Постанова № 20964215, 18.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5021/2233/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Пелипенко Н.М., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю

прокурора Пилипенко О.Г. посвідчення № 17 від 11.01.2011 року

представників:

позивача ОСОБА_1 за дорученням № 3981-НЮ від 30.09.2011 року

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5159С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 07 листопада 2011 року у справі

за позовом Конотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

до Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2, м. Конотоп Сумської області

про стягнення 3794,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 02 листопада 2011 року (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» заборгованість по орендній платі в розмірі 3794,38 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 07 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вказує на те, що він не користувався орендованим майном, у звязку з чим не повинен на підставі ст.762 ЦК України платити орендну плату. Також зазначає, що незважаючи на те, що договори оренди закінчили дію, він сплачував орендну плату за червень, липень, серпень 2010 року. Крім того, відповідач посилається на те, що ДТГО «Південно-Західна залізниця»не є стороною договору оренди, у звязку з чим прокурор не мав права заявляти позов в його інтересах.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Сумської області від 07 листопада 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що відповідачем не надані докази в підтвердження того, що він звертався до балансоутримувача з пропозицією прийняти майно у зв'язку з закінченням терміну договору, а посилання відповідача на скаргу до Конотопської транспортної прокуратури та позовні заяви до Конотопського міськрайонного суду про усунення перешкод у користуванні майном не є доказами про вжиття ним заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна за договором №1421 від 30.10.2009 року, оскільки вони подані на захист права здійснювати господарську діяльність та усунення перешкод у користуванні іншим майном, а саме, належним відповідачу кафе „Експрес".

Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 07 листопада 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 30.10.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 ( орендарь) укладено Договір оренди державного майна № 1421 (а.с.7-9).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 кв.м., розташоване за адресою: Сумська обл., м.Конотоп, вул.Свободи,23, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця», вартість якого визначена за незалежною оцінкою і становить 40640,00 грн.

Згідно з п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення магазину з продажу товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі ,але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна між балансоутримувачем та орендарем.

В п.3.1 Договору зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2009 року 627, 89 грн..

Згідно з п.3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6 Договору сторони передбачили, що орендна плата відповідно до п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 зі змінами та доповненнями, перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця у співвідношенні: 70% - до державного бюджету та 30% -балансоутримувачу.

Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день, включаючи день оплати.

У п.3.8 Договору зазначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно п.3.11. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

З Акту приймання-передачі орендованого майна від 30.09.2009 року, підписаного представником балансоутримувача Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця»та орендарем - ФОП ОСОБА_2, вбачається, що балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 кв.м., розміщене за адресою: Сумська обл., м.Конотоп, вул.Свободи,23, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.04.2009 року і становить 40640,00 грн. (а.с.10).

Відповідно до п.10.1 Договору строк дії договору оренди встановлено з 30 жовтня 2009 року по 02 червня 2010 року включно.

У п.10.10. Договору зазначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути майно протягом трьох робочих днів балансоутримувачу

Відповідно до п. 10.11. Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання, обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Після закінчення строку дії договору відповідач свого обов'язку щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу у строк, визначений у договорі оренди, не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2010 року у справі № 9/100-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, треті особи - Державна адміністрація залізничного транспорту України Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України, Станція Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця»зобов'язано ФОП ОСОБА_2 повернути балансоутримувачу - Станції Конотоп ДТГО "Південно-Західна залізниця" державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15м2, розміщене за адресою: Сумська область, місто Конотоп, вул..Свободи,23 згідно договору оренди державного майна № 1421 від 30 жовтня 2009 року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання (а.с.15,16).

Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 року (а.с.19,20). У постанові Вищим господарським судом України дійшов висновку про те, що незважаючи на те, що майно фактично вибуло із володіння орендаря, він зобов'язаний скласти акт приймання-передачі, та по ньому повернути майно, оскільки саме такі умови повернення майна сторонами погоджені в договорі, а в силу ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи вбачається, що Акт приймання-передачі орендованого майна підписаний сторонами 01.08.2011 року. В Акті зазначено, що орендар передає, а Балансоутримувач отримує частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 кв.м., розташоване за адресою: Сумська обл., м.Конотоп, вул.Свободи,23, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця». Майно повертається у тому ж стані, в якому було на момент укладення вищевказаного договору оренди. Сторони не мають одне до одного претензій з приводу передачі майна.

З наданих відповідачем копії платіжних документів вбачається, що відповідач сплатив 70% орендної плати до державного бюджету. 30% орендної плати, належної до сплати балансоутримувачу орендованого майна перераховані відповідачем за квітень 2010 року у сумі 151,74грн., з яких 91,04грн. - 30% орендної плати, 18,21грн. - ПДВ на 30% орендної плати, 42,49грн. - ПДВ на 70% орендної плати (а.с.72).

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості вбачається, що відповідно до п.3.1 Договору за користування майном відповідачу нараховано орендну плату за період з 01.06.2010 року по 31.07.2011 року включно у розмірі 3794,38 грн. (а.с.13).

При нарахуванні орендної плати балансоутримувачем враховані вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 року зі змінами внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1341 від 02.12.2009 року та № 440 від 16.06.2010 року щодо застосування орендної ставки у розмірі 45 відсотків установленого обсягу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 ЦК України та ч.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Розділом 3 Договору оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009 року сторони передбачили розмір та порядок сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.3. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.І ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З п. 3.11. Договору вбачається, що у разі припинення договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Договір оренди державного майна №1421 від 30.10.2009 року припинив свою дію 02.06.2010 року.

Проте, фактичне користування об'єктом оренди відповідач здійснював до 01.08.2011 року, оскільки повернув майно за Актом приймання - передачі (повернення) орендованого майна лише 01.08.2011 року.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати боргу в сумі 3794,38 грн., у звязку з чим колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача про те, що він вживав заходів, спрямованих на повернення орендованого майна балансоутримувачу необґрунтоване, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він звертався до балансоутримувача з пропозицією прийняти майно у зв'язку з закінченням терміну договору оренди.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про те, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" не може бути позивачем у даній справі, оскільки не є стороною договору оренди, з наступних підстав.

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця»і орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця у співвідношенні: 70% - до державного бюджету та 30% - балансоутримувачу.

Таким чином, Договір оренди №1421 від 30.10.2009 року містить ознаки договору, укладеного на користь також і третьої особи, тобто позивача.

Згідно зі ст.636 ЦК України, договір на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання , якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у звязку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст..ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 листопада 2011 року у справі № 5021/2233/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 16.01.2012 року.