Постанова № 20961265, 12.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

12 січня 2012 р. справа № 2а- 14219/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченка І.С.,

представника відповідача - Говорун М.Д.,

представника позивача - Мікрюкова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2011 року № 0000602200.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма Сіті Сервер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої було складено акт перевірки №2391/22-0/14075674 від 20.06.2011 року.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток від іншої ніж страхова діяльності за 2010 р. на суму 1416,00 грн., за 1 квартал 2011р. 3853,00 грн. та зменшено збитків від іншої ніж страхова діяльності за 2010 рік в сумі 13088,00 грн., та порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 31.03.2003р. № 146, з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.15, п. «д»ст.41 Закону України «Про господарські товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 12100 грн..

07.07.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення №0000602200, якими підприємству донараховано податку на прибуток страхових організацій у розмірі 17369,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3380,00 грн., на загальну суму 20749,00 грн..

Позивач не погоджується з винесеним рішенням та просить суд скасувати його, вказуючи, що воно прийняте з порушенням діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі поклавшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в письмових запереченнях та в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова правомірні, законні, відповідають вимогам податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне:

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма Сіті Сервер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої було складено акт перевірки №2391/22-0/14075674 від 20.06.2011 року.

У висновках акту перевірки вказуються порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток від іншої ніж страхова діяльності за 2010 р. на суму 1416,00 грн., у тому числі за періоди: 1 квартал 2010 року на 1724,00 грн., за 2010 рік на суму 1416,00 грн., за 1 квартал 2011р. 3853,00 грн. та зменшено відємний фінансовий результат від іншої, ніж страхова діяльності за 2010 рік в сумі 13088,00 грн., та порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 31.03.2003р. № 146, з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.15, п. «д»ст.41 Закону України «Про господарські товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 12100,00 грн..

07.07.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення №0000602200, яким підприємству донараховано податку на прибуток страхових організацій у розмірі 17369,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3380,00 грн., на загальну суму 20749,00 грн.. ПРАТ «Страхова Компанія «Лемма сіті сервер»не погодилось з винесеним рішенням та оскаржило його до ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Щодо порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»судом встановлено наступне. В обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається на те, що позивач не отримував у періоді з 01.01.2010 по 31.03.2011 у складі валових доходів від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, доходів, пов`язаних з використанням орендованих приміщень та обладнання, чим, на думку відповідача, порушив вимоги підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включивши до частки валових витрат витрати на оренду та суборенду приміщень, майна та обладнання у сумі 21074,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 6894,00 грн., за півріччя 2010 року у сумі 10178,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 16819 грн., за 2010 рік у сумі 18750,00 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 2324,00 грн..

Суд зазначає, що згідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж: ті, що визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування)».

Даний підпункт визначає порядок оподаткування доходів страховика інших, ніж визначено у п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і встановлює обмеження щодо зменшення таких доходів на витрати, які були понесені під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Законодавець, визначаючи у другому реченні підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»«до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів», окреслив категорії витрат, а не обмежив включення у звітному періоді лише тих витрат, у зв'язку із якими у цьому ж звітному періоді отримані доходи. Єдине обмеження наведене у другій частині речення - «не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування)».

Положення даного пункту не забороняють страховику у певному податковому періоді віднести до складу валових витрат витрати, які не пов'язані із здійсненням операцій страхування, перестрахування, якщо саме у цьому податковому періоді відсутні доходи, для отримання яких були понесені такі витрати.

Тобто заборона відносити до категорії валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів, інших, ніж визначено у п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені під час здійснення операцій із страхування (перестрахування), не означає, що страховик вправі відносити до складу валових витрат виключно витрати, пов'язані з отриманням таких доходів.

У п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»йдеться про оподаткування страхової діяльності. Однак страховик, крім страхової діяльності, здійснює іншу, допоміжну діяльність, у тому числі діяльність для забезпечення власних господарських потреб.

Оподаткування доходів від такої діяльності страховик, згідно з вимогами підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», здійснює за ставкою 25 відсотків, а валові доходи та витрати від такої діяльності визначає за правилами, визначеними ст. 4 та ст. 5 даного Закону, з єдиним виключенням; не відносити до складу валових витрат витрати, що понесені під час здійснення операцій із страхування та перестрахування.

У ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначається порядок формування валових витрат, відсутня вимога щодо того, що до валових витрат певного податкового періоду можуть бути віднесені тільки витрати, понесені для отримання у цьому податковому періоді доходів.

Як зазначено вище, доходи та витрати страховика не від страхової діяльності визначаються за правилами ст. 4 та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з додатковим обмеженням - забороною відносити до складу валових витрат витрати, понесені під час здійснення операцій страхування та перестрахування. Враховуючи вищенаведене, є неправомірним застосування підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» таким чином, що обмежує право страховика формувати валові витрати у певному податковому періоді за умови відсутності у цьому ж податковому періоді доходів, на отримання яких спрямовані такі витрати.

Крім того, висновок про неотримання та недекларування позивачем у 2010 році доходів від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, прямо суперечить тим доказам, що є у матеріалах справи. Так, безпосередньо актом перевірки (а.с. 35) засвідчується факт отримання позивачем доходів від діяльності, що не пов'язана зі страхуванням, а саме: фінансових та інвестиційних доходів в загальній сумі 389842 гривні та інших доходів (прибуток від переоцінки іноземної валюти (курсові різниці), штрафні санкції за порушення умов договорів та агентської винагороди) в загальній сумі 24495 гривень. Витрати на оренду приміщення та обладнання, включені позивачем до складу валових витрат, прямо пов'язані з отриманням таких доходів.

Отже, висновок відповідача про відсутність доходів від діяльності, що не пов'язана зі страхуванням, спростовується матеріалами справи.

Суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є такими що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахувань з податку на прибуток від іншої, ніж страхова, діяльності за 2010 р. на суму 1 416,00 грн., та за 1 квартал 2011р. 3 853,00 грн. є безпідставним та таким, що має бути визнане недійсним.

Щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 31.03.2003р. № 146, з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.15, п. «д»ст.41 Закону України «Про господарські товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в сумі 12 100,00 грн. судом встановлено наступне.

Роблячи висновок щодо цього порушення, відповідач виходив з того, що позивач не нараховував та не сплачував дивіденди з чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку минулих років, чим, на думку відповідача, позивач порушив вимоги Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI, із внесеними змінами до Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 №514-VI.

Пунктом 11 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»передбачено: «Установити, що у 2010 році окремі положення Закону України «Про акціонерні товариства»(№ 514-17) застосовуються з урахуванням таких змін: 1) у статті 30: в абзаці першому частини другої слова «в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства»виключити; частину другу після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту: «Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства».

Позивач проти таких висновків ДПІ заперечував на тій підставі, що ним надавався відповідачу в ході перевірки протокол №1 від 27.04.2010 року чергових Загальних зборів акціонерів, згідно яких ним було прийняте рішення дивіденди за 2009 рік не нараховувати та не виплачувати.

В судовому засіданні встановлено, і відповідачем не заперечується, що Загальні збори, що відбулися 27.04.2010 року, були проведені позивачем згідно з вимогами чинного законодавства, в засобах масової інформації було повідомлено про їх проведення своєчасно. Після цих зборів позивач не мав права приймати рішення щодо нарахування та виплати дивідендів.

З огляду на викладене суд вважає, що вищезазначені доводи відповідача, а також посилання на не проведення позивачем нових Загальних зборів після набрання чинності Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», тобто після 30.04.2010 року, є безпідставними і судом до уваги не приймаються.

Також суд зазначає, що згідно рішення Конституційного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 22-рп/2010 від 30 листопада 2010 року (Справа N 1-47/2010) ці положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо порушення позивачем вимог п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 31.03.2003р. № 146, з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.15, п. «д»ст.41 Закону України «Про господарські товариства», в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 12 100,00 грн.. Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЛЕММА СІТІ СЕРВЕР" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №0000602200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 17.01.2012р.

Суддя (підпис)< >Сагайдак В.В.

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >В.В.Сагайдак< >