Постанова № 20963363, 11.01.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8723/2011

11.01.12

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю), відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011491502 від 14.10.2011 р., в обґрунтування якого послався на наступні обставини.

ДПІ в м. Черкаси провело перевірку дотримання ПАТ «Черкасиобленерго»граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.09.2011 р. № 5029/15-2/22800735.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 14.10.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0011491502, яким зобовязано позивача сплатити штраф у сумі 136316 грн. 50 грн. за порушення строків сплати суми грошового зобовязання

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що у порушення вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України позивач на 28 днів затримав сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1363165 грн. Відтак, відповідач на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України нарахував позивачу штраф у розмірі 10 %, а саме - 136316,50 грн.

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач подав скаргу до ДПА в Черкаській області. Рішенням ДПА в Черкаській області про результати розгляду скарги від 21.11.2011 р. № 27495/25-010 податкове повідомлення-рішення № 0011491502 від 14.10.2011 р. було частково скасовано на суму 643 грн. 25 коп., а в іншій частині залишене без змін.

Позивач в обґрунтування позову наголошував, що нарахування штрафу є незаконним та таким, що суперечить абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 р. у справі № 01/1494 (у подальшому справа № 14-01/1494) про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та зазначили, що згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час дії мораторію штраф не нараховується.

Представник відповідача вимоги позову не визнав, надав до суду заперечення на позов, у судовому засіданні зазначив наступне. Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, а також не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. За невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 25.07.1995 р., що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 10.01.2012 р. № 23/29-012.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 р., поданою позивачем до ДПІ у м. Черкаси, сума податкового зобовязання, яку товариство самостійно визначило для сплати до бюджету склала 3263165 грн.

Сплата податкового зобовязання здійснена позивачем двома платежами: 31.08.2011 р. в сумі 1900000 та 27.09.2011 р. в сумі 1363165 грн., що сторонами не заперечується.

Державна податкова інспекція в м. Черкаси провела перевірку дотримання ПАТ «Черкасиобленерго»граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання ст. 57 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1363165 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9003401788 від 18.08.2011 р.) терміном сплати - 30.08.2011 р., фактично сплачено - 27.09.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.09.2011 р. № 5029/15-2/22800735, у якому зазначено про порушення позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України. Відтак, відповідач на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України нарахував позивачу штраф у розмірі 10 %, а саме - 136316,50 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідач 14.10.2011 р. прийняв податкове повідомлення-рішення №0011491502, яким зобовязав позивача сплатити штраф за порушення строків сплати суми грошового зобовязання у сумі 136315 грн. 50 грн.

Позивач подав скаргу до державної податкової адміністрації в Черкаській області. Рішенням ДПА в Черкаській області про результати розгляду скарги № 27495/25-010 від 21.11.2011 р. податкове повідомлення-рішення № 0011491502 від 14.10.2011 р. було частково скасовано на суму 643 грн. 25 коп., а в іншій частині залишене без змін. Розмір штрафу було зменшено, зважаючи на те, що у позивача була надмірна сплата коштів до бюджету у сумі 6432 грн. 46 коп.

Суд зясував, що у звязку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 14.10.2011 р. № 0011491502, 21.11.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012821502 (вручене позивачу 19.12.2011 р.), у якому позивачу визначено розмір штрафу у сумі 135673 грн. 25 коп.

Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на такі обставини.

Згідно ст. 1 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 Закону №2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), стосується вимог, зобовязань, які підпадають під поняття мораторію. Це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобовязань настав у позивача після 14.05.2004 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобовязань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону №2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Верховний Суд України висловив правову позицію при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 25.06.2011 р. (справа №21-113а11) та від 04.07.2011 р. (справа №21-144а11), від 05.12.2011 р. (справа №21-348а11) він дійшов до аналогічного висновку.

Враховуючи зазначене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко