Постанова № 20958061, 21.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-3464/11/1470

           м.Миколаїв

15:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представника позивача: ОСОБА_1 –дов. від 04.01.2011, ОСОБА_2- дов. №8 від 17.11.2011,

представника відповідача: ОСОБА_3 – дов. №1411/8/10-009 від 09.02.2011,

ОСОБА_4 –дов. №15612/8/10-009 від 14.11.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ агропромислове підприємство "Українські ковбаси", вул. Зоряна, 1-А,Полігон,Жовтневий район, Миколаївська область,57217 доДПІ у Жовтневому р-ні Миколаївської обл., вул. Торгова, 63-а,Миколаїв,54050 провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000152301 від 14.04.2011 з моменту його прийняття, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000152301 від 14.04.2011.           В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту грудня 2009 року, січня та липня 2010 року. Посилання відповідача на те, що контрагенти позивача: СПД ОСОБА_5, ТОВ «Юнітех», ПП «Юг-Новий Век», ТОВ «Тран. Фін. Порт», ТОВ «Транс юг-НК», ПП «Транс-авто-Миколаїв», ПП «Престиж сервіс», ТОВ «Метал груп-М», ТОВ «Зубарев і К», ТОВ «Золотий колос НК», ПСП «Володимирськое», ТОВ «БаГор-Плюс», ТОВ «Агро-Метекс, ТОВ «Авто-Стар»мають ознаки фіктивності, не підтверджені будь-якими доказами. Неможливість проведення зустрічних перевірок або інші причини неможливості підтвердити взаєморозрахунки позивача з контрагентами не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника права на бюджетне відшкодування.           Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.1 а.с.52-55), вказуючи на те, що за змістом Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту включення ПДВ до податкового кредиту; за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників позивача встановлено, що контрагенти позивача мають стани відмінні від «0», тобто мають ознаки фіктивності.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 21.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 31.03.2011 по 01.04.2011 ДПІ у Жовтневому районі, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ агропромислового підприємства «Українські ковбаси»»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з СПД ОСОБА_5, ТОВ «Юнітех», ПП «Юг-Новий Век», ТОВ «Тран. Фін. Порт», ТОВ «Транс юг-НК», ПП «Транс-авто-Миколаїв», ПП «Престиж сервіс», ТОВ «Метал груп-М», ТОВ «Зубарев і К», ТОВ «Золотий колос НК», ПСП «Володимирськое», ТОВ «БаГор-Плюс», ТОВ «Агро-Метекс, ТОВ «Авто-Стар» за період з січня 2008 року по грудень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №186/07-20895178 від 05.04.2011 (т.1 а.с.7-21).

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000152301 від 14.04.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 781381,02 грн. (т.1 а.с.6).

Позивач не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням оскаржив його до суду, посилаючись безпідставність висновків про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні №0000152301 від 14.04.2011 відповідач посилається на порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон №168/97-ВР), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 781381,02 грн., у т.ч. за грудень 2009 року –на суму 233984,72 грн., за січень 2010 року –на суму 2о679,30 грн., за липень 2010 року –на суму 526717,0 грн.

При цьому, у акті перевірки та під час розгляду справи відповідачем не ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх реальність, а йдеться про право платника на відшкодування податку на додану вартість з Держбюджету лише при фактичному надходженні цього податку до бюджету.

Суд не погоджується з викладеною позицією відповідача, з наступних міркувань.

Вимогами п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.п.7.4 п.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168/97-ВР не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

Що стосується невиконання контрагентами позивача зобов’язань по сплаті податків до бюджету, то негативні наслідки (відповідальність) мають наставати лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Слід зазначити, що у акті перевірки та наданих до суду матеріалах зустрічних перевірок контрагентів позивача (т.1 а.с.216-252) не встановлено та не доведено фактів не включення підприємствами СПД ОСОБА_5, ТОВ «Юнітех», ПП «Юг-Новий Век», ТОВ «Тран. Фін. Порт», ТОВ «Транс юг-НК», ПП «Транс-авто-Миколаїв», ПП «Престиж сервіс», ТОВ «Метал груп-М», ТОВ «Зубарев і К», ТОВ «Золотий колос НК», ПСП «Володимирськое», ТОВ «БаГор-Плюс», ТОВ «Агро-Метекс, ТОВ «Авто-Стар» до складу своїх податкових зобов’язань сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару (послуг) та несплату цих коштів до бюджету.

З урахуванням наведених норм Закону №168/97-ВР, досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (т.1 а.с.93-215, т.2 а.с.2-10), наявності факту проведення господарських операцій з першими постачальниками, належного документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в період, що перевірявся, позивачем правомірно було заявлено та підтверджено право на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 781381,02 грн.

Відносно посилання податкового органу на обов’язок платника податків перевіряти сплату його контрагентами ПДВ до бюджету, тобто діяти з належною обачністю, слід зазначити наступне.

Стаття 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обов’язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності.

Крім того, Закон №168/97-ВР не передбачає обов’язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншої о платника податків. Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Можливі порушення контрагентами ТОВ агропромислового підприємства «Українські ковбаси»або суб’єктами підприємницької діяльності по ланцюгу постачання, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ агропромислового підприємства «Українські ковбаси»»до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач. Закон не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність податкового повідомлення-рішення №0000152301 від 14.04.2011 та дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України при проведення перевірки та прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152301 від 14.04.2011 в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152301 від 14.04.2011 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси» (вул.Зоряна, 1-А, с.Полігон, Жовтневий район, Миколаївська область, 57217) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 грудня 2011 року.