Постанова № 20963642, 27.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2011 року 14:02 № 2а-11520/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача Вдовенка С.М.,

представника відповідача Бондаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пулінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарська операція із ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»здійснювалась позивачем відповідно до закону.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000864240 від 01.08.11 р. про збільшення товариству суми грошового зобовязання з податку на прибуток.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, так як був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 22.06.11 р. по 13.07.11 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Пулінг»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за період з 01.07.10 р. по 30.09.10 р. за результатами якої складено акт №550/42-40/32209212 від 15.07.11 р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Пулінг»п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств в сумі 7562500 грн., в т.ч за 3 квартал 2010 року в сумі 7562500 грн.

На підставі акту перевірки №550/42-40/32209212 від 15.07.11 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення рішення: з податку на прибуток підприємств № 0000864240 від 01.08.11 р. за основним платежем 7562500,00 грн. та 1890625,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», обставини використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом між ТОВ «Пулінг»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»укладено господарський договір поставки №0106-14 від 01.06.10 р.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ“Пулінг” розрахувалось за товар з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» шляхом перерахування на рахунок останнього грошових коштів, що підтверджується копіями виписок банку, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Підставою для прийняття Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків оскаржуваного податкового повідомлення став акт ДПІ у Печерському районі м. Києва позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в якому йде посилання на протокол допиту свідка директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» - ОСОБА_3 від 18.01.11 р., яка зазначила, що немає ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства та як директор ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»будь-яких угод не підписувала, а також не здійснювала фінансово-господарської діяльності, що стосується купівлі-продажу товарів, надання та придбання послуг або виконання та отримання робіт в період з часу на її ім'я ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» .

Також представник відповідача посилається на висновок експертизи №40 від 03.02.11 р. яким встановлено, що підпис ОСОБА_3 в заяві про зміну керівника, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 7-10 місяці, в роз шифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за 7-10 місяці 2010 р., в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2010 р., в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість за 9 місяць 2010 р. виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ“Пулінг” з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд бере до уваги, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то таківідомості вважаються достовірнимиі можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру,не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до свідоцтва №100263666 від 19.01.10 р. є платником податку на додану вартість.

Отже, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи те, що Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків не надало доказів правомірності податкового повідомлення-рішення №0000864240 від 01.08.11 р., суд вважає, що воно підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000864240 від 01.08.11 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30.12.11 р.

Суддя Аблов Є.В.