Постанова № 20963556, 12.01.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

12.01.2012 Справа № 2а-1980/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Список >

27 грудня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові до субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

21.04.2010 року позивач, Державна податкова інспекція у м. Чернігові (далі ДПІ у м.Чернігові) звернувся до суду з адміністративним позовом до господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1), в якому просить стягнути податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 514209,49 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 150712,51 грн. на загальну суму 664922,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (на час виникнення правовідносин) платник податків зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законодавством терміни. Платник податку, згідно статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» (на час виникнення правовідносин) несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування. Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (на час виникнення правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу. Відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує податки до бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ухвалу господарського суду Чернігівської області про залишення без розгляду справи № 16/38 за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень №0013501710/0/0 від 24.05.2007 року, № 0010361720/3 від 17.01.2008 року та №0013371720/3 від 17.01.2008 року він не отримував та має намір її оскаржити.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт господарювання фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 24.05.2006 року та взятий на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові з 26.05.2006 року за № 22292, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 № НОМЕР_2, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою податкової інспекції про взяття на облік платника податків від 26.05.2006 року № 1201/Г/29-040 (а.с.7,8, 60).

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету.

Так, за даними позивача, станом на 12.04.2010 року відповідач має податковий борг по податку на додану вартість та з доходів фізичних осіб на загальну суму 664922,00 грн.

Сума податкового боргу з податку на додану вартість підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями №0013501710/0/0 від 24.05.2007 року на суму 170,00 грн. та №0010361720/3 від 17.01.2008 року на суму 514039,50 грн. З урахуванням переплати в розмірі 0,01 грн. загальна сума податкового боргу складає 514039,49 грн. (а.с.9,10).

Сума податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб підтверджується податковим повідомлення-рішенням № 0013371720/3 від 17.01.2008 року на суму 150708,72грн. Загальна сума боргу, з урахуванням пені в сумі 3,79 грн., яка нарахована відповідно до статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (на час виникнення правовідносин), складає 150712,51 грн.

Податкові повідомлення-рішення відповідачем отримані, про що свідчать повідомлення про вручення (а.с.9,10,11 на звороті).

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (на час виникнення правовідносин) платнику податків направляється податкова вимога у випадках, якщо він не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання у встановлені строки.

ДПІ у м. Чернігові оформила податкові вимоги: першу податкову вимогу від 16.05.2007 року № 1/2651, яка отримана відповідачем 25.05.2007 року та другу податкову вимогу від 27.06.2007 року № 2/3754, яка надіслана рекомендованою кореспонденцією та отримана відповідачем 12.01.2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.12.2009 року, який набрав законної сили встановлено, що дії ФОП ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах та визнано винним ФОП ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених статтею 212, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України. Ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2011 року вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.12.2009 року в частині визнання винним ФОП ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених статтею 212 Кримінального кодексу України залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області суду від 17.05.2011 року, яка набрала законної сили, справу № 16/38 за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень №0013501710/0/0 від 24.05.2007 року, № 0010361720/3 від 17.01.2008 року та №0013371720/3 від 17.01.2008 року, залишено без розгляду (а.с.55).

Позовні вимоги заявлено про стягнення з відповідача коштів на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які на час розгляду справи є узгодженими.

Отже, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є стягнення коштів на підставі податкових повідомлень-рішень, як рішень субєкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаною нормою права закріплено правило щодо преюдиційності судових рішень, які набрали законної сили у справах, в яких брали участь одні і ті самі особи.

Враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про преюдиційність вироку Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.12.2009 року.

Відтак, встановлені вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.12.2009 року обставини не підлягають доказуванню в даній адміністративній справі.

Оскільки ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.2011 року справа № 16/38 за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень №0013501710/0/0 від 24.05.2007 року, №0010361720/3 від 17.01.2008 року та №0013371720/3 від 17.01.2008 року залишена без розгляду, тому останні є узгодженими.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державної податкової інспекції у м. Чернігові до субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.

Стягнути з субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в Чернігівській філії АК «Синтез» м. Чернігів, МФО 353326) на користь:

-державного бюджету (р/р 31110029700002 банк УДК в Чернігівській області, код 22825965, МФО 853592, код платежу 14010100) податкового боргу в сумі 514209 (пятсот чотирнадцять тисяч двісті девять) грн. 49 коп. по податку на додану вартість;

-місцевого бюджету (р/р 33218800700002 банк УДК в Чернігівській області, код 22825965, МФО 853592, код платежу 11010100) податкового боргу в сумі 150712 (сто пятдесят тисяч сімсот дванадцять) грн. 51 коп. по податку з доходів фізичних осіб.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, в

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.