Постанова № 20963833, 11.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.01.12Справа №2а-4348/11/2770 Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш»про стягнення заборгованості в розмірі 11782,84 грн.,

в с т а н о в и в:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш»про стягнення заборгованості в розмірі 11782,84 грн. Вказує, що відповідно до акту перевірки підприємства від 11 жовтня 2011 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2010 році складала 58 чоловік. Норматив для працевлаштування інвалідів складає 2 одиниці. Фактично у 2010 році у відповідача працював 1 інвалід, тобто менш ніж встановлено нормати вом на 1 одиницю. Середня річна заробітна плата штатного працівника на підпри ємстві зарік складала 10960,34 грн. Таким чином, відповідач, за недотримання нормативу робочих місць по кі лькості працюючих інвалідів, зобовязаний сплатити Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санк ції у розмірі 10960,34 грн. Зазначені кошти відповідач самостійно у встановлений законом термін не перерахував, що є підставою для стягнення даної суми у судовому порядку. Також відповідач порушив термін сплати адмініст ративно-господарських санкцій та повинен сплатити суму пені у розмірі 822,50 грн.

Просить стягнути заборгованість в розмірі 11782,84 грн.

Ухвалою від 22 грудня 2011 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 22 грудня 2011 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує повністю (а.с.23)

Відповідач у судове засідання не прибув, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, письмові заперечення на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином (а.с.21-22).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Даних про зміну місця реєстрації відповідача матеріали справи не містять.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори зокрема, за зверненням субєктів владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року 875 (далі Закон № 875) Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.09.2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення передбачено, що основними завданнями Фонду є: реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів.

З огляду на вищевказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш»зареєстровано у Севастопольському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці»№ 2694 від 14.10.1992 року (далі Закон № 2694), державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Відповідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно статті 20 Закону № 875, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим часткою 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875, визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, цією статтею чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Встановлено, що 11.10.2011 року була проведена перевірка ТОВ «МК Фіш»щодо виконанню статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та достовірності заповнення статистичного звіту форми № 10ПІ «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2010 рік. За результатами перевірки складено акт № 80 від 11.10.2011 року. Перевіркою встановлені порушення законодавства України, так на підприємстві у 2010 році працював фактично один інвалід при штаті - 2 особи.

Відповідачем не надано доказів про створення робочого місця для працевлаштування інвалідів, та доказі, що на підприємстві на створеному робочому місці для інвалідів працювали інваліди.

Крім того, відповідачем не було надано доказів того, що ним систематично надавалися державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів поданням, звітів (форма № 3-ПН), у яких зазначаються вакансії для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів". Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Відповідно статті 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш»підлягає стягненню сума адміністративно-господарських санкцій в сумі 10960,34 грн., та пені в сумі 822,50 грн.

Враховує викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, сума адміністративно-господарських санкцій та пені - стягненню с відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» (99058, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, б. 1-а, м. Севастополь, вул. Летчиків, б. 3-в, р/р 26008199223 в Райффайзен Банк «Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 24877222) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, р/р 31213230700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24694007) суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10960,34 грн. (десять тисяч девятсот шістдесят грн. 34 коп.) та суму пені 822,50 грн. (вісімсот двадцять дві грн. 50 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя< підпис >О.І. Майсак

< З оригіналом згідно >

< Суддя ><підпис ><Суддя >