Постанова № 20957753, 16.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2012 року Справа № 2а/1270/246/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Цицюри О.О.,

при секретарі: Бойко В.В.,

за участю сторін

представника позивача: не прибув

представника відповідача: не прибув

представника третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30458319 від 22.12.2011,-

ВСТАНОВИВ:

4 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30458319 від 22.12.2011, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

22.12.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області було відкрито виконавче провадження ВП №30458319 з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Новопсковському районі Луганської області від 07.10.2011 № Ф-1426 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з розмірі 1756,80 грн.

Ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» визначений повний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до ст.106 закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», що діяв до 01.01.2011 було встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Разом з тим, з 01.01.2011 ст.106 зазначеного Закону в частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом втратила чинність і тому, позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011 за вимогою, є перевищенням повноважень державним виконавцем.

Державний виконавець у постанові вказує підставою для вчинення дій щодо відкриття виконавчого провадження ст.ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження», хоча зазначені статті не містять жодного пункту, яким можна було б керуватися, відкриваючи виконавче провадження за вимогою про сплату боргу УПФУ.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП №30458319 від 22.12.2011 про відкриття виконавчого провадження.

У судове засідання позивач не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До початку розгляду справи надіслала до суду заяву від 16.01.2012 про розгляд адміністративної справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив наступне.

22.12.2011 відкрито виконавче провадження про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь УПФУ в Новопсковському районі недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 1756,80 грн., на підставі вимоги №Ф-1426 від 07.10.2011 та надано термін для добровільного виконання протягом 7 днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до п.5 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», вимога органів Пенсійного фонду України є виконавчим документом.

Порушень щодо проведення виконавчих дій та виконання вищезазначеного виконавчого документу не виявлено, дії державного виконавця по виконанню виконавчого документу є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та розглянути справу за його відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що листом №11630/03-15 від 20.12.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області направлено на адресу Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції оригінал вимоги від 07.10.2011 №Ф-1426 про сплату боргу в сумі 1756 грн. 80 коп., за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, для примусового виконання. (а.с. 19, 21)

На підставі вимоги про сплату боргу № Ф-1426 від 07.10.2011 Відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2011 ВП № 30458319 (а.с. 20).

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абз.5 п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, суд вважає, що у даному випадку Управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області правомірно застосовані положення ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу від 07.10.2011 №Ф-1426, а відділом державної виконавчої служби Новопсковського управління юстиції правомірно винесено постанову від 22.12.2011 ВП №30458319 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30458319 від 22.12.2011, відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 17 січня 2012 року.

< Текст >

< Текст >

< Резолютивна частина >

< Текст >

< Текст >

Суддя О.О. Цицюра