Постанова № 20961640, 07.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/10784/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріВарченко В.В.,

за участі:

представників позивача

представників відповідача Долобанько Л.М.,

Проскурівської К.Г.,

Процанюка Ю.В.,

Біляк Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >державного підприємства "Новатор" м. Хмельницький <3-тя особа >до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому <3-тя особа >про скасування податкового повідомлення-рішення №0003212301/1637 від 10.06.11, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 144750 грн., і стягнути з Державного бюджету України судові витрати.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 24 червня 2010 року № 3835/23 6/22987900. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 144750 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення позивач вважає протиправним, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, висновки посадової особи податкового органу, яка проводила перевірку позивач вважає такими, що суперечать законодавству, дії при прийняті податковим органом податкового повідомлення рішення протиправними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення рішення відповідача є незаконним, так як позивачем було правомірно заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 144750 грн., за червень 2010 року.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року підлягає скасуванню, а з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення рішення є законним, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 10.06.2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради як юридична особа, реєстраційний номер юридичної особи 22987900, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинним до 01.01.2011 року та ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний їх сплачувати в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої відповідачем було складено акт перевірки від 24 червня 2010 року № 3835/23 6/22987900 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Д П «Новатор», код за ЄДРПОУ 22987900 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року».

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.6 7.4.1 пунктів 7.2, 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування всього на суму 4490580 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 769978 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення від № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість у сумі 144750 грн.

Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів справи податкове повідомлення рішення № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 144750 грн., було прийнято за різницею у відмові бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 625228 грн., за податковим повідомленням рішенням № 0000422304/0/7089 від 14 жовтня 2010 року прийнятим на підставі акту перевірки позивача від 30.09.2010 року № 9404/23-4/22987900 (769978 грн.,- 625228 грн.,= 144750 грн.).

У акті перевірки від 24 червня 2010 року № 3835/23 6/22987900 зазначено завищення позивачем бюджетного відшкодування всього на суму 4490580 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 769978 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадові особи податкового органу прийшли в звязку з тим, що згідно розпорядження ДПА України від 24.02.2011 року № 48-р «Про відпрацювання підприємств, за результатами аналізу співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань, податковою службою серед постачальників Д П «Новатор» визначені наступні ймовірні «податкові ями» та підприємства транзитери:

- ТОВ «Алюпро» - ймовірне підприємство транзитер;

- ТОВ «Ольга» - ймовірна «податкова яма»;

- ТОВ ВКФ «АННЕ ЛТД» - ймовірна «податкова яма»;

- ТОВ «РЕЙНБОУ ТЕХНОЛОДЖІС Україна» - ймовірна «податкова яма»;

- ТОВ «РОНДО» - ймовірна «податкова яма»;

- ТОВ ВП «СПЕЦКАБЕЛЬ» - ймовірна «податкова яма».

Таким чином, підтвердити сплату податку на додану вартість отримувачами товарів їх постачальникам та сплату податку на додану вартість до бюджету немає можливості і звязку з відсутністю факту надмірної сплати податку до бюджету виробником (імпортером) та факту сплати податку на додану вартість отримувачами товарів їх постачальникам.

Встановлюючи, що позивач завищив бюджетне відшкодування у загальній сумі 4490580 грн., в тому числі: за червень 2010 року на суму 769978 грн., посадові особи податкового органу посилаються на обставини, встановлені попередньою перевіркою проведеною у вересні 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки позивача від 30.09.2010 року № 9404/23-4/22987900, тобто що неможливо підтвердити заявлені суми бюджетного відшкодування у зазначеному місяці, що повязано з відсутністю дослідження ланцюга постачання по основних постачальникам, при цьому відповідач у акті перевірки від 30.09.2010 року № 9404/23-4/22987900 постачальниками товарів зазначив інших постачальників чим в акті перевірки від 24 червня 2010 року № 3835/23 6/22987900.

У довідці про загальну інформацію щодо держаного підприємства «Новатор» та результати його діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, як додатку до акту від 24 червня 2010 року № 3835/23 6/22987900

перевірки зазначено, що перевіркою виявлено факти оформлення позивачем окремих операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей по окремих документах з реквізитами підприємств, що неможливо ідентифікувати як такі, що повязані з господарською діяльністю підприємства, внаслідок чого завищено податковий кредит.

При перевірці позивачем не було надано документи, які б засвідчували факт транспортування згідно з вимогами чинного законодавства та могли б засвідчити фактичне отримання товару та правомірність віднесення даних операцій до складу валових витрат підприємства, також відсутні сертифікати на придбаний товар, відсутні акти прийому-передачі товару від продавців.

Наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у звязку з тим, що відомості які містяться в таких податкових накладних не мають можливості ідентифікувати як такі, що здійснювались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Отже підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Із такими висновками податкового органу у акті перевірки від 24 червня 2010 року № 3835/23 6/22987900

суд не погоджується враховуючи наступне.

Між позивачем та постачальниками вказаними у акті перевірки були укладені договори купівлі-продажу товарів, договори поставки, згідно яких продавці, постачальники зобовязувалися на умовах та в порядку визначених договорами продати, поставити і передати у власність покупцю відповідні товари.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників позивача, не заперечуються матеріалами перевірки, поясненнями представників відповідача, копіями договорів доданих до матеріалів справи.

Виконання вказаних договорів підтверджується копіями платіжних доручень про перерахування продавцям, постачальникам коштів за отримані товари, видаткових накладних, рахунків фактур, сертифікатів якості, доданими до матеріалів справи помісячно.

На всі суми податку на додану вартість позивач отримав від продавців, постачальників належно оформлені податкові накладні, що представниками відповідачів не заперечується і підтверджується їх копіями доданими до матеріалів справи.

Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення суду, позивач заявив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року на загальну суму 769978 грн., і йому було відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 144750 грн., згідно податкового повідомлення рішення № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року.

Згідно підпунктів 1.5, 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий період) період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, а податковим зобовязанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому періоді), що визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням певних обставин за цим же Законом.

Відповідно підпунктів 4.1.1, 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011 року, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті, та зобовязаний протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати податкову декларацію за базовий податковий (звітний) період, у разі якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Згідно підпункту 7.7.4, пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Право на бюджетне відшкодування виникає у разі наявності різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи дану норму Закону, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна. Маючи відємне значення суми за різницею між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду платник податку має право на бюджетне відшкодування суми податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Також визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична оплата сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

За звітний період позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість, згідно якої та розрахунків сум бюджетного відшкодування, сума що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку становить 769978 грн.

Вказана декларація була подана відповідно до правил встановлених пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено із пояснень сторін, та матеріалів перевірки позивачем для проведення перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, надано відповідачу договори купівлі-продажу, постачання, належно заповнені податкові накладні, платіжні доручення, та документи бухгалтерського обліку. Копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

Висновки акту перевірки не відповідають встановленим обставинам, суд також не бере до уваги те, що контрагенти позивача не сплатили до бюджету свої податкові зобовязання по податку на додану вартість, так як бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни продавців та постачальників.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відсутність документів, які б засвідчували факт транспортування згідно з вимогами чинного законодавства як це вважає податковий орган, відсутність актів прийому-передачі за наявності накладних про отримання товару, не є достатніми підставами для висновків податкового органу відносно того, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення відповідача № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 144750 грн., є таким, що суперечить законодавству, тому його необхідно визнати незаконним та скасувати і стягнути із Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0003212301/1637 від 10 червня 2011 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 144750 грн., (сто сорок чотири тисячі сімсот пятдесят гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Новатор» м. Хмельницький судові витрати з державного мита в розмірі 3,40 грн., (три гривні сорок копійок).

Сторони повідомлені про можливість отримання копії постанови суду в повному обсязі 12 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський