Постанова № 20957768, 16.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2012 року Справа № 2а/1270/37/2012 < Текст >

<Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМирончук Н.В.

за участі секретаря Саприкіної Т.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №3 від 03.01.2012р.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Шаміль і К" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 513,48грн., що перебуває у податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Шаміль і К" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 513,48грн., що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ Фірма «Шаміль і К» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності з правом юридичної особи виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 23.06.1992 року № 206 і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно довідки ДПІ у м.Свердловську від 14.11.2011 року № 163, відповідач знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м.Свердловську як платник податків, але банківські рахунки відсутні.

Станом на 25.11.2011 року за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 513,48 грн.

Сума податкового боргу виникла за різними видами і зборів, а саме:

Податок на прибуток підприємств і організацій 369,01 грн., з яких:

-декларація № 20617 від 10.05.2011 року на суму 5,00 грн.;

-декларація № 9457 від 05.05.2010 року на суму 5,00 грн.;

-податкове повідомлення рішення № 0000551540 від 01.04.2010 року на суму 170,00 грн.;

-декларація № 19420 від 05.08.2009 року на суму 1,00грн.;

-податкове повідомлення рішення № 0000721540 від 01.07.2009 року на суму 340,00грн. (часткове на суму 179,10 грн.)

-залишок несплаченої пені на суму 8,91 грн.

Податок з власників транспортних засобів 144,17 грн., з яких:

-розрахунок залишку несплаченої пені за даними особових розрахунків у сумі 144,17 грн.

Таким чином сума податкового боргу складає 513,48 грн.

Зазначена сума податкового боргу підтверджується первиною документацією та витягом з особових рахунків відповідача.

ДПІ в м.Свердловську направлено відповідачу першу податкову вимогу від 28.02.2002 року № 1/23 та другу податкову вимогу від 01.04.2002 року № 2/328.

Єдиною можливістю погашення податкового боргу та надходження коштів до Державного бюджету України є реалізація майна підприємства, що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеному у позові.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-IV втратив чинність. Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосовувати саме норми Закону України Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”від 22 травня 2003 року № 889-IV, які встановлюють порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990р. №509-XII, посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Шаміль і К» зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради 23.06.1992 року № рішення - 206 в якості юридичної особи, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи (а.с. 6) та довідка № 20489 про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.8).

Згідно довідки ДПІ у м.Свердловську Луганської області від 14.11.2011 року № 163, відповідача зареєстровано на податковому обліку в ДПІ в м.Свердловську Луганської області (а.с.9).

01 липня 2009 року ДПІ в м.Свердловську Луганської області був складений акт № 704-15-10-19084229 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (а.с.18), за результатами якого позивачем було спрямовано на адресу відповідача податкове повідомлення рішення № 0000721540/0 від 01.07.2009 року на суму 340,00грн.(а.с.17).

24.07.2009 року поштою був повернутий лист ДПІ в м.Свердловську Луганського області, про що свідчить, конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19), доповідна записка начальника адміністративно-господарського відділу (а.с.20)

05 серпня 2009 року відповідачем подано до податкового органу звітну декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2009 року, в якій відповідач в рядку 17 декларації самостійно визначив суму податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1,00 грн.(а.с.17).

01 квітня 2010 року ДПІ в м.Свердловську Луганської області був складений акт № 386-15-10-19084229 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (а.с.18), за результатами якого позивачем було спрямовано на адресу відповідача податкове повідомлення рішення № 0000551540/0 від 01.04.2010 року на суму 170,00грн.(а.с.12).

16.04.2010 року поштою був повернутий лист ДПІ в м.Свердловську Луганського області, про що свідчить конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14) та доповідна записка начальника адміністративно-господарського відділу (а.с.15).

05 травня 2010 року відповідачем подано до податкового органу звітну декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, в якій відповідач в рядку 17 декларації самостійно визначив суму податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 5,00 грн.(а.с.11).

05 травня 2010 року відповідачем подано до податкового органу звітну декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року, в якій відповідач в рядку 17 декларації самостійно визначив суму податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 5,00 грн.(а.с.10).

Відповідно до розрахунку залишку несплаченої пені за даними особових рахунків ТОВ «Шаміль і К» станом на 09.11.2011 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку з власників транспортних засобів у розмірі 144,17 грн., з податку на прибуток у розмірі 8,91 грн. (а.с.21).

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI контролюючими органами, зокрема, є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 41.5. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності зі статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010ор. №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке предявляється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобовязаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

28.02.2011 року начальником ДПІ в м. Свердловську Луганської області було прийнято рішення № 16 про опис майна у податкову заставу (а.с.22).

06 березня 2011 року податковим керуючим за участю директора ТОВ фірма «Шаміль і К» був складений акт опису майна (а.с.23), який було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (№ 30733365 від 22.03.2011 року) (а.с.29).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI передбачено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, про необхідність органом державної податкової служби при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення суми податкового боргу шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків-відповідача, що перебуває у податковій заставі, дотримані вимоги пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м.Свердловську до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Шаміль і К" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 513,48грн., що перебуває у податковій заставі - задовольнити.

Надати дозвіл Державній податковій інспекції в м.Свердловську Луганській області на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 513,48 грн.(пятсот тринадцять гривень 48 коп.) за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Шаміль і К», що перебуває у податковій заставі.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

< Текст >

<Текст >

СуддяН.В. Мирончук