Ухвала суду № 20959495, 18.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

Справа № 2а/1770/230/2012

18 січня 2012 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Борискін С.А., розглянувши позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз А" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз А" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >про визнання дій протиправними.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом спору є оскарження суб’єктом господарювання акту ДПІ м. Рівне від 19.12.2011 року №1493\23-100\37382330 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Тісона»за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та дії Державної податкової інспекції у м.Рівне щодо фіксування вищеназваних висновків у акті позапланової виїзної перевірки позивача.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, названа норма визначає рішення, як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії. В свою чергу, під нормативно-правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові ж акти індивідуальної дії –це рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Як нормативний так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Що стосується дій суб'єкта владних повноважень, то в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України –це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відповідно, бездіяльність суб'єкта владних повноважень – це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

          Акт податкової перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, позаяк не являється рішенням суб'єкта владних повноважень, що спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень. Сам по собі акт не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Акт податкової перевірки не впливає на права та обов'язки платника податків та не є обов'язковим для виконання. Оскільки акт лише фіксує факти та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування акту не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно і фіксування податковим органом будь-яких висновків в акті перевірки не може розглядатися як дія, яка може бути предметом адміністративного позову.

В силу вимог частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Наведене відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, який у листі №1619/10/13-09 від 30.11.2009 року, вказав, що, у тому випадку, якщо предметом позову є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі, а відкрите провадження у справі належить закривати.

Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

          З урахуванням положень податкового законодавства та враховуючи те, що зафіксовані в акті податкової перевірки висновки лягають, або в основу відповідних податкових повідомлень-рішень, або в основу внесення відповідних змін в облікову картку платника податку, або в основу виключення з електронної бази даних "Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту або податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у деклараціях платника податків, належним способом захисту права платника податків є вимога, або про скасування податкових повідомлень-рішень, або про визнання протиправними дій податкового органу, спрямованих на реалізацію відповідних висновків акту перевірки.

За наведеного, у відкритті провадження у даній адміністративній справі слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз А" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >про визнання дій протиправними.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу невідкладно.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя                                         Борискін С.А.