Постанова № 20963219, 22.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8199/2011

22.12.11

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Тимошенко В.П.,

при секретарях –Кулику О.П., Морозову В.В.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будівельна компанія-2005»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До суду з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Будівельна компанія-2005», в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м..Черкаси №000002682301 та №000002672301 від 19.07.2011.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 29.06.2011 р. по 05.07.2011 державною податковою інспекцією у м. Черкаси проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Будівельна компанія-2005», за результатами якої складено акт перевірки від 12.07.2011 р. №1767/23-2/33536305, яким встановлено порушення.

На підставі акту перевірки від 12.07.2011 р. відповідачем були прийняті:

-          податкове повідомлення-рішення № 000002682301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість»у розмірі 176728 грн., у тому числі 153561 грн. основного платежу та 23167 грн. штрафних санкцій;

-          податкове повідомлення-рішення № 000002672301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на прибуток»у розмірі 133867 грн., у тому числі 126937 грн. основного платежу та 6930 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до висновків акту перевірки, угода з ТОВ «ГРОСС»має ознаки нікчемності згідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, оскільки у ТОВ «ГРОСС»відсутні необхідні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Застосувавши наслідки нікчемності, відповідач встановив заниження податку на додану вартість (виключив зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних ТОВ «ГРОСС») та завищення позивачем валових витрат на суму отриманих від ТОВ «ГРОСС»послуг при розрахунку податку на прибуток, а також нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату вказаних сум податків.

Підставою адміністративного позову є незаконність та необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину (договору №12 від 26.07.2010 р.), вчиненого позивачем з ТОВ «ГРОСС», що в свою чергу, призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення. Позивач не оскаржує висновок акту перевірки щодо заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 4011 грн. шляхом включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в сумі придбаних товарно-матеріальних цінностей, що були використані не в господарській діяльності.

Про відсутність заперечень щодо нарахування податкового зобов’язання за травень 2010 року в сумі 4011 грн. позивачем було заявлено до прийняття податкового повідомлення –рішення №000002682301, однак, незважаючи на це, відповідач вирішив об’єднати оспорювані та неоспорювані донарахування в одному повідомленні-рішенні.

Оскільки вказана сума (4011 грн.) увійшла до податкового повідомлення - рішення №000002682301 у складі донарахованих сум по платежу «Податок на додану вартість», а чинне законодавство, зокрема, ст. 56 Податкового кодексу України, прямо не передбачає можливість оскарження податкового повідомлення-рішення в частині, сформульовані позовні вимоги адміністративного позову стосуються скасування податкового повідомлення-рішення №000002682301 в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкт, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, застосування податкової накладної, порядок обліку, звітності та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (надалі за текстом –Закон №168/97-ВР), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Платником податку відповідно до Закону №168/97-ВР є (п.2.1 ст.2) будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) у обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Згідно пункту 9.2 статті 9 Закону №168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння цього податку. Пункт 1.5 статті 1 Закону №168/97-ВР визначає звітний (податковий) період як період за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Підпункт 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Приватне підприємство «Будівельна компанія - 2005»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 13.05.2005, ідентифікаційний код 33536305 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 28.07.2005 №100323134.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельна компанія –2005» (акт № 1767/23-2/33536305 від 12.07.2011) відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000002682301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість»у розмірі 176728 грн., у тому числі 153561 грн. основного платежу та 23167 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 000002672301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на прибуток»у розмірі 133867 грн., у тому числі 126937 грн. основного платежу та 6930 грн. штрафних санкцій.

          Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини з ТОВ «ГРОСС»відповідно до укладеного договору від 26.07.2010 № 12 на виконання цегляних робіт на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн. та додаткової угоди №1 до договору №12 від 27.07.2010 на виконання цегляних робіт по будівництву пташників в кількості 10 шт. вартістю 240000 грн. за 1 пташник, в тому числі ПДВ 40000 грн.

          Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області акт від 28.03.2011 № 742/15-2/30729660 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «ГРОСС»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов’язання ТОВ «ГРОСС»за грудень 2010 року та січень 2011 року, в якому задокументовано порушення ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, встановлено відсутність необхідних умов для ведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому угоди є нікчемними. Як наслідок ПП «Будівельна компанія –2005»завищено валових витрат зі сплати податку з прибутку підприємств на суму 747750 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року 443250 грн. та за 1 квартал 2011 року 304500 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 встановлено завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року на суму 240000 грн. та податку на прибуток на суму 126937 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на 27716грн. та за 1 квартал 2011 року на 99221 грн.

Позивачем подано уточнюючий розрахунок, яким самостійно виправлено помилки в декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік на суму 304411 грн. та 27972 грн. Згідно акту перевірки, дане уточнення не призвело до нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до висновку акту, відповідачем виявлено порушення:

- п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 153561 грн. в т.ч. травень 2010 р. –4011 грн., грудень 2010 р –88650 грн., січень 2011 р. –60900 грн.

- п. 5.1 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року №1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування за І квартал 2011р. на суму 240000 грн. та податок на прибуток всього на суму 126 937 грн. в т.ч. за 4 квартал 2010 року на 27716 грн. та за 1 квартал 2011 року на 99221 грн.

На підставі акту перевірки від 12.07.2011 р. відповідачем були прийняті:

-          податкове повідомлення-рішення № 000002682301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість»у розмірі 176728 грн., у тому числі 153561 грн. основного платежу та 23167 грн. штрафних санкцій;

-          податкове повідомлення-рішення № 000002672301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «Податок на прибуток»у розмірі 133867 грн., у тому числі 126937 грн. основного платежу та 6930 грн. штрафних санкцій.

Відповідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань. Податкова декларація з додатками є документом, що підтверджує факт виникнення податкового зобов’язання і податкового кредиту на основі виданих і отриманих податкових накладних.

Системно аналізуючи положення Закону №168/97-ВР, суд дійшов висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента –платника податку на додану вартість об’єкта оподаткування, визначеного статтею 3 Закону №168/97-ВР. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовано Законом №168/97-ВР, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на приписи статті 3 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991р. №1251-XII, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. Суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена у документі обов’язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об’єкт оподаткування, коли було здійснено господарську операцію, що є об’єктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, у якій останній бере участь, є приписи підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, у силу яких у разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР законодавцем зазначено про наявність у платника податків права на подання скарги, а не обов’язку її подання, то не реалізація останнього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідком втрату права на податковий кредит. Окрім того, беручи до уваги при вирішенні спору інші приписи Закону № 168/97-ВР, а саме: підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього закону, суд дійшов висновку, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними до складу податкового кредиту, судом досліджено податкові накладні №2212011 від 22.12.2010, №3112004 від 31.12.2010, №57 від 31.01.2011 та суд відзначає, що податкові накладні складено відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Доказів несумісності зазначених даних в оглянутих у судовому засіданні накладних щодо товарів з фактичною податковою звітністю та господарською діяльністю позивача до суду відповідачем не надано.

Оглянувши у судовому засіданні договір №12 від 26.07.2010 на виконання цегляних робіт, додаткову угоду №1 до договору №12 про виконання цегляних робіт, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року від 31 грудня 2010 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року від 31 січня 2011 року, акт виконаних робіт за грудень 2010 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року, суд з урахуванням зібраних у справі на виконання вимог статті 11 КАС України доказів, зауважує, що означені правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов’язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать. Досліджені судом документи підписані керівниками ТОВ «ГРОСС»та ПП «Будівельна компанія –2005». Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено Господарським кодексом України 16 січня 2003 року N 436-IV(надалі за текстом –Кодекс №436-IV). За змістом статті 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Приписами статті 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суд зазначає, що за змістом статті 181 Кодексу №436-IV господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і 3 статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІ (надалі за текстом –Закон №996-ХІ), відповідно до яких: «первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції…». Відповідно до статті 3 Закону №№996-ХІ податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

          Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що виконання будівельних робіт підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами прийому передачі виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт. На думку суду, укладені та виконані договори спрямовані на настання реальних наслідків і не можуть суперечити інтересам держави та суспільству, оскільки результати їх здійснення відображені у податковій звітності позивача як з метою придбання, так і з метою реалізації. Суд зазначає, що зазначені акти виконаних робіт спростовують доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, оскільки докази нереальності здійснених операцій контрагентами до суду не надано (щодо формування податкового кредиту і податкового зобов’язання).

Крім цього, судом досліджено довідку щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будівельна компанія –2005», складену ДПІ у Вишгородському районі, згідно висновку якої встановлено, що звіркою з ТОВ «ГРОСС»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Будівельна компанія –2005», їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «Будівельна компанія –2005».

Таким чином, виходячи із даних перевірки, суд приходить до висновку, що наявність належно оформлених податкових накладних є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ по господарських операціях з ПП «Будівельна компанія –2005» до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Одночасно для встановлення факту здійснення господарської операції необхідно встановити зв'язок між фактом придбання товару та господарською діяльністю позивача, а саме наявність ділової мети у позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.231. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідачем не наведено жодного факту про відсутність ділової мети у діях платника податку, тобто позивача.

          Суд зауважує, що вся аргументація податкового органу щодо визнаних порушень позивача викладена в акті перевірки від 12.07.2011 № 1767/23-2/33536305. Свої висновки щодо порушень відповідач обґрунтовує тим, що підприємством позивача до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що складені за наслідками нікчемного правочину та недійсних господарських операцій з ТОВ «ГРОСС».

          Також суд зауважує, що Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов’язань, податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання відповідача на нікчемність правочину є необґрунтованим.

За встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем порушення податкового законодавства не знайшли підтвердження, тому податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області від 19 липня 2011 року № 000002682301 та від 19 липня 2011 року № 000002672301 підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган. Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що суб’єкт владних повноважень не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94,159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року № 000002682301 про визначення грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 176728 грн., у тому числі 153561 грн. основного платежу та 23167 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року № 000002672301 про визначення грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 133867 грн., у тому числі 126937 грн. основного платежу та 6930 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Будівельна компанія – 2005»(18000, Черкаська область, місто Черкаси, Придніпровський район, бульвар Шевченка, будинок 242/1, офіс 703, ідентифікаційний код 33536305) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягомдесяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко