Ухвала суду № 20969914, 20.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 р. Справа № 35044/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс Р" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне №0000492342/0 від 02.03.2010 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що на підставі акту перевірки №171/23-400/33538606 від 18.02.2010 року відповідачем винесено оспорене податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4257,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 2128,50 грн. За результатами розгляду скарги позивача, поданої в порядку апеляційного узгодження, рішення суб'єкта владних повноважень залишене без зміни.

Позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене всупереч фактичним обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм чинного законодавства, порядку оформлення результатів планових перевірок, а тому підлягає скасуванню. Позивач просив позов задоволити.

Постаново Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000492342/0 від 02.03.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Рівне. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 02.02.2010 року по 15.02.2010 ДПІ у м. Рівне проведене планова виїзна перевірка ТзОВ "Комфорт-Сервіс Р" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. Перевірка проведена на підставі направлення від 01.02.2010 року №158/23-400. Про проведення перевірки платника проінформовано письмовим повідомленням від 20.01.2010 року від 20.01.2010 року №9/23-00, яке 21.01.2010 року вручене директору товариства. За результатами перевірки складено акт від 18.02.2010 року №171/23-400/33538606.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року ТзОВ "Комфорт-Сервіс Р" віднесло до складу валових витрат вартість підрядних робіт від ТзОВ "Екорембуд" в сумі 21283 грн., які не підтверджені актами виконаних робіт формою КБ-2 та не надані документи, що підтверджують необхідність даного субпідряду в господарській діяльності. Зазначене порушення призвело до безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що сплачені при закупівлі даних субпідрядних робіт. Податковий орган дійшов висновку, що ТзОВ "Комфорт-Сервіс Р" порушено п.п. 7.4.4, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 30.04.1997 року (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 4257 грн., в т.ч. за липень 2008 року в сумі 470 грн., за листопад 2008 року в сумі 1010 грн., за грудень 2008 року в сумі 2112 грн., за квітень 2009 року в сумі 166 грн., за червень 2009 року в сумі 61 грн., за вересень 2009 року в сумі 438 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492342/0 від 02.03.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 6385,5 грн., в тому числі за основним платежем 4257 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2128,5 грн.

Колегією суддів встановлено, що 29.05.2008 року між ТзОВ "Екорембуд" ЛТД (Генпідрядник) та ТзОВ "Комфорт-Сервіс Р" (Підрядник) було укладено договір підряду №29/05/08.

Договором підряду не конкретизовано зміст послуг генпідряду, однак передбачено розмір та порядок утримання вартості таких послуг при проведенні розрахунків.

Факт надання послуг генпідряду сторони договору підряду підтвердили актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім цього, факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфорт- Сервіс Р" згідно з умовами договору №29/05/08 від 29.05.08 року послуг генпідряду, вартість таких послуг та розмір нарахованого податку на додану вартість підтверджено податковими накладними, виданими ТзОВ "Екорембуд" ЛТД: №58 від 30.06.2008 року на загальну суму 6060,36 грн., в т.ч. ПДВ 1010,06 грн.; №84 від 31.07.2008 року на загальну суму 2820,45 грн., в т.ч. ПДВ 470,07 грн.; №143 від 30.12.2008 року на загальну суму 1225,96 грн., в т.ч. ПДВ 204,33 грн.; №144 від 30.12.2008 року на загальну суму 11446,12 грн., в т.ч. ПДВ 95,47 грн.; №206 від 30.04.2009 року на загальну суму 420,41 грн., в т.ч. ПДВ 70,07 грн.; №242 від 30.06.2009 року на загальну суму 367,27 грн., в т.ч. ПДВ 61,21 грн.; 3296 від 30.09.2009 року на загальну суму 2626,27 грн., в т.ч. ПДВ 437,71 грн.

Вказані суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових періодів), податкові декларації з податку на додану вартість подано податковому органу.

Апелянт стверджує, що згідно договору підряду послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Екорембуд" ЛТД мало надавати Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс Р", а не навпаки, а тому позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту витрати на послуги отримані від генпідрядника.

Одночасно, наявними матеріалами у справі стверджується, що на виконання взаємних договірних зобов'язань за договором підряду, позивач виконував будівельно-монтажні роботи, а генпідрядник ТзОВ "Екорембуд" ЛТД надавав йому послуги генпідряду, вартість яких утримувалась з вартості виконаних робіт в порядку та розмірах, визначених домовленістю сторін договору.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про те, що позивач відніс до складу валових витрат вартість вартість підрядних робіт від ТзОВ "Екорембуд" ЛТД в сумі 21283 грн., які не підтверджені актами виконаних робіт формою КБ-2. Оскільки судом встановлено, що до складу валових витрат позивачем віднесено не вартість підрядних робіт, як стверджує апелянт, а вартість послуг генпідряду. Зазначені послуги не є будівельними роботами, відтак відсутні підстави для підтвердження факту надання таких послуг актами форми КБ-2.

Витрати за послуги генпідряду, надані позивачу генпідрядною організацією на підставі господарського договору, правомірно включені позивачем до складу валових витрат звітного (податкового) періоду, а суми податку на додану вартість зазначених послуг правомірно включені до складу податкового кредиту відповідного періоду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Рівне неправомірно винесла оспорене податкове повідомлення-рішення.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 року у справі №2а-4126/10/1770 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс