості 9 596.0 тон на загальну суму 5 352 263.82 грн., в т.ч. ПДВ 892 043,97 грн.; агломерату марганцевого у кількості 22 063.0 тон на загальну суму 15 144 621.19 грн., в т.ч. ПДВ 2 524 103,53 грн. Всього на суму 20 496 885,01 грн.. в т.ч. ПДВ на суму 3 416 147,50 грн. Отримання товару підтверджено актами прийому-передачі, залізничними квитанціями, рахунками- фактурами, що наведено у додатку.

Постачальником товару, згідно податкових та видаткових накладних, є ПП «Весна» обсяг операцій згідно реєстру отриманих податкових накладних складає 295 925 885,01 грн. (ПДВ - 49 320 980,03 грн.). в т.ч. передплата за агломерат марганцевий складає 275 429 000,08 грн. (в т.ч. ПДВ 45 904 833,33) поставка руди марганцевої збагаченої, агломерату марганцевого, концентрату марганцевого оксидного - 20 496 885.01 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 416 147,5 грн. До податкового кредиту у березні 2008 року ТзОВ Компанія «Ресурс» віднесено суму у розмірі 295 925884 грн., в т.ч. ПДВ - 49 649 712.00 грн.

При цьому апелянт зазначає, що ПП «Весна» здійснено повернення передплати, отриману у березні 2008 р. у червні місяці в сумі 31 588 621.82 грн. (ПДВ 5 264 770,3 грн.). та виписано коригуючий розрахунок від 12.06.08 №32/1 123 до податкової накладної від 28.03.08 №1123. Сплачено всього ТзОВ Компанія «Ресурс» на адресу ПП «Весна» з розрахункового рахунку за період з 01.03.08 р. по 31.03.08 р. суму в розмірі 275 429 000.00 грн.

Станом на 31.03.2008р. - дебіторська заборгованість ТзОВ Компанія «Ресурс» перед ПП «Весна» здійсненної передплати по договорам № 42-02/2008, № 43-03/2008 складає 275 429 000.0 грн. Кредиторська заборгованість ТзОВ Компанія «Ресурс» перед ПП «Весна» за отриманий товар по договору №42-02/2008, № 46-02/2008р складає 20496885,01 грн.

У ПП «Весна» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так, як відсутні основні фонди, технічний персонал, виообничі активи, складські приміщення, транспортні засоби а також відсутні, трудові ресурси які приймали б участь у прийманні продукції від постачальників паливно-мастильних матеріалів та відвантаження її покупцю, умови для зберігання продукції тошо.

Враховуючи вищевикладене апелянт вважає, що операції з приймання-передачі товарів Відповідачами не проводились.

Відповідно залізничних квитанцій про приймання вантажу (на маршрут або групу вагонів) відправником(виробником) руди марганцевої збагаченої є ВАТ «Марганецький ГЗК», агломерату залізорудного офлюсованого та концентрату марганцевого є ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК». Вантаж надходив транзитом без перевалки до кінцевих споживачів ВАТ «Запорізький завод феросплавів» та ВАТ «Стахановський завод феросплави». Отже у ПП «Весна» відсутні відповідні перевізні документи, якими підтверджуються факт відправлення товарів на залізничних станціях, що в свою чергу підтверджує право власності на товар.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у ПП «Весна» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, апелянт вважає, що у ПП «Весна» відсутній намір створення правових наслідків.

Отже, укладений договір між відповідачами відповідно до п.п 1,2 ст.215, п.п. 1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемним в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю

Оскільки ПП «Весна» здійснює оптову торгівлю товарами, то йому, необхідно мати документи які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документами є, зокрема, акт приймання передачі товару. Необхідно мати копії транспортних та супроводжувальннх документів. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна напкладана за формою №1- ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики Укроїни від 29.12.1995 р. № 488/346. Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 р. № 460. Однак, такі документи під час проведення перевірки не були надані

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів ПП «Весна».

Також перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання продажу товарів Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності

Крім того ПП «Весна» за юридичною адресою не знаходиться, податкові декларації до органу ДПС під час укладення договору не подавав.

Враховуючій више викладене, апелянт вважає, що договір укладений між Відповідачами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 2І5 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов"язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможтиво - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування, оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа(форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральном і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного кжумента. Відповідно до п.2.15 т п.2.16 вище вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Перевіркою встановлено, що за період січень-березень 2008 року керівником ПП «Весна» ОСОБА_1 було отримано ТМЦ по всій території України, складено акти прийому передачі ТМЦ і в цей же час здійснювалося перерахування коштів з р/р ПП «Весна» в м. Києві, що є фізично неможливим через значну віддаленість пунктів отримання та передачі товарів один від одного. Вищевказані обставини вказують про те, що ОСОБА_1 сам не міг фізично здійснити відповідний обсяг поставок та купівлі продукції

Отже зазначені договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Наведене вказує що намір на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства був присутній у відповідачів.

Частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Виходячи із вище викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна» ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України, а також з урахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року №6/23-50/20459893. В процесі проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Ресурс» з питань взаємовідносин з приватним підприємством «Весна» за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договорів № 41-02/2008 від 20 лютого 2008 року. № 42-02/2008 від 22 лютого 2008 року. № 43-03/2008 від 24 березня 2008 року, № 46-02/2008 від 22 лютого 2008 року. ПП «Весна» (Продавець) на підставі видаткових, податкових накладних, актів прийому - передачі, залізничних квитанцій, рахунків-фактур та специфікацій відвантажило ТзОВ Компанія «Ресурс» (Покупець) руду марганцеву збагачену, агломерат марганцевий, концентрат марганцевий оксидний. У відповідності до умов договорів Продавець продає, а Покупець купує марганецьвмістку продукцію (Товар) виробника ВАТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» та ВАТ «Орджонікідзевський горно - збагачувальний комбінат». Поставка товару згідно умов договорів здійснюється на умовах FСА - ж. д. станція Чертомлик Придніпровскої з.д, у відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року. Перехід права власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент виконання вищевказаних правил. Вантажоотримувачем товару є відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів». Крім того, перевіркою встановлено, що протягом березня 2008 року ТзОВ Компанія «Ресурс» згідно актів прийому-передачі, залізничних квитанцій, рахунків - фактур отримано від ПП «Весна»: руди марганцевої збагаченої у кількості 9 596, 0 тон на загальну суму 5 352 263, 82 грн., в тому числі ПДВ - 892 043. 97 грн.; агломерату марганцевого у кількості 22 063. 0 тон на загальну суму 15 144 621, 19 грн.. в тому числі ПДВ 2 524 103, 53 грн. Всього на суму 20 496 885. 01 грн., в тому числі ПДВ на суму 3 416 147. 50 грн. Отримання товару підтверджено актами прийому-передачі, залізничними квитанціями, рахунками - фактурами. Відповідно до залізничних квитанцій про приймання вантажу (на маршрут або групу вагонів) відправником (виробником) руди марганцевої збагаченої є ВАТ «Марганецький ГЗК», агломерату залізорудного офлюсованого та концентрату марганцевого є ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК». Вантаж надходив транзитом без перевалки до кінцевих споживачів - ВАТ «Запорізький завод феросплавів» та ВАТ «Стахановський завод феросплавів». Також перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що на виконання укладених договорів поставки між відповідачами були здійснені наступні дії: що стосується договору № 41- 02/2008 від 20 лютого 2008 року ТзОВ Компанія «Ресурс» здійснено передоплату за товар у сумі 221 669 000 грн. в тому числі ПДВ, поставка товару ПП «Весна» не здійснена, однак даний факт може тягти за собою цивільну відповідальність, передбачену законом та договором; № 43-03/2008 від 24 березня 2008 року - ТзОВ Компанія «Ресурс» здійснило передоплату за товар у сумі 53 760 000 грн. в тому числі ПДВ, ТзОВ Компанія «Ресурс» повернув частину передоплати в сумі 31 588 612,82 грн. в тому чмслі ПДВ і здійснив поставку товару на суму 22 171 378, 18 грн., в тому числі ПДВ; № 42-02/2008 від 22 лютого 2008 року - ПП «Весна» було здійснено поставку товару на суму 14 994 535, 92 грн. в тому числі ПДВ, ТзОВ Компанією «Ресурс» здійснено оплату отриманого товару на суму поставки; № 46-02/2008 від 22 лютого 2008 року - ПП «Весна» здійснено поставку товару на суму 5 502 349, 09 грн.. в тому числі ПДВ, ТзОВ Компанією «Ресурс» здійснено оплату отриманого товару на суму поставки. Проведені за цими договорами поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку відповідно до вимог чинного закнодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що подають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з умовами укладених договорів поставки, кожна поставка партії товару повинна оформлюватися наступними первинним бухгалтерськими документами: рахунок - фактура; сертифікат якості, виданий лабораторією виробника товару; акт приймання - передачі товару; податкова накладна; копія залізничної накладної.

Згідно матеріалів справи, а саме первинних документів, такі оформлені відповідно до умов договору і вимог чинного законодавства, а відтак суд першої інстанції правильно вважав посилання позивача на порушення, з якими нібито складено ці бухгалтерські документи не відповідають дійсності так як і те, що без укладення договорів з Укрзалізницею, за відсутності власних складських приміщень, виконання укладених договорів поставки є неможливим.

В обґрунтування такої позиції суд першої інстанції правильно вказав, що вище вказані договори поставки укладені на умовах FСА - залізнична станція Марганець або Чортомлик. Постачальник за цими договорами здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 р.). Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Ресурс» придбавало товар у приватного підприємства «Весна» завантаженим у залізничні вагони на відповідній залізничній станції. В подальшому цей товар було на тих же самих умовах поставлено ВАТ «Запорізький завод феросплавів» і ВАТ «Стаханський завод феросплавів», що підтверджується договорами поставки № 319 від 22 лютого 2008 року. № 320 від 25 лютого 2008 року та № 44 від 24 березня 2008 року, тому з огляду на це, у сторін не було необхідності укладати договори з перевізником або мати власні складські приміщення.

Окрім того, згідно акту про результати виїзної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю Компанією «Ресурс» вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року від 21 серпня 2009 року № 4671/23-2/31076200, складеного працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ, відсутні жодні порушення чинного законодавства при здійсненні операцій з придбання товару у приватного підприємства «Весна» та його подальшій реалізації.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно вказав, що згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно з вимогами ст. 180 ГК України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір укладений між приватним підприємством «Весна» та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Ресурс» відповідає вимогам, встановленим ст. 638 ЦКУкраїни та ст. 180 ГК України та вважаються укладеними.

Крім того, судом вірно враховано, що згідно ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні. Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може маги місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно вважав, що спірний правочин між відповідачами носив товарний характер, товар був отриманий на підставі договору, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено, підстави, якими податковий орган обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Крім того, судом правильно враховано, що відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

За наведених обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року у справі № 2а-416/10/0770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст ухвали виготовлений 20.12.2011 року