Постанова № 20960988, 19.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2011 р. № 2-а- 14398/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Островській М.О.,

за участю представників: позивача Симонова А.А., відповідача Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за позовом Науково-виробничої фірми «Сінтал' Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Науково-виробнича фірма «Сінтал' Д»- Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 23.06.2011 р. №0002522302, яким визначене до сплати зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111000.00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено перевірку Науково-виробничої фірми «Сінтал' Д»- Товариство з обмеженою відповідальністю, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2011 р. за № 2220/235/14073681 про результати невиїзної документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки винесене податкове повідомлення - рішення №0002522302 від 23.06.2011 р., яким визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 111000.00 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені з перевищенням повноважень, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. При цьому Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши наступне.

ДПІ у Київському районі міста Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ НВФ «Сінтал' Д» з питання правових відносин з ТОВ «Ларус Трейд» ( код ЄДРПОУ 37188281) за період з 01.12.2010 по 31.01.2011р., про що складений акт перевірки від 08.06.2011 року № 2220/235/14073681.

За результатами перевірки встановлено порушення 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених НВФ «Сінтал'Д» ТОВ з ТОВ «Ларус Трейд» у періоді з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями підприємством завищено податковий кредит за грудень 2010р. в сумі 55000 грн., за січень 2011 р. в сумі 56000 грн., за рахунок чого зменшено залишок від'ємного значення за перевірений період в сумі 111000 грн., в тому числі за грудень 2010 р. в сумі 55000 грн., за січень 2011 р. в сумі 56000 грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова встановила, що ТОВ «НВФ «Сінтал'Д» при здійсненні попередньої оплати за цукор-пісок згідно з податковими накладними, отриманими від ТОВ «Ларус Трейд», включило до складу податкового кредиту за грудень 2010 р. - 55000 грн. ПДВ та за січень 2011 р. - 56000 грн. ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що згідно з актом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.03.2011 року №441/23-304/37188281 щодо документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ларус Трейд» з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. встановлено, що згідно з додатком К1/1 до декларації за 2010 р. основні засоби у ТОВ «Ларус Трейд» відсутні. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Оскільки на ТОВ «Ларус Трейд» відсутні основні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності та враховуючи дані проведеного аналізу постачальників, вбачається проведення товариством транзитних фінансові-потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В акті перевірки від 08.06.2011 р. № 2220/140736811 з посиланням на ст. 203, ст. 215, 216. 228 Цивільного кодексу України зроблено висновок, що правочини, здійснені ТОВ «НВФ «Сінтал'Д ТОВ» з ТОВ «Ларус Трейд» у період грудень 2010 р. - січень 2011 р. не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Тому вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 р. № 0002522302, яким зменшено позивачу на 111 000 грн. суму від'ємного значення ПДВ (за грудень 2010 р. - на 55 000 грн., за січень 2011 р. - на 56 000 грн.) є правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Науково-виробнича фірма «Сінтал' Д»- Товариство з обмеженою відповідальністю пройшла встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримала відповідне свідоцтво серії А00 за №507748, як платник податків, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова.

Фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка Науково-виробничої фірми «Сінтал' Д»- Товариства з обмеженою відповідальністю з питань правових відносин з ТОВ «Ларус Трейд» за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складений акт №2220/235/14073681 від 08.06.2011 р.

Вказаним актом перевірки встановлені наступні порушення, а саме:

- порушення 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. здійснених НВФ «Сінтал'Д» ТОВ з ТОВ «Ларус Трейд», код ЄДРПОУ 37188281 у періоді з 01.12.2010р. по 31.01.2011р..

- порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями підприємством завищено податковий кредит за грудень 2010р. в сумі 55000 грн., за січень 2011 р. в сумі 56000 грн., за рахунок чого зменшено залишок від'ємного значення за перевірений період в сумі 111000 грн., в тому числі за грудень 2010 р. в сумі 55000 грн., за січень 2011 р. в сумі 56000 грн.

Зазначеного висновку податковий орган дійшов на підставі того, що у контрагента позивача - ТОВ «Ларус Трейд» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджується актом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.03.2011 року №441/23-304/37188281 щодо документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ларус Трейд» з питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р.

За результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення - рішення №0002522302 від 23.06.2011 р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 111000.00 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА України в Харківській області та ДПА України, рішенням яких №3782/10/25-183 від 23.08.2011 р. та №4575/6/10-2115 від 28.10.2011р., податкове повідомлення - рішення №0002522302 від 23.06.2011р. залишено без змін.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ларус Трейд».

Так, між Науково-виробничою фірмою «Сінтал' Д»- Товариство з обмеженою відповідальністю та ТОВ «Ларус Трейд» укладено договір купівлі-продажу від 27.12.2010 р. №70К10

Відповідно до умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати товар (цукор-пісок), а Покупець зобов'язується отримати та своєчасно сплатити за товар на умовах укладених у вищезазначеному договорі.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором відображено у виписаних ТОВ «Ларус Трейд» податкових накладних: №46 від 27.12.2010 р., №13 від 05.01.2011 р., №40 від 11.01.2011 р., видаткових накладних: №ЛТ-0000046 від 27.12.2010 р., №ЛТ-0000013 від 05.01.2011 р., №ЛТ-0000041 від 11.01.2011 р., рахунках-фактурах: №ЛТ-0000044 від 27.12.2010 р., №ЛТ-0000010 від 05.01.2011 р., №ЛТ-0000038 від 11.01.2011 р.

Оплата за товар на адресу ТОВ «Ларус Трейд» зроблена згідно платіжних документів: №1478 від 27.12.2010 р., №2 від 05.01.2011 р., №9 від 11.01.2011 р.

Факт відвантаження товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи. (а.с.26-29).

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на період, що перевірявся з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вказана норма також кореспондується з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 р., яким визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ ).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п. 7.2.3. вищенаведеної статті Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися податкові та видаткові накладні, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем до суду надані первинні бухгалтерські документи, а саме: договір купівлі-продажу №35/08 від 25.08.2010 р., податкова накладна №206 від 25.08.2010 р. та видаткові накладні №669 від 27.12.2010 р., №11 від 05.01.2011 р., №12 від 11.01.2011 р., які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за вищевказаним договором у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд» та у подальшому реалізований ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський»

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних позивача на підставі того, що правочин вчинений з ТОВ «Ларус Трейд» має ознаки нікчемності, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків що є порушенням вимог п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст. 10 Закону).

Матеріали справи свідчать про те, що усі податкові накладні отримані позивачем від контрагента фактично маються в наявності та відповідають усім вимогам визначеним у п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Вочевидь, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства є нікчемним.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Частиною 2 статті 215 цього Кодексу передбачено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Нікчемним, зокрема, є правочин, який порушує публічний порядок.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіааьної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, не визначається будь-яким законом нікчемним, відтак такий правочин може бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області по справі №5023/6631/11 від 19.09.2011 р. відмовлено у задоволенні позову Науково-виробничої фірми «Сінтал' Д»- Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору купівлі-продажу №70К10 27.12.2010 р. повністю, яке набрало законної сили.

Відтак, висновки акту перевірки щодо нікчемності угоди між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларус Трейд» не підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ ««Ларус Трейд» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

На підставі зазначеного, суд не приймає посилання податкового органу на порушення позивачем порядку декларування податкових показників з ПДВ у звязку з визнання угод контрагента позивача ТОВ «Ларус Трейд» нікчемними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничої фірми «Сінтал' Д» - Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 23.06.2011 р. №0002522302, яким визначене до сплати зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111000.00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Науково-виробничої фірми «Сінтал' Д» - Товариства з обмеженою відповідальністю витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову у повному обсязі виготовлено 23 грудня 2011 року.

СуддяБартош Н.С.