Постанова № 20957612, 12.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2012 року Справа № 2а-10027/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Мазура Ю.Ю.,

при секретарі:Лушниковій О.С.,

за участю:

представника позивача: Буркової О.М.,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолік» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 42550,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2011 року Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську (далі позивач) звернулась з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолік» (далі відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 42550,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Діолік» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську. Станом на 2011 року підприємство має заборгованість перед бюджетом у розмірі 42550,87 грн. Заборгованість утворилась з податку на додану вартість, внаслідок несплати самостійного нарахування в декларації:

- №71517 від 19.08.2010 податкового зобовязання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 33991,00 грн. по даті сплати 30.06.2010 року;

- внаслідок нарахованої штрафної санкції контролюючим органом по податковому повідомленню рішенню №0006561600 від 12.07.2011 року в сумі 21951,84 грн. по даті спати 15.09.2011 року, яке було винесено на підставі акту перевірки від 29.06.2011 року №405/16 за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ;

- внаслідок нарахованої штрафної санкції контролюючим органом по податковому повідомленню рішенню №0006571600 від 12.07.2011 року в сумі 1717,10 грн. по даті сплати 15.09.2011 року, яке було винесено на підставі акту перевірки від 29.06.2011 року №405/16 за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ. У звязку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суду стягнути з відповідача суму заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 КАС України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктами 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність. Проте, у звязку з тим, що частина правовідносин виникла до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід частково застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення частини правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на додану вартість, плата за землю, збір за забруднення навколишнього природного середовища належать до загальнодержавних і справляються на всій території України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 9 цього ж Закону України встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі закон №2181), податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 закону №2181 встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону 2181 податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону 2181 процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діолік» зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.11.2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №227281 (а.с.6). За період з 30.06.2010 року по теперішній час за відповідачем утворився борг з податку на додану вартість у загальній сумі 42550,87 грн.

Грошові зобовязання платника податків підтверджуються податковою декларацією №71517 від 19.08.2010 року, податковим повідомленням рішенням №0006571600 від 12.07.2011 року та податковим повідомленням рішенням №0006571600 від 12.07.2011 року (а.с.22), розрахунком податкового боргу станом на 24.10.2011 року (а.с.10), зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.10-19).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий встановлено, що борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.4 ст. 59 ПУ України визначає, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивачем на адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 05.04.2011 року № 864/24741/24-506, яка була отримана відповідачем 04.07.2011 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.9). Зазначена вимога, відповідачем у встановленому законодавством порядку, оскаржена не була.

За таких умов, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу з відповідача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діолік» (код ЄДРПОУ 34721178, адреса: 91033, м. Луганськ, кв. Шевченко, 44/41) суму податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 42550,87 грн. (сорок дві тисячі пятсот пятдесят гривень 87 копійок), шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 12 січня 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур