Постанова № 20959396, 04.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5024/2011

04 січня 2012 року 15год. 27хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія""Автомобільні дороги України" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Рівненський облавтодор») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м. Рівне ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002502342 від 05.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток по правочину із ТОВ «Арма Строй» в сумі 23958 грн. основного боргу та 5989,50 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги полягають у наступному.

За наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ДП «Рівненський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року відповідачем було складено акт № 956/23-100/31994540 від 01.08.2011 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002502342 від 05.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток підприємств у сумі 24604 грн. та застосовані штрафна санкції на суму 6151 грн. Вважає, що сума витрат, понесених позивачем з отримання послуг оренди дорожньої техніки від контрагента ТОВ «Арма-Строй» підтверджена необхідними документами первинного обліку, як і сума сплаченого ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними зазначеним суб'єктом господарювання, який на момент їх оформлення був зареєстрованим платником ПДВ. Зазначає, що у посадових осіб податкового органу не було підстав для визнання зазначених правочинів нікчемними, оскільки в акті перевірки відсутні прямі докази на підтвердження цьому, зокрема відсутній вирок по кримінальній справі стосовно посадових осіб, які підписували відповідні первинні документи в підтвердження факту виконання господарських операцій, яким би було встановлено, що діяльність ТОВ «Арма-Строй» спрямована на завдання шкоди державним та суспільним інтересам, є фіктивною. На думку позивача, використання податковим органом, під час перевірки позивача, матеріалів слідчих органів щодо розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Арма-Строй", тобто інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, є протиправним заходом. Відтак доводить, що податкове - повідомлення рішення відповідача, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток та застосовані штрафні санкції є протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення, тотожні викладеному у адміністративному позові. Додатково пояснив, що відповідачем під час винесення рішення було пропущено визначений п.102.1 ст. 102 ПК України строк у 1095 днів для самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем до валових витрат за червень 2008 року вартість отриманих послуг з оренди дорожньої техніки від контрагента ТОВ «Арма-Строй», а до складу податкового кредиту відповідну суму ПДВ, сплачену в ціні таких послуг. Разом з тим, сукупністю зібраних в ході розслідування кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва вказаного субєкта господарювання доказів, встановлено, що цей контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив і не міг провадити в силу відсутності у них необхідних для того матеріальних ресурсів. Доводить, що операції позивача з ТОВ «Арма-Строй» є такими, які відбувалися лише на папері, а правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених ними, відтак, в силу приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемними. Враховуючи нікчемність правочинів, валові витрати позивача сформовані з порушенням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а податковий кредит не підтверджується податковими накладними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Відповідно, вважає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано і правомірно. Встановлений законодавством строк у 1095 днів відповідачем не пропущений. На таких підставах просить відмовити в позові повністю.

У судове засідання 04.01.2012 року сторони не прибули, представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судом не визнавалася обовязковою участь представників сторін у судовому засіданні, а відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Крім того, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 20.07.2011 року по 26.07.2011 року ДПІ у м. Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року. Її результати оформлені актом №956/23 100/3199450 від 01.08.2011 року (а.с.29-35), в якому зафіксовані встановлені податковим органом порушення ДП «Рівненський облавтодор»:

-п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 98418,35грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 24604,00 грн., у тому числі: у II кв. 2008року на суму 23958,00грн., у IІІ кв. 2008 року на суму 646 грн.

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Арма - Строй" та ТОВ "Бігма - Трейд".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002502342 від 25.08.2011 року, згідно якого ДП «Рівненський облавтодор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30755,00 грн., в тому числі 24604,00 грн. - за основним платежем та 6151 грн. - за штрафними санкціями (а.с.6).

В основу розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток прийнято:

1) 23958,00 грн. основного платежу та 5989,50 грн. штрафної санкції по операціях з ТОВ "Арма - Строй", які визнані нікчемними;

2) 646,00 грн. основного платежу та 161,50 грн. штрафної санкції по операціях з ТОВ "Бігма - Трейд", які визнані нікчемними.

Погоджуючись з рішенням податкового органу в частині операцій з контрагентом ТОВ "Бігма - Трейд", позивач вважає помилковими висновки про фіктивність/нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ "Арма - Строй", які ґрунтуються на порушеннях вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині операцій з ТОВ "Арма - Строй", позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги рішенням від 03.11.2011 р. №4847/6/10-2125 ДПС України спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.8-10).

Суд при прийнятті рішення зазначає наступне. Так, згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують понесені підприємством видатки. При цьому, слід враховувати, що з урахуванням вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Рівненський облавтодор» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 10.05.2002 року, види діяльності підприємства за КВЕД: 63.21.2 функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 45.23.0 будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, 74.15.0 управління підприємствами, 71.34.0 оренда інших машин та устаткування, 14.21.0 добування піску та гравію, 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна. Підприємство взяте на облік в органах державної податкової служби 28.05.2002 року за №28-100/1717, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.03.04 року №24933300 НБ185818, виданого ДПІ у м. Рівне, було зареєстроване платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 319945417165.

01.02.2008 року ДП «Рівненський облавтодор» було укладено договір № 30 із ТОВ «Арма Строй» з отримання послуг з оренди дорожньої техніки. Виконання робіт підтверджується копіює акту приймання передачі виконаних робіт від 27 квітня 2008 року на загальну суму 115000,00 грн., в тому числі ПДВ 19166,65 грн.(а.с.54), копією податкової накладної від 25.04.2008 року № 5-2504, виданою ТОВ «Арма-Строй» на суму ПДВ 19166, 65 грн. (а.с.55).

Усі інші первинні бухгалтерські документи були вилучені податковими органами згідно протоколу виїмки від 27.03.2009 року у звязку з розслідуванням кримінальної справи № 69-0094, що також підтверджується довідкою від 19.05.2011 року № 124/23/26206957 «Про результати виїзної перевірки філії «Дубенської ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор» дотримання податкового законодавства при проведенні розрахунків із субєктами господарювання, переліченими у постанові про призначення перевірки від 16.03.2011 року за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року». За висновками зазначеної перевірки не можливо встановити дотримання філією «Дубенської ДЕД» вимог законодавства, оскільки первинні бухгалтерські документи на підприємстві відсутні.

Згідно з доводами позивача залучення дорожньої техніки ТОВ «Арма-Строй» під час виконання будівельних робіт було господарською необхідністю, спрямованою на виконання взятих на себе господарських зобовязань та на отримання прибутків.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що витрати ДП «Рівненський облавтодор» по господарським операціям з ТОВ «Арма-Строй» повязані з господарською діяльністю позивача.

За змістом акту перевірки та рішення ДПА України щодо розгляду скарги позивача господарські операції ДП «Рівненський облавтодор» з вказаним контрагентом оформлені відповідними документами, яких на думку податкового органу недостатньо, з огляду на неспроможність ТОВ «Арма-Строй» здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача. На переконання податкового органу, така неспроможність доводиться обставинами порушення кримінальної справи №69/0094 відносно ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб за ознаками ряду злочинів, в тому числі передбаченого ч.2 ст.205 КК України - фіктивного підприємництва. В процесі розслідування встановлено факти оформлення зазначеним контрагентом неіснуючих операцій з надання послуг, після чого дані документи передавались замовникам послуг для їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат з податку на прибуток підприємства.

Разом з тим, відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження таких обставин, не зважаючи на те, що судом витребовувалась уся документація, що була використана податковим органом під час проведення перевірки позивача.

Крім того, позивачем надана копія наказу № 5 від 01.09.2008 року про призначення директором ТзОВ «АРМА-СТРОЙ» ОСОБА_3, тобто особи проти якої порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченому ч.2 ст.205 КК України, в той час як господарські операції відбувалися значно раніше, а саме: у березні-квітні 2008 року (а.с.68).

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

-правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

-правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Його недійсність визнається судом. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчинені фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Таким чином, обставини щодо вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсним. Закон такі правочини не визнає нікчемними.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Із системного тлумачення норм права слідує, що протиправна мета, може проявитися лише в свідомих умисних діях посадових осіб.

Умисел є кримінально-правовою категорією, що визначається ст. 24 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і, відповідно до чинного законодавства України, може бути встановлений виключно обвинувальним вироком по кримінальній справі.

Отже, вина та умисел, на заволодіння майном держави або здійснення фіктивного правочину, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у фізичних осіб, що діяли, як уповноважені особи від імені юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому вина особи не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються/тлумачаться на її користь.

Крім того, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Слід зауважити, що ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” № 755-ІV від 15 травня 2003 року, (далі Закон “Про державну реєстрацію”) установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів, контрагент позивача був включений, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ( а.с.64-67). Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача на момент здійснення господарських операцій не визнавались в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідач не надав.

Факт скасування 17.07.2009 року свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Арма-Строй" суд до уваги не приймає, оскільки договірні відносини зазначених господарюючих субєктів мали місце раніше, а саме: у березні - квітні 2008 року.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.1991р., норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки та на час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на існування кримінальної справи, що перебуває на стадії досудового слідства, причому не надаючи цьому жодного доказу, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про фіктивність/нікчемність правочинів позивача з ТОВ "Арма-Строй" є передчасними та необґрунтованими.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу, які ґрунтуються на нікчемності/фіктивності відповідного правочину, щодо порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Крім того, згідно п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобовязані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, відповідачем під час проведення перевірки, у правоохоронних органів первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Арма-Строй”, не витребовувались.

У п.6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України за №984, від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі Порядок № 984) встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.п.5.2 п.2 Розділу ІІ Порядку № 984 передбачене що, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В порушення зазначених норм Порядку № 984, ст.85 Податкового кодексу України відповідачем первинні документи належним чином не досліджувались, а отже висновки акту перевірки щодо визначення податкових зобовязань з податку на прибуток товариства не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

З фактичних обставин справи та наявних доказів суд вважає, що твердження податкового органу, які ґрунтуються на нікчемності відповідних правочинів щодо порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

Крім того, у розділі 3 акту перевірки зазначено, що підставою для її проведення відповідно до п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПК України стала постанова СВ ПМ ДПА України від 16.03.2011 року у кримінальній справі № №69/0094 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Рівненський облавтодор» щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведення розрахунків з рядом контрагентів, в тому числі і ТОВ «Арма-Строй», що також було підтверджено у судовому засіданні копіює цієї постанови, наданою представником відповідача (а.с.43-50).

Проте, винесення податкового повідомлення - рішення за наведених обставин суперечить вимогами п.п.86.9 ст. 86 ПК України, згідно з якими у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Під час прийняття рішення суд не бере до уваги твердження позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням визначеного законом строку. Так, відповідно до п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У судовому засіданні на підставі акту перевірки було встановлено, що позивачем витрати у сумі 95833,35 грн. по послугах оренди дорожньої техніки від ТОВ «Арма-Строй» включено до складу валових витрат за червень 2008 року, податкова декларація № 83056 з податку на прибуток за 2 квартал 2008 року подана до податкового органу 08.08.208 року (п.1 розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 01.08.2011 року № 956/23-100/31994540) (а.с.35).

Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення №0002502342 прийняте відповідачем 05.08.2011 року, суд приходить до висновку, що на момент його винесення не сплинув встановлений законодавством 1095 денний строк для самостійного визначення контролюючим органом суми грошового зобовязання платника податків, встановленого п.102.1 ст. 102 ПК України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного вище, ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0002502342 від 05.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток по правочину із ТОВ «Арма Строй» в сумі 23958 грн. основного боргу та 5989,50 грн. штрафних санкцій, у той час як ДП «Рівненський облавтодор» спростовано належними та допустимими доказами підстави його прийняття.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, а оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування податку на прибуток по правочину із ТОВ «Арма Строй» в сумі 23958 грн. основного боргу та 5989,50 грн. штрафних санкцій.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002502342 від 05.08.2011 року в частині донарахування податку на прибуток по правочину із ТОВ "АРМА-СТРОЙ" в сумі 23958 грн. основного платежу та 5989,50 штрафних санкцій.

Присудити на користь позивача Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія""Автомобільні дороги України" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Борискін С.А.

Повний текст постанови суду складено 06.01.12р.