Ухвала суду № 20966636, 25.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 р. Справа № 51657/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 11 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівський мехсклозавод» до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, третя особа приватне підприємство фірма «Євролюкс», про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У травні 2007 року позивач ВАТ «Львівський мехсклозавод» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача на предмет дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року. Відповідно до цього податкового повідомлення-рішення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 392763, 18 грн., за порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважав рішення відповідача незаконним, оскільки є помилковими висновки відповідача про те, що відсутність відповіді із ДПІ Жовківського району м. Дніпропетровська стосовно виконання умов договору купівлі ТМЦ № 03/07 від 03.07.2006 року і договору зберігання № 3/07х від 03.07.2006 року укладених із ПП «Євролюкс», не являється фактом, що підтверджує порушення Закону України «Про податок на додану вартість». Також позивач вважав неправильними висновки відповідача про те, що придбання ТМЦ здійснювалось позивачем не для ведення господарської діяльності, оскільки торгівля є одним із видів господарської діяльності товариства, а куплений товар був придбаний для його подальшої реалізації. Зазначав позивач, що господарські операції були реальними і товариством правомірно було включено за звітний період до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Львова позову не визнав, подав відзив і заперечення на позов, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У запереченнях відповідач посилався на те, що фактичного виконання договору купівлі ТМЦ № 03/07 від 03.07.2006 року і договору зберігання № 3/07х від 03.07.2006 року, укладених ВАТ «Львівський мехсклозавод» із ПП «Євролюкс» не відбувалось, оскільки ТМЦ не поставлялись до покупця, а були залишені для зберігання у продавця, ПП «Євролюкс» не виставляло жодного рахунку за зберігання ТМЦ, акти виконання робіт відсутні. Аналіз придбаних ТМЦ показав, що придбання їх здійснювалось не для ведення господарської діяльності і ніяк не повязано з основною діяльністю позивача, на той час для ведення господарської діяльності у товариства були відсутні працівники. Із ДПІ Жовківського району м. Дніпропетровська не надійшли відповіді щодо перевірки ПП «Євролюкс». Вважав відповідач, що позивачем всупереч вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно включено до складу податкового кредиту вказані суми ПДВ за відповідними податковими накладними (а.с. 25 Т.1, 110 Т.2).

Адміністративна справа перебувала в провадженні господарського суду Львівської області із травня 2007 року по травень 2011 року.

Ухвалою цього суду від 25.01.2011 року до розгляду справи було залучено третьою особою приватне підприємство фірма «Євролюкс».

Постановою господарського суду Львівської області від 11 травня 2011 року позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392763, 18 грн..

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Львова оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є незаконною, а тому підлягає скасуванню із підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги того, що фактичного виконання договору купівлі ТМЦ № 03/07 від 03.07.2006 року укладеного ВАТ «Львівський мехсклозавод» із ПП «Євролюкс» не відбувалось, оскільки ТМЦ не поставлялись до покупця, а були залишені для зберігання у продавця ПП «Євролюкс» згідно договору зберігання № 3/07х від 03.07.2006 року. ПП «Євролюкс» не виставляло жодного рахунку за зберігання ТМЦ, акти виконання робіт відсутні, із ДПІ Жовківського району м. Дніпропетровська не надійшли відповіді щодо перевірки ПП «Євролюкс». Аналіз придбаних ТМЦ показав, що придбання їх здійснювалось не для ведення господарської діяльності і ніяк не повязано з основною діяльністю позивача, на той час для ведення господарської діяльності у товариства були відсутні працівники. Суд першої інстанції не врахував вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які підтверджують безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ. Зазначає апелянт, що висновки Акту перевірки підтверджуються листами ДПІ Жовківського району м. Дніпропетровська від 11.07.2007 р. і від 12.10.2007 року, довідками від 04.05.2007 року № 228/23-513/21861099 і № 226/23-513/21861099.

За наслідками апеляційного розгляду, апелянт просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 11 травня 2011 року і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і зявилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ВАТ «Львівський мехсклозавод» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.03.1992 року, місце знаходження м. Львів, Шевченківський район, вул. Шевченка, 60. Видами діяльності товариства за КВЕД є: 26.11.0 виробництво листового скла; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 14.21.0 добування піску та гравію (а.с. 12, 40-42 Т.1).

З 23.02.2007 року по 16.03.2007 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Львівский мехсклозавод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, результати якої оформленні актом № 581/45/23-1/05481562 від 21.03.2007 року.

Із цього акту видно, що при перевірці виявлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою встановлено, що у липні 2006 року товариство уклало угоду № 03/07 від 03.07.2006 року із ПП «Євролюкс» на купівлю ТМЦ. На виконання умов цієї угоди були виписані видаткові накладні від 28.07.2006 року № 18 на суму 2066636, 40 грн. та № 19/1 на суму 578357, 28 грн.. Також були видані податкові накладні від 28.07.2006 року № 6 на суму 2066636, 40 грн. в т.ч. ПДВ 344439, 40 грн. і № 7 на суму 578357, 28 грн. в т.ч. ПДВ 96392, 88 грн.. Товариством неправомірно включено до податкового кредиту за липень, серпень, вересень 2006 року ПДВ в загальній сумі 441098, 25 грн., в тому числі за липень 2006 року за вищевказаними податковими накладними 440832, 28 грн.. Фактичне зменшення податкового боргу ПДВ товариством здійснено на суму 392763, 18 грн.. З врахуванням таких обставин як : відсутність фактичної поставки куплених ТМЦ від ПП «Євролюкс» до ВАТ «Львівський мехсклозавод», відсутність зі сторони ПП «Євролюкс» виставлених рахунків за зберігання ТМЦ, відсутність акту виконаних робіт, відсутність відповіді від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо перевірки діяльності ПП «Євролюкс», відсутність у товариства на той час працівників для ведення господарської діяльності, з врахуванням аналізу придбаних ТМЦ, податковим органом, тобто ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, зроблено висновок про те, що придбання ТМЦ здійснювалось не для ведення господарської діяльності ВАТ «Львівський мехсклозавод» і ніяк не повязано з його основною діяльністю (а.с. 44-66 Т.2, 7-8 Т.1).

На підставі наведеного вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 392763, 18 грн., за порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 6 Т.1).

Позивач не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням подав скарги до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, до ДПІ м. Львова і до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду таких скарг, рішеннями відповідних податкових органів, усі скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 14-19 Т.1).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач правомірно і на законних підставах включив у податковий кредит за відповідний звітний період розглядувані суми ПДВ. Суд вказав, що відповідачем не надано суду доказів правильності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наведених нижче підстав.

Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку визначений статтею 7 цього Закону, де пунктом 7.4.1 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.2 цього ж Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п. 7.4.5 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: - дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5.1 Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 цього Закону визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Із змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою для віднесення платником податку сум податку до податкового кредиту є зв'язок сум такого податку із господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Із матеріалів справи видно, що 03.07.2006 року позивач ВАТ «Львівский мехсклозавод» і ПП «Євролюкс» уклали між собою договір № 03/07 в м. Дніпропетровську, згідно із умовами якого продавець ПП «Євролюкс» передає у власність покупцю ВАТ «Львівский мехсклозавод» Товар, номенклатура, кількість, ціна якого визначена в додатках (специфікаціях) до цього договору і являються його невідємною частиною (а.с. 9 Т.1).

Цього ж дня, між цими ж сторонами було укладено договір зберігання № 3/07 х, відповідно до якого ВАТ «Львівский мехсклозавод» передає ПП «Євролюкс» на зберігання Товар, якість і асортимент якого вказана в актах до цього договору, які є його невідємною частиною (а.с. 10 Т.1).

03.08.2006 року цими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору зберігання № 3/07 х від 03.07.2006 року. Згідно цієї додаткової угоди розрахунки за послуги зберігання Товару здійснюються після закінчення строку дії договору, а саме в момент зняття товару із зберігання (а.с. 39 Т.1).

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем не надано і в матеріалах адміністративної справи відсутні додатки (специфікації) до договору № 03/07 купівлі ТМЦ, які повинні бути невідємною частиною цього договору і визначати номенклатуру, кількість, ціну Товару.

Крім цього, немає і Актів до договору зберігання № 3/07 х, які повинні бути невідємною частиною цього договору і визначати якість та асортимент Товару.

З врахуванням цих обставин, а також відсутність підтверджень щодо здійснення позивачем грошової оплати за придбані ТМЦ і за послуги зберігання ТМЦ, відсутність зі сторони ПП «Євролюкс» виставлених рахунків за продані ТМЦ і за їх зберігання, відсутність актів прийому-передачі товару, актів виконаних робіт, актів зняття продукції із зберігання, відсутність підтверджень про транспортування товару, відсутність у товариства працівників для ведення господарської діяльності, з врахування аналізу придбаних ТМЦ та видів господарської діяльності позивача, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки податкового органу, тобто ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, про те, що придбання ТМЦ немає реального характеру, не здійснювалось для ведення господарської діяльності ВАТ «Львівський мехсклозавод» і такі ТМЦ не були використані в процесі його господарської діяльності.

Тому, наявність відповідних податкових накладних, за відсутності фактичних даних про здійснення господарських операцій, не створює у позивача права на податковий кредит у визначених сумах ПДВ за такими податковими накладними.

У звязку із цим, є правомірним рішення податкового органу щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 392763, 18 грн. за порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку із наведеним вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при вирішенні даної адміністративної справи суд першої інстанції постановив рішення з не неповним зясуванням усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 11 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівський мехсклозавод» до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, третя особа приватне підприємство фірма «Євролюкс», про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення скасувати і прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Львівський мехсклозавод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:В.В. Гуляк

Судді:М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.11.2011 року.