Постанова № 20961830, 27.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/10868/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріКапітану В.А.,

за участі:

представника позивача

представників відповідачів Мярковської О.В.,

Кундиловської М.М.,

Гусаровської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" м. Хмельницький Хмельницької області <3-тя особа >до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому <3-тя особа >про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004782301/2476 від 12.09.2011 року, № 0005012301/2752 від 05.10.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., та штрафними санкціями 163548 грн.

В послідуючому представником позивача було уточнено позовні вимоги в яких позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., та штрафними санкціями 163548 грн., і № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 26 серпня 2011 року № 5830/23 5/03356128. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., та штрафними санкціями 163548 грн., та № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року.

Вказані податкові повідомлення рішення позивач вважає протиправними так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також права формувати валові витрати по податку на прибуток підприємств, висновки посадової особи податкового органу, яка проводила перевірку позивач вважає такими, що суперечать законодавству, дії при прийняті податковим органом податкових повідомлень рішень протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення рішення відповідача є протиправними, так як позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість і валові витрати по податку на прибуток підприємств.

За таких обставин податкові повідомлення - рішення № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, та № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення рішення є законними, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також валових витрат по податку на прибуток підприємств.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 16.08.1992 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради як юридична особа, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинним до 01.01.2011 року та ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний їх сплачувати в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Державним податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої відповідачем було складено акт перевірки від 26 серпня 2011 року № 5830/23 5/03356128 «Про результати документальної планової виїзної перевірки М К П «Хмельницькводоканал», код за ЄДРПОУ 03356128 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року».

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, а також встановлено порушення підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме: позивачем занижено податок на додану вартість на суму 683611 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., та штрафними санкціями 163548 грн., і № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року.

До такого висновку в акті перевірки посадові особи податкового органу прийшли в звязку з тим, що в перевіряємому періоді міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» отримувало на розрахунковий рахунок кошти з призначенням платежу «субвенція з Держбюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення» та одночасно проводило розрахунки за електроенергію з М К П «Хмельницькобленерго» та за підвищення тиску холодної води М К П «Хмельницьктеплокомуненерго».

Згідно представлених до перевірки відомостей міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» отримало субвенції:

- з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року на суму 1131036 грн.,

- за 2009 рік на суму 1734172 грн.,

- за 2010 рік на суму 380000 грн.

Підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не є обєктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообовязкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Згідно підпункту 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 цього Закону.

В порушення вимог підпункту 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено обсяг операцій, що не є обєктом оподаткування (п.3.2 ст. 3 Закону) за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року на суму 6665208 грн., та не відображено у рядку 3 розділу 1 декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період.

За період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року міським комунальним підприємством «Хмельницькводоканал» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 12986028 грн.

Перевіркою встановлено завищення його показників у рядку 10 декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій» всього у сумі 683611 грн.

В порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 117020 грн., за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму 117020 грн., а саме: придбання спецодягу від ПП «Граль» (код ЄДРПОУ 33526344).

ПП «Граль» відгрузку спецодягу не проводило і відповідно міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» дану продукцію від вказаного підприємства не отримувало, отже у нього відсутнє право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 117020 грн., по операціях з ПП «Граль».

В порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати на загальну суму 470127 грн., за період починаючи з першого кварталу 2009 року по перший квартал 2011 року включно у звязку з віднесенням до валових витрат операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, що фактично не відбувалися та не підтвердженні бухгалтерськими та іншими документами.

У перевіряємому періоді позивачем до складу валових витрат віднесено операції з придбання спецодягу згідно документів із реквізитами ПП «Граль» на загальну суму 470127 грн.

Відповідно до інформаційної Системи співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів актом перевірки встановлено, що ПП «Граль» зареєстроване у ДПІ у м. Хмельницькому, основні фонди першої групи відсутні. Чисельність працюючих 6 чоловік, основний вид діяльності інші види діяльності.

Згідно проведеного аналізу податкової звітності ПП «Граль» за результатами декларування податку на прибуток за 2008 рік має податкове навантаження нижче середньогалузевого навантаження по Хмельницькій області, що свідчить про те, що підприємство мінімізує свої податкові зобовязання.

Основні постачальники ПП «Граль» за 2008, 2009, 2010 роки характеризуються таким чином: припинення але не зняття з обліку підприємства; порушено провадження у справі про банкрутство; розпочаті ліквідаційні процедури за рішенням суду; порушено кримінальні справи за ознаками ст. 205 КК України; порушено провадження у справі про припинення; до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підприємств за місцезнаходженням.

Враховуючи зазначене, основні постачальники ПП «Граль» мають ознаки «фіктивного підприємництва» (відсутні трудові ресурси, відсутні основні фонди, стан відмінний від «основний платник», порушені справи про банкрутство підприємств).

На підставі вищевикладеного ПП «Граль» не могло здійснити придбання товарно-матеріальних цінностей в даних постачальників та реалізувати зазначені товарно-матеріальні цінності міському комунальному підприємству «Хмельницькводоканал».

Крім того міським комунальним підприємством «Хмельницькводоканал» для перевірки не надано документів які б засвідчували якість поставленої продукції, не надано документи, які б засвідчували факт транспортування, фактичне отримання товару та правомірність віднесення даних операцій до складу валових витрат підприємства, а саме відсутні товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН, письмові заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договори автоперевезення, подорожні листи.

Наявність у міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» видаткових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу валових витрат у звязку з тим, що відомості які містяться в таких документах не відповідають дійсності, як у випадку не здійснення самих операцій.

В ході перевірки зясовано, що операції із придбання не мали реального товарного характеру, товар ПП «Граль» на міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» не постачався. Фактично перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку.

Також в порушення вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит в перевіряємому періоді на суму 566592 грн.

Згідно вказаної норми Закону право на податковий кредит підприємство має лише в розмірі який відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

В звязку з тим, що субвенції з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, тому формування податкового кредиту під час проведення розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій державного бюджету, які призначені для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, платником повинно здійснюватися з урахуванням частки використання оплачених товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.

Із такими висновками податкового органу у акті перевірки від 26 серпня 2011 року № 5830/23 5/03356128 суд не погоджується враховуючи наступне.

Визначення платників податку на додану вартість, обєктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, до 01.01.2011 року регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися у операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено судом із пояснень сторін та досліджених матеріалів справи міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» є субєктом господарювання, яке надає житлово-комунальні послуги, зокрема послуги населенню з водопостачання та водовідведення, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

В звязку з необхідністю покриття понесених міським комунальним підприємством «Хмельницькводоканал» витрат на надання населенню послуг та відшкодування збитків підприємства, які становлять різницю між встановленим для позивача органом місцевого самоврядування тарифом та собівартістю надання послуг з водопостачання та водовідведення, підприємству надавались субвенції.

Згідно представлених до перевірки відомостей міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» отримало субвенції:

- з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року на суму 1131036 грн.,

- за 2009 рік на суму 1734172 грн.,

- за 2010 рік на суму 380000 грн.

У 2008 році позивач отримав субвенції згідно рішення Хмельницької міської ради від 06.08.2008 року № 3, у 2009 році позивач отримав субвенції згідно рішення Хмельницької міської ради від 04.02.2009 року № 1, у 2010 році позивач отримав субвенції згідно рішення Хмельницької міської ради від 26.05.2010 року № 2.

Відповідно до пункту 48) ст. 1 Бюджетного кодексу України субвенції це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Як вказано вище, підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не є обєктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообовязкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Із змісту вказаної норми закону випливає, що вона регулює оподаткування операцій саме з виплат субсидій, дотацій за рахунок бюджетів, а не отримання субсидій, дотацій за рахунок бюджетів та їх подальшого використання, тобто виплата субвенцій із бюджету підприємству не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Отримані з бюджету субвенції автоматично стали обіговими коштами підприємства та буди спрямовані на оплату заборгованості за одержані в попередні періоди послуги з електропостачання, у вартість яких енергопостачальними компаніями було включено податок на додану вартість. Отримана і оплачена електроенергія повністю використовувалась у господарській діяльності позивача.

Водночас придбані підприємством товари і послуги не використовувалися ним при здійсненні виплат будь-яких субвенцій чи дотацій іншим підприємствам, а були призначені для використання в оподатковуваних операціях з надання послуг водопостачання та водовідведення, тобто міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» отримавши із бюджету субвенції не використовувало такі субвенції на інші цілі чим ті, які визначені органом місцевого самоврядування.

Отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженими тарифами і фактичною вартістю послуг, які надаються позивачем, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість.

Бюджетні кошти у вигляді субвенцій чи дотацій отримані позивачем на покриття різниці, що виникла між витратами на надання послуг і доходом від їх продажу населенню за встановленими тарифами, є коштами, що надійшли позивачу понад встановлені тарифи і не є обєктом оподаткування, а тому не включаються до бази оподаткування, в звязку з чим немає необхідності в розподілі податкового кредиту.

Таким чином суд не вбачає у діях позивача порушення підпункту 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону, оскільки отримання субвенцій не є виплатою субвенцій, не є окремою операцією з поставки товарів, чи поставки послуг, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість.

Замість того, щоб позивач стягував із населення, яке користується послугами позивача повну вартість отриманих послуг разом із включеним до вартості таких послуг податком на додану вартість, орган місцевого самоврядування встановлює такі тарифи, які будуть прийнятні для населення, натомість різницю компенсує із бюджету міста.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємства за оподатковуваними операціями, які були здійсненні за регульованими цінами (тарифами), тому знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для споживача послуг.

Грошові кошти, отримані позивачем у вигляді субвенцій використовувались підприємством для оплати електроенергії, необхідної для виконання своїх основних статутних завдань, тобто надання житлово-комунальних послуг, зокрема водопостачання та водовідведення. Відповідно підприємства постачальники електроенергії виставляли рахунки, рахунки-фактури по вартості електроенергії з врахуванням податку на додану вартість, та як платники податку на додану вартість надавали міському комунальному підприємству «Хмельницькводоканал» належно оформлені податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит по податку на додану вартість, як це передбачено пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В матеріалах перевірки відсутні докази того, що позивач використовував придбану електроенергію в неоподатковуваних операціях, не надано таких доказів представниками відповідача і у судовому засіданні.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що у міського комунального підприємства «Хмельницькводоканал» були відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» яким встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, то до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн.,в частині визначення податкового зобовязання в сумі 566592 грн., є протиправним.

Крім того вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 117020 грн., за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за віднесення сум податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а саме: придбання спецодягу від ПП «Граль».

Позивач протягом перевіряємого періоду перебуваючи в договірних відносинах з ПП «Граль», отримував від останнього спецодяг.

За отриманими від ПП «Граль» податковими накладними позивач формував податковий кредит по податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням певних обставин за цим же Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи дану норму Закону, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна.

Висновки акту перевірки не відповідають встановленим у судовому засіданні обставинам.

Як встановлено із пояснень сторін, та матеріалів перевірки, позивачем при її проведенні з питань достовірності заявленої суми податкового кредиту з податку на додану вартість, було надано відповідачу належно оформлені податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів за отриманий товар, та документи бухгалтерського обліку, які підтверджують рух закупленого спецодягу в подальшому, в тому числі отримання його працівниками позивача для використання у виробничому процесі. Копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

Податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Також при проведенні перевірки не встановлено інших джерел отримання позивачем спецодягу.

Відсутність документів, які б засвідчували факт транспортування згідно з вимогами чинного законодавства як це вважає податковий орган, відсутність сертифікатів якості на спецодяг, за наявності накладних про отримання товару, не є достатніми підставами для висновків податкового органу відносно того, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Обовязкова наявність у підприємства-покупця товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості не передбачена правилами податкового обліку.

Аналіз норм Закону України «Про автомобільний транспорт», «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», дає можливість зробити висновок про те, що обовязковою умовою виготовлення товарно-транспортних накладних є укладання договору про перевезення, та наявність вантажовідправника та вантажоодержувача, кожний з яких може бути замовником та перевізником.

Необхідності укладати договір перевезення між ПП «Граль» та позивачем не було, оскільки товар доставлявся особисто директором ПП «Граль» власним транспортом.

Також суд не бере до уваги матеріали перевірки та пояснення сторони відповідача про те, що у ПП «Граль» відсутні основні фонди першої групи, низька чисельність працюючих, низьке податкове навантаження, основні постачальники ПП «Граль» характеризуються як такі по яких на даний час проходять процедури припинення але не зняття з обліку підприємства; порушено провадження у справі про банкрутство; розпочаті ліквідаційні процедури за рішенням суду; порушено кримінальні справи за ознаками ст. 205 КК України; порушено провадження у справі про припинення; до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підприємств за місцезнаходженням.

Суд приходить до висновку, що для здійснення господарської діяльності по поставці спецодягу не обовязково мати власні основні засоби першої групи, їх можливо орендувати, що підтверджується відповідним договором оренди, наданим у судовому засіданні представниками позивача. Чисельність працюючих визначається керівником підприємства в залежності від виробничої необхідності, шести працюючих для поставки спецодягу цілком достатньо.

Право позивача на податковий кредит не залежить від податкового навантаження, діяльності основних постачальників ПП «Граль», та діяльності самого ПП «Граль».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., в частині визначення податкового зобовязання в сумі 117020 грн., також є протиправним.

Крім того відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року.

Таке податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі таких же висновків акту перевірки, що і податкове повідомлення-рішення № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., в частині визначення податкового зобовязання в сумі 117020 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 5.11 ст. 5 цього ж Закону визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платників податків, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Склад валових витрат позивача в звязку з проведенням господарських операцій із ПП «Граль», підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і які додані до матеріалів справи.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року також є протиправним.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити, податкові повідомлення - рішення відповідача № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0005012301/2752 від 05 жовтня 2010 року, яким міському комунальному підприємству «Хмельницькводоканал» було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 470127 грн., за перший квартал 2011 року, та № 0004782301/2476 від 12 вересня 2011 року, яким міському комунальному підприємству «Хмельницькводоканал» було визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в сумі 673110 грн., і штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 163548 грн.

Сторони повідомлені про можливість отримання копії постанови суду в повному обсязі 01 листопада 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський