Постанова № 20961138, 05.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 січня 2012 р. № 2-а- 12659/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Шейко Р.В.

представника відповідача - Лиманського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ГОРН», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Орджонікідзевському району м.Харкова , в якому просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському району м.Харкова при складанні акту перевірки і наведенні в ньому висновків про неможливість здійснення фінансово господарських операцій з постачальниками ТОВ «НВП Горн», скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 18.05.2011 р. № 0000532330, від 18.05.2011 № 0000542330.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення від 18.05.2011 р. № 0000532330, від 18.05.2011 № 0000542330 винесені за результатами документальної невиїзної перевірки на підставі акту перевірки №796/23-306/36226069 від 28.04.2011 року не відповідають вимогам чинного законодавства, є незаконними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що на підставі направлень від 31.03.2011р.№192 ,від 13.04.2011р. №213, виданих ДПІ у Орджонікідзевському району міста Харкова, згідно із ст. 77 Податкового Кодексу України від 2грудня 2010року №2755-VI та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства ГОРН» (ТОВ «НВП ГОРН») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.01.2009р. по 31.12.2010р. валютного та іншого законодавства за період 21.10.2009р. по 31.12.2010р. відповідно до затвердженного плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами вказаної перевірки головним державним податковим ревізором інспектором складено акт № 796/23-36226069 від 28.04.2011 року на підставі якого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження в порядку п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України.

05.05.2011 року позивач звернувся із запереченнями на акт перевірки від 28.04.2011р. за №796/23-306/36226069 до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова.13.05.2011року ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова надала відповідь №3660/10/23-310 від 13.05.2011року , якою висновки до акту перевірки №796/23-306-36226069 залишило без змін.

26.05.2011р. ТОВ «НВП ГОРН» звернулось до ДПА у Харківській області зі скаргою на повідомлення-рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року. Рішенням від 13.07.2011р. №3052/10/25-103 про результати розгляду скарги ДПА у Харківській області залишила без змін податкові повідомлення рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року.

26.07.2011року ТОВ «НВП ГОРН» звернулось до ДПА України зі скаргою на повідомлення-рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року. Рішенням від 26.09.2011р. №2115/6/10-2115 про результати розгляду скарги ДПА України залишила без змін податкові повідомлення рішення №0000532330 від 18.05.2011 року та №0000542330 від 18.05.2011 року, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи висновок акту перевірки, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З висновків акту перевірки, рішень податкового органу про результати розгляду скарг позивача в адміністративному порядку, вбачається, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомленнь-рішень, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що правочини здійснені ТОВ «НВП ГОРН» з ПП «СКАНТО» ,ТОВ «КАРАТ» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також встановлено порушення ст..3,4,5 пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями ,ч.1 ст.203,215, 216,ст..228 ЦК України в наслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 223050грн. і пп.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.1 ст.4,пп.7.2.1,п.п.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 пп 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями , ч.1 ст.203,ст.207,ст..215 ,п.1 ст.216, ст..228 ЦК України №435-VI від 16.01.2003р. в наслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 330612грн.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам з контрагентами ПП «СКАНТО», ТОВ «КАРАТ», ТОВ «МЕРТЕНС»,ТОВ «СЛЕПТ ФАКТУРА»,ТОВ «ВІКТРЕЙД ЛТД» ПП «САЛФІТ» ,ПП «УКР.СТРОЙПРОМ-СЕРВІС» в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом у акті перевірки не наведено.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «СКАНТО» та ТОВ «НВП ГОРН» укладено письмовий договір №05Д/10 від 05.01.2010р. (а.с. 243)

Розрахунки проводились згідно рахунків-фактур, товар був поставлений та оплачений, що підтверджено відповідними видатковими накладними №1201 від 12.01.2010р. на суму 4107,96грн. в т.ч.пдв 684,66грн.,№1301 від 13.01.2010р. на суму 6029,46грн. в т.ч.пдв 1004,91грн.,№9612 від 06.04.2010р. на суму 1507,80грн. в т.ч пдв 251,30грн., №22108 від 09.08.2010р. на суму 44787,60грн. в т.ч. пдв 7464,60грн.,№18225 від 01.07.2010р. на суму 16400,78грн. в т.ч. пдв 2733,46грн.,№19201 від 11.07.2010р. на суму 20582,80грн. в т.ч. пдв 3430,47грн., №18606 від 05.07.2010р. на суму 27254,28грн. в т.ч.пдв 4542,38грн.

На підтвердження поставки товару ПП «СКАНТО» позивачу видані податкові накладні №1201 від 12.01.2010р. на суму 4107,96грн. в т.ч. пдв 684,66грн.,№1301 від 13.01.2010р. на суму 6029,96грн. в т.ч. пдв 1004,94грн.,№9612 від 06.04.2010р. на суму 1507,80грн. в т.ч.пдв 251,30грн.,№22108 від 09.08.2010р. на суму 44787,60грн. в т.ч. пдв 7464,60грн. ,№18225 від 01.07.2010р. на суму 16400,78грн. в т.ч. пдв 2733,46грн.,№18606 від 05.07.2010р. на суму 27254,28грн. в т.ч. пдв 4542,38грн., № 19201 від 11.07.2011р. на суму 20582,80грн. в т.ч. ПДВ 3430,47грн. суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за січень-липень 2010 року. На підтвердження оплати товару ПП «СКАНТО» позивачем надано до суду копії платіжних доручень від 22.07.2010р. на суму 6372,48 грн.,від 23.07.2010р. на суму 15000,00грн. від 26.07.2010р. на суму 15000,00грн. ,від 29.07.2010р. на суму 20000,00грн. ,від 30.07.2010р. на суму 7865,38грн. Таким чином, господарські зобовязання сторонами виконані належним чином по договору №05Д/10 від 05.01.2010р.

Судом встановлено, що між ПП «СКАНТО» та ТОВ «НВП ГОРН» виникли правовідносини стосовно надання послуг. Письмовий договір №06Д/10 від 05.01.2010р. і 16специфікацій до договору №06Д/10 від 05.01.2010р. укладено між ПП «СКАНТО» і ТОВ «НВП ГОРН», розрахунки проводились у безготівковій формі . Послуги були надані та оплачені, що підтверджено відповідними актами здачі-приймання робіт (здійснення послуг) за січень 2010року на суму 32304,00грн.в т.ч.пдв 5384,00грн.,за березень 2010р. на суму 132640,80грн.в т.ч. пдв 22106,80грн., за квітень 2010р. на суму 79691,58грн. в т.ч. пдв 13281,93грн. ,за травень 2010р. на суму 62716,08грн. в т.ч. пдв 10452,67грн., за червень 2010р. на суму 98985,88грн. в т.ч. пдв 16497,65грн. ,за липень 2010р. на суму 94760,75грн. в т.ч. пдв 15793,46грн.,за серпень 2010р. на суму 68805,76грн. в т.ч. пдв 11467,63грн.,за вересень 2010р. на суму 9922,11 в т.ч. пдв 1653,68грн.

На підтвердження надання послуг ПП «СКАНТО» позивачу видані податкові накладні №3101 від 31.01.2010р. на суму 32304,00грн. в т.ч. пдв 5384,00грн., №9006 від 31.03.2010р. на суму 132640,80грн. в т.ч. пдв 22106,80грн., №12009 від 30.04.2010р. на суму 79691,58грн. в т.ч.пдв 13281,93грн.,№12523 від 05.05.2010р. на суму 42143,69грн. в т.ч. пдв 7023,95грн. ,№15107 від 31.05.2010р. на суму 62716,08грн. в т.ч. пдв 10452,68грн., №18111 від 30.06.2010р. на суму 98985,88грн. в т.ч. пдв 16497,65грн., № 21112 від 30.07.2010р. на суму 3515,50грн. в т.ч. пдв 585,92грн., №21113 від 30.07.2010 на суму 94760,75грн. в т.ч. пдв , №24310 від 31.08.2010р. на суму 65290,28грн. в т.ч. пдв 10881,71грн. ,№27327 від 30.09.2010р. на суму 9922,11грн. в т.ч. пдв 1653,68грн. суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за січень-вересень 2010 року. На підтвердження оплати товару ПП «СКАНТО» позивачем надано до суду копії платіжних доручень від 22.03.2010р. на суму 10000,00грн.,від 23.03.2010р. на суму 20000,00грн., від 24.03.2010р. на суму 2304,00грн. ,від 24.03.2010р. на суму 9400,00грн. ,від 01.04.2010р. на суму 10000,00грн., від 02.04.2010р. на суму 20000,00грн., від 07.04.2010р. на суму 10000,00грн., від 09.04.2010р. на суму 10000,00грн., від 13.04.2010р. на суму 10000,00грн.,від 19.04.2010р. на суму 15000,00грн.,,від 23.04.2010р. на суму 20000,00грн., від 26.04.2010р. на суму 20000,00грн.,від 30.04.2010р. на суму 8240,80грн., від 30.04.2010р. на суму 11759,20грн. ,від 06.05.2010р. на суму 25000,00грн.,від 12.05.2010р. на суму 25000,00грн.,від 14.05.2010р. на суму 17932,38грн.,від 14.05.2010р. на суму 559,82грн., від 01.06.2010р. на суму 30000,00грн., від 03.06.2010р. на суму 25000,00грн., від 08.06.2010р. на суму 7156,26грн., від 18.06.2010р. на суму 6000,00грн., від 22.06.2010р. на суму 20000,00грн., від 30.06.2010р. на суму 20000,00грн.,від 01.07.2010р. на суму 16000,00грн. ,від 05.07.2010р. на суму 20000,00грн.,від 06.07.2010р. на суму 16985,88грн., від 01.07.2010р. на суму 2000,00грн.,від 06.07.2010р. на суму 3014,12грн. ,від 07.07.2010р. на суму 15000,00грн.,від 12.07.2010р. на суму 18000,00грн., від 16.07.2010р. на суму 24500,00грн.,від 21.07.2010р. на суму 15000,00грн.,від 22.07.2010р. на суму 8627,52грн.,від 30.07.2010р. на суму 8619,12грн.,від 30.07.2010р. на суму 3515,50грн.,від 03.08.2010р. на суму 30000,00грн.,від 06.08.2010р. на суму 15000,00грн.,від 17.08.2010р. на суму 212,40грн.,від 20.08.2010р. на суму 10000,00грн.,від 25.08.2010р. на суму 10000,00грн.,від 09.09.2010р. на суму 77,86грн., від 09.09.2010р. на суму 9922,14грн. Таким чином, господарські зобовязання сторонами виконані належним чином по договору №06Д/10 від 05.01.2010р.

Судом встановлено, що між ТОВ «КАРАТ» та ТОВ «НВП ГОРН» виникли правовідносини стосовно поставки товарів. Розрахунки проводились згідно рахунку-фактури №1382 від 11.05.2010р. на суму 29750,02грн. Товар був поставлений та оплачений , що підтверджено відповідною видатковою накладною №1382 від 12.05.2010р. на суму 29750,02грн. в т.ч.пдв 4958,34грн.

На підтвердження поставки товару ТОВ «КАРАТ» позивачу видані податкова накладна №1382 від 12.05.2010р. на суму 29750,02грн. в т.ч. пдв 4958,34грн., суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010 року. На підтвердження оплати товару ТОВ «КАРАТ» позивачем надано до суду копію платіжного доручення від 12.05.2010р. на суму 29750,02грн. Таким чином, господарські зобовязання між сторонами виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкової накладної під час здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумцію правомірності правочину, а саме, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів.

Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Перевіряючи обгрунтованість судження ДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, позивачем та його контрагентами, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України “Про податок на додану вартість”позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ст.ст.5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками субєктів господарювання, які є сторонами правочинів.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг дій та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Окрім того,суд зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угод між ТОВ «НВП ГОРН» і ПП «СКАНТО» та ТОВ «КАРАТ»,контролюючий орган ,не зазначає про відсутність у позивача первинних документів або їх невідповідність чинному законодавству, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі “Булвес”АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України, де передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповіднодо ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення ,дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до розділу І п. 6 Наказу ДПА України “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” від 22 грудня 2010 року N984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що між ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» та ТОВ «НВП ГОРН» виникли правовідносини стосовно надання послуг . Письмовий договір №39Д/10 від 26.09.2009р. укладено між ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» і ТОВ «НВП ГОРН» , розрахунки проводились згідно договору . Послуги були надані та оплачені , що підтверджено відповідним актом прийому-передачі експедиторських послуг від 30.11.2011р. на суму 28000,00грн.

На підтвердження поставки товару ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС » позивачу видані податкові накладні №70902 від 03.11.2009р. на суму 5000,00грн. в т.ч. пдв 833,33грн.,№71001 від 04.01.2009р. на суму 10000,00грн. в т.ч. пдв 1666,67грн.,№73603 від 30.11.2009р. на суму 13000,00грн. в т.ч.пдв 2166,67грн. суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2009 року. На підтвердження оплати послуг ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» позивачем надано до суду копії платіжних доручень від 03.11.2009р. на суму 5000,00грн.,від 04.11.2009р. на суму 10000,00грн. від 18.12.2009р. на суму 10000,00грн. ,від 22.12.2009р. на суму 3000,00грн.

Крім того здійснення транспортних послуг підтверджено товарно-транспортними накладними і відповідними ліцензіями контрагентів,які надавали послуги з перевезень вантажів.

Таким чином, господарські зобовязання сторонами виконані належним чином по договору №39Д від 26.10.2009р.

Судом встановлено, що між ТОВ «МЕРТЕНС» та ТОВ «НВП ГОРН» виникли правовідносини стосовно надання послуг. Письмовий договір №21Д/10 від 06.09.2010р. укладено між ТОВ «МЕРТЕНС» і ТОВ «НВП ГОРН» , розрахунки проводились згідно договору . Послуги були надані та оплачені , що підтверджено відповідним актом здачі-прийняття робіт( надання послуг) на сумму 300000,00грн. в т.ч. пдв 50000,00грн. від 30.09.2011р.

На підтвердження надання послуг ТОВ «МЕРТЕНС» позивачу видані податкова накладна №178 від 30.09.2010р. на суму 300000,00грн. в т.ч. пдв 50000,00грн. суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2010 року. На підтвердження оплати товару ТОВ «МЕРТЕНС» позивачем надано суду копії платіжних доручень від 26.10.2010р. на суму 55000,00грн.,від 28.10.2010р. на суму 20000,00грн. від 01.11.2010р. на суму 20000,00грн. ,від 02.11.2010р. на суму 40000,00грн. ,від 04.11.2011р. на суму 40000,00грн.,від 12.11.2010р. на суму 11500,00грн.,від 12.11.2010р. на суму 3500,00грн.,від 29.11.2010р. на суму 10000,00грн., від 30.11.2010р. на суму 20000,00грн.,від 01.12.2010р. на суму 10000,00грн.,від 02.12.2010р. на суму 15000,00грн.,від 06.12.2010р. на суму 15000,00грн.,від 08.12.2010р. на суму 40000,00грн.

Необхідність отримання послуг з розробки технічної документації підтверджена необхідністю отримання сертифікату відповідності на всі види виготовлюваних ТОВ «НВП ГОРН» пружин.

При вирішенні спору належить застосувати приписи п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» у якому надається визначення необхідних реквізитів у податковій накладній: Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, а згідно припису п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписом п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями Оскільки всі господарські операції ТОВ «НВП ГОРН» по взаємовідносинам з контрагентами ПП « СКАНТО» ,ТОВ «МЕРТЕНС»,ТОВ «КАРАТ»,ПП «УКР.БУДПРОМ-СЕРВІС» ,ТОВ «СЛЕПТ-ФАКТУРА», ТОВ «ВІКТРЕЙД ЛТД»,ПП «САЛФІТ» підтверджені податковими накладними, то формування податкового кредиту здійснено ТОВ «НВП ГОРН» правомірно.

Крім того, правомірність включення сум до податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «САЛФІТ» підтверджено копією акту №6407/232/32694310 від 22.12.2010р. ,проведеного ДПІ Бабушкінського району м.Дніпропетровськ , по взаємовідносинах з ТОВ «СЛЕПТ-ФАКТУРА» підтверджено копією податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м.Києва за №413286 від 20.09.2010р., по взаємовідносинах з ТОВ «ВІКТРЕЙД» підтверджено копією податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м.Києва від 20.01.2010р., копією податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м.Києва №603987 від 20.12.2010р., копією податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010року з відміткою ДПІ у Печерському районі м.Києва №564853 від 24.11.2010р. і включення відповідних сум до податкових зобовязань підприємств контрагентів.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, суд відзначає, що спір склався з приводу завищення валових витрат. Отже, при вирішенні спору належить застосовувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються ( виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій ,матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва , філіали, відділення інші відокремлені підрозділи ,а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті . З положень наведеної норми закону слідує, що з поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним. Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Всі товари і послуги придбавалися позивачем саме для подальшого використання у власній господарській діяльності, що підтверджується тим,що позивачем за результатами виконаних виконавцем робіт, послуг і отриманням товару укладено чимало господарських договорів, метою яких є саме отримання прибутку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 р. № 0000532330 від 18.05.2011 № 0000542330

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова при складанні акту перевірки і наведені в ньому висновків про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій з постачальниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН".

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000532330 від 18.05.2011 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000542330 від 18.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГОРН" (м. Харків, вул. Верстатобудівна, буд. 9, кв. 140, код ЄДРПОУ 36226069) сплачене державне мито у розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 10 січня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.