Постанова № 20961931, 17.11.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/12459/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріВарченко В.В.,

за участі:

представника відповідача Масловської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 <3-тя особа >до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області <3-тя особа >про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову № 132407 від 05.09.2011 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що 13.09.2011 року він отримав поштою постанову № 132407 від 05.09.2011 року про застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1700 грн.

Позивач хоча і є власником автобуса, який вказаний у акті перевірки, але не являється автомобільним перевізником, який здійснює регулярні чи нерегулярні пасажирські перевезення на договірних умовах, тому що у нього відсутня ліцензійна картка та трудова угода із водієм, тому не повинен нести фінансову відповідальність відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зазначену постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що вона винесена на основі матеріалів перевірки оформлених з грубими порушеннями п. п. 12, 13, 16, 38 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» та ст. ст. 39, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що автобус використовував для власних потреб, ліцензійна картка на перевезення пасажирів оформлена на дружину.

Водій у день, коли працівники відповідача проводили перевірку перевозив пасажирів за власною ініціативою без його дозволу.

За таких обставин необхідно визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову № 132407 від 05.09.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що постанова прийнята відповідно до чинного законодавства, так як при проведенні перевірки було встановлено порушення, а саме: автобусом, який належить позивачу здійснювався нерегулярний рейс по перевезенню пасажирів за маршрутом Ярмолинці Скаржинці - Хмельницький.

Враховуючи такі обставини у задоволення позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 26.03.2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Ярмолинецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого 01.12.2007 року 2-им МРВ ДАЇ м. Городок УМВС України у Хмельницькій області позивач являється власником автобуса марки ВАZ моделі А 079.19 реєстраційний номер НОМЕР_1.

Посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області 05 серпня 2011 року була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у смт. Ярмолинці Хмельницької області.

За наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено акт «Проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» від 05.08.2011 року, яким було зафіксовано порушення позивачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій автобуса, який належить позивачу на праві власності, 05.08.2011 року здійснював нерегулярні перевезення пасажирів по маршруту Ярмолинці Скаржинці Хмельницький без оформлення ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг, полісу обовязкового страхування від нещасних випадків на транспорті, індивідуальної контрольної книжки обліку робочого часу та відпочинку водія.

Постановою про застосування фінансових санкцій від 05 вересня 2011 року № 132407 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн., на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, копією акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05 серпня 2011 року, копією постанови про застосування фінансових санкцій від 05 вересня 2011 року № 132407.

Регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень проводиться Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-3.

Статтею 1 цього Закону наведено терміни, які застосовуються у Законі та їх вживання в такому значені:

- автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 4 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи для нерегулярних пасажирських перевезень.

Такими документами є:

для автомобільного перевізника ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

В звязку з тим, що позивач 05 серпня 2011 року здійснював нерегулярні перевезення пасажирів по маршруту Ярмолинці Скаржинці Хмельницький без оформлення ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документів, що засвідчують оплату транспортних послуг, полісу обовязкового страхування від нещасних випадків на транспорті, індивідуальної контрольної книжки обліку робочого часу та відпочинку водія, на нього були накладені фінансові санкції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 1700 грн.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Виходячи із вказаної норми закону суд приходить до висновку, що розмір штрафної санкції та підстави для їх застосування відносно до позивача відповідають вимогам закону.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення позивача про те, що автобус ним взагалі використовувався для власних потреб, а не для перевезень пасажирів, водій автобуса 05.08.2011 року перевозив пасажирів за власною ініціативою, водій автобуса який 05.08.2011 року перевозив пасажирів за власною ініціативою перебував раніше у трудових відносинах з його дружиною, яка є автомобільним перевізником, що підтверджується копіє ліцензійної картки на її імя, враховуючи такі обставини.

Позивач, як автомобільний перевізник, що підтверджується копією ліцензії виданої на його імя, зобовязаний був згідно із чинним законодавством забезпечити контроль за використанням транспортного засобу власником якого він є з боку будь-яких осіб, яким він довіряє керування автобусом, забезпечити водія при перевезенні пасажирів не тільки реєстраційним документом на транспортний засіб, а і іншими документами перелік яких визначений у ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відсутність яких при здійсненні пасажирського рейсу було встановлено посадовими особами відповідача при проведенні перевірки і таке порушення зафіксовано актом перевірки.

Також суд не бере до уваги пояснення позивача про те, що у акті перевірки стоїть підпис невідомої особи, а не водія автобуса який здійснював перевезення пасажирів, оскільки у акті перевірки є особисте пояснення водія в якому він зазначив, що здійснював перевезення працівників ПСП «Соло» і як встановлено із пояснень позивача, директором цього ПСП «Соло» є він сам. Таку обставину як те, що позивач являється директором ПСП «Соло» і в автобусі знаходяться його працівники, посадові особи відповідача, які проводили перевірку знати не могли і отримати інформацію такого змісту можна було тільки від водія автобуса.

За таких обставин підстав для того щоб визнати неправомірною постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області від 05 вересня 2011 року № 132407 про застосування до ОСОБА_4 фінансових санкцій в сумі 1700 грн., та скасувати її у суду немає.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому у його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 39, п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Сторони повідомлені судом про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді 22.11.2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський