Ухвала суду № 20971392, 20.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 р. Справа № 30265/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод», Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Мишковицький спиртовий завод» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000052306/0 від 14.02.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на 39659 грн., №0000062306/0 від 15.02.2007 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 39569 грн. і за вересень 2006 року на 50476 грн. та про визначення 75714 грн. податкового зобов'язання по податку на додану вартість, в тому числі 50476 грн. за основним платежем та 25238 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що за наслідками операцій підприємства з TOB «Укренерго» та TOB «Зерно торгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні, зокрема за газ - №102 від 31.07.2006 року на суму 237954,78 грн. в тому числі 39659,13 грн. ПДВ, №43 від 31.08.2006 року на суму 237954,78 грн. в тому числі 39659,13 грн. ПДВ, №179 від 31.10.2006 року на суму 237954,78 грн. в тому числі 39659,13 грн. ПДВ та за зерно - №249 від 29.08.2006 року на суму 64905,50 грн. в тому числі 10817,58 грн. При цьому позивач вважає, що відповідачем необгрунтовано виключено з податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від30.04.2010 року позов задоволено в частині визнання протиправним податкового повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 15.02.2007року №0000062306/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10817 грн., а в решті відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Мишковицький спиртовий завод» та Тернопільська ОДПІ подали апеляційні скарги.

Апелянт ДП «Мишковицький спиртовий завод» просить прийняти нову постанову за якою змінити постанову суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог.

В свою чергу Тернопільська ОДПІ просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та в цій частині відмовити в позові, оскільки операції позивача з TOB «Зерно торгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» носять безтоварний характер.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ необхідно задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ДП «Мишковицький спиртовий завод» слід відмовити. Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДП «Мишковицький спиртовий завод» зареєстровано в якості юридичної особи рішенням Тернопільської ради народних депутатів 31.12.1991 року та в цей же день взято на податковий облік, а 20.04.2004 року підприємство зареєстровано як платника ПДВ.

Працівниками Тернопільської ОДПІ в період з 02 по 05 лютого 2007 року проведено невиїзну позапланову перевірку ДП «Мишковицький спиртовий завод», та з 26 січня по 07 лютого 2007 року виїзну позапланову перевірку, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень, листопад 2006 року.

Результати зазначених перевірок відображено в актах перевірки від 05.02.2007 року за №873/23-623/00375154 та від 12.02.2007 року № 1191/23-623/00375154 за якими виявлено порушення підприємством вимог п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1., 7.4.5, .п.7.4, п.п.7.7. ст.7, n.11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 .04.1997 року №168/97-ВР , ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» №1729 від 27.12. 2001 року, що полягали у завищенні бюджетного відшкодування за серпень 2006 року в сумі 39659 грн., за вересень 2006 року в сумі 50476 грн. та за листопад 2006 року на суму 39659 грн.

При цьому встановлено, що за наслідками операцій підприємства з TOB «Укренерго» та TOB «Зерно торгівельна компанія «Подільський круп'яний дім», позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні, зокрема за газ - №102 від 31.07.2006 року на суму 237954,78 грн. в тому числі 39659,13 грн. ПДВ, №43 від 31.08.2006 року на суму 237954,78 грн. в тому числі 39659,13 грн. ПДВ, №179 від 31.10.2006 року на суму 237954,78 грн. в тому числі 39659,13 грн. ПДВ та за зерно - №249 від 29.08.2006 року на суму 64905,50 грн. в тому числі 10817,58 грн.

На підставі вказаних актів перевірок, відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" вiд 21.12.2000 року № 2181-III Тернопільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення, за №0000052306/0 від 14.02.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 39659 грн. ПДВ сплаченого в ціні поставленого газу в жовтні 2006 року, заявлену до відшкодування за листопад 2006 року та за №0000062306/0 від 15.02.2007 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 19569 грн. і за вересень 2006 року на 50476 грн. та про визначення 75714 грн. податкового зобов'язання по податку на додану вартість, у т.ч. 50476 грн. - за основним платежем та 25238 грн. штрафних санкцій, з яких по операції з зерном зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем становлять 10817 грн. та 5408,50 грн. штрафні санкції.

Згідно вказаних актів перевірки та інших доказів, що матеріалів справи встановлено, що на підставі договору №ДГ-1-т-06 від 16.11.2005 року, укладеного між TOB «Укренерго» та ДП «Мишковицький спиртзавод», по актах прийому передачі, позивачу поставлено природний газ. При цьому податковий орган зазначає, що відносячи суми ПДВ до бюджетного відшкодування підприємством не дотримано приписів ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» №1729 від 27.12.2001 року, відповідно до яких постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись із застосуванням нульової ставки ПДВ, в той час, як підприємством нараховано суму ПДВ за ставкою 20%.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Пункт 3 ч. 1 ст. 4 БК України визначає, що нормативно - правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 2 БК України встановлено, що доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Тому суд першої інстанції, аналізуючи наведені положення, вірно визначив, що закон про Державний бюджет України на поточний рік встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини, а саме цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Положення ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005року №3235-ГУ слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, такі останнього.

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (у редакції Постанови від 2 березня 2006 року № 244), зокрема встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання Природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу п. 6.1 ст. 6 Закону України від 03 .04.1997 року №168/97-ВР випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

При цьому суд першої інстанції вірно вказав, що покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20% з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 Закону України від 03 .04.1997 року №168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі ст. 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету і тому відмовив в позові в цій частині позовних вимог.

Щодо правовідносин ДП «Мишковицький спиртовий завод» та TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» з приводу поставки сільськогосподарської продукції то необхідно відмітити, що на думку відповідача підприємство відносячи суми ПДВ до бюджетного відшкодування, по операції з зерном, позивачем, порушено вимоги Закону України від 03 .04.1997 року №168/97-ВР, які полягали у: ненадходженні до бюджету суми податку на додану вартість від контрагента позивача -TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім»; незначними показниками суми податку, що підлягає сплаті у звітні TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім»; відсутності на балансі контрагента основних засобів, складських, приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів.

За актом перевірки від 12.02.2007 року № №873/23-623/00375154 податковим органом встановлено, що 29.08.2006 року згідно податкової накладної підприємство включило до складу податкового кредиту ПДВ на суму 10817 грн. по операціях з придбання у TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» ячменю.

Статтею 11 Закону України №334/94-ВР року не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України №996-ХІУ та підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ДП «Мишковицький спиртовий завод» на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаного у TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» ячменю.

Також необхідно погодитись з висновком відповідача, що під час проведення перевірки ДП «Мишковицький спиртовий завод» не надало доказів можливості здійснення його контрагентом визначених в первинних документах робіт, оскільки ДПІ у м. Хмельницькому встановлено, що TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» при податковому зобов»язанні по декларації з ПДВ за вересень 2006 року нарахувало 986000 грн., а сплатило до бюджету 1500 грн., а також за 2005 2006 роки не сплатило податок на прибуток. Чисельність працюючих два чоловіки директор та бухгалтер.

Вказане підтверджує висновок відповідача про відсутність у TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» господарських можливостей для виконання господарських зобов»язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих перед позивачем зобов»язань.

У зв'язку з наведеними вище нормами чинного законодавства та обставинами, представлені перевірці первинні документи не можуть підтверджувати цивільно-правові відносини сторін, факт поставки ячменю контрагентом TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім».

Також необхідно погодитись з твердженням Тернопільської ОДПІ, що відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документа, не дає можливості визначити фактичних постачальників товару і відповідно, підтвердити право на податковий кредит з придбання зазначеного товару від TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім». Несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Податковий кредит позивача сформовано на підставі виписаних TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» податкових накладних, що були видані в порушення порядку виконання господарських договорів, виконання яких не було підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку контрагента.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

При цьому колегія суддів вважає, що вірним є висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентом, є нікчемними, оскільки TOB «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяло всупереч інтересам держави і суспільства.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 15.02.2007року №0000062306/0 щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10817 грн., оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи його висновки не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ необхідно задовольнити та скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 року та постановити нову за якою, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 року у справі№2а-268/10 та прийняти нову постанову.

Відмовити в позові Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В. Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 23.12.2011р.