Вирок № 2095746, 14.11.2006, Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 1-25 2006 рік

ВИРОК

1 м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2006 року

Судова колегія в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Фоміна Ю.В.

судді Широкопояса Ю.В.

народних засідателів: Горбацького Е.АДРЕСА_1,

Забродської Л.О., Ільчук Н.Т.

з участю секретарів Черниш О.АДРЕСА_1,

Невеської I.B., Корнійчук Е.І.

прокурора Вдовиченка І.АДРЕСА_1

захисників ОСОБА_1,

ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в АДРЕСА_1 Житомирі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця,

громадянина. України, уродженця та жителя

АДРЕСА_1

84, освіта базова вища, розлученого, невійськово­

зобов'язаного, працюючого слюсарем на ВАТ

"Коростишівський гранкар'єр", раніше не

судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.5,9; 187 ч.1; 186

ч.2; 15 ч.2, 186 ч.2 КК України.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, освіта середня, не одруженого, невійськовозобов'язаного, не працюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2; 15 ч.2,186 ч.2 КК

України, -

встановила:

Підсудний ОСОБА_6 вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3 та закінчений замах на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3 з метою приховати інший злочин та способом небезпечним для життя багатьох осіб. Підсудні ОСОБА_6 повторно та ОСОБА_7, за попередньою змовою групою осіб, скоїли грабіж щодо потерпілого ОСОБА_4, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_6, повторно, та особа, кримінальна справа щодо якої зупинена в зв'язку з розшуком, за попередньою змовою групою осіб, вчинили грабіж щодо потерпілого ОСОБА_5, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а підсудний ОСОБА_7 - ще закінчений замах на грабіж, повторно. Злочини були вчинені при таких обставинах.

11 серпня 2005 року на протязі дня ОСОБА_7 вживав спиртні напої. Біля 19 години він разом зі своєю знайомою ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3, вирішив вчинити розбійний напад на неї, з метою заволодіння майноАДРЕСА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, взяв з підвіконня кімнати свій перочинний ніж та, погрожуючи його застосуванням, тобто застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_3, напав на неї, кинув на ліжко, зв'язав потерпілу мотузкою, рушником і паском, та прив'язав ними до ліжка. ОСОБА_7, продовжуючи погрожувати ОСОБА_3 ножем, зробив з газетного паперу кляп та помістив його у рот потерпілої, позбавивши таким чином останню можливості чинити опір та кликати на допомогу.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 заволодів майном ОСОБА_3, а саме золотими прикрасами: каблучкою, вартістю 1000 гривень; каблучкою, вартістю 300 гривень; каблучкою, вартістю 200 гривень; сережками, вартістю 200 гривень, а також мобільним телефоном

"Нокіа-3100", вартістю 1000 гривень, із стартовим пакетом "Київстар", вартістю 50 гривень, на рахунку якого було 25 гривень; валізою, вартістю 500 гривень, а всього на загальну суму 3275 гривень.

Після цього ОСОБА_7, усвідомлюючи, що потерпіла у подальшому повідомить про вчинений щодо неї розбійний напад в правоохоронні органи, вирішив вбити ОСОБА_3 з метою приховання цього злочину та способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_7, накрив двома подушками обличчя зв'язаної та прив'язаної до ліжка ОСОБА_3, яка у зв'язку з цим була позбавлена можливості самостійно пересуватись та накрив її ковдрою. Усвідомлюючи, що потерпіла не зможе самостійно звільнитись від мотузок та позбавлена можливості кликати на допомогу, ОСОБА_7, діючи умисно, з метою вчинення умисного вбивства ОСОБА_3, з вищевикладених мотивів, на кухні вказаної квартири відкрив камфорки газової плити та таким чином дав можливість доступу газу в приміщення квартири, усвідомлюючи, що від отруєння газом та внаслідок вибуху газу загине не тільки ОСОБА_3, а буде загроза життю і інших осіб, що знаходяться в будинку. Після цього ОСОБА_7 залишив ОСОБА_3 прив'язаною до ліжка, закрив вхідні двері квартири та з викраденим майном зник.

Таким чином, ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, а саме умисного вбивства ОСОБА_3 з метою приховати інший злочин та способом, небезпечним для життя багатьох осіб, до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілій випадково вдалося звільнитись від мотузок та пасків, перекрити доступ газу та провітрити квартиру, а також тому, що в умовах вказаної квартири, де справні димовий та вентиляційний канали, концентрація газу, яка шкідлива для здоров'я накопичитись не могла та вибух газу був неможливий.

Під час розбійного нападу та закінченого замаху на умисне вбивство, ОСОБА_7 - заподіяв потерпілій ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді синця на правій верхній та двох синців на лівій нижній кінцівках.

4 лютого 2006 року біля 0 години 30 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились на вулиці Михайлівській в АДРЕСА_1 Житомирі та побачили перехожого ОСОБА_4, який розмовляв по мобільному телефону, та повернув в провулок Скорульського. ОСОБА_7 та ОСОБА_7 вступили у попередній злочинний зговір з метою відкритого викрадення майна потерпілого. Коли ОСОБА_4 підійшов до будинку АДРЕСА_4, ОСОБА_7, діючи узгоджено з ОСОБА_6, підкрався зі сторони спини до потерпілого та, обхопивши його тулуб однією рукою, іншою рукою закрив йому рот, таким чином позбавивши

ОСОБА_4 можливості кликати на допомогу та чинити опір. ОСОБА_7 повторно, як особа яка раніше вчинила розбій, наблизився до ОСОБА_4 та, застосовуючи фізичну силу, вирвав з його руки мобільний телефон "Моторола-С 380", вартістю 499 гривень, зі стартовим пакетом 50 гривень. В цей час ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_4 рукою в обличчя, від чого той впав, відчувши фізичний біль.

Таким чином, ОСОБА_7, повторно, та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали вищевказане чуже майно, належне потерпілому ОСОБА_4, на суму 549 гривень.

4 лютого 2006 року біля 3 години 30 хвилин ОСОБА_7, ОСОБА_7 та особа, кримінальна справа щодо якої зупинена в зв'язку з розшуком, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходились біля магазину "Поліські зорі", що розташований в будинку АДРЕСА_5. В цей час повз них пройшов та зайшов в магазин ОСОБА_5

ОСОБА_7, ОСОБА_7 та вищевказана особа вступили між собою у попередній злочинний зговір, згідно якого вони мали дочекатись виходу ОСОБА_5 з магазину, застосувати до нього насильство та відкрито заволодіти його майноАДРЕСА_1

Коли ОСОБА_5 вийшов з магазину, до нього наблизилась вищевказана особа, діючи узгоджено з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, нанесла потерпілому рукою удар в обличчя, від чого той впав на землю. Після цього, діючи узгоджено з вищевказаною особою, повторно, ОСОБА_7 як особа, яка раніше вчинила розбій та грабіж, а ОСОБА_7 як особа, яка раніше вчинила грабіж, з метою відкритого заволодіння майном, наблизились до ОСОБА_5 і стали наносити йому удари руками та ногами у різні частини тіла. ОСОБА_5 вчинив грабіжникам фізичний опір і під час боротьби ОСОБА_7 відкрито заволодів належним потерпілому мобільним телефоном "Нокіа 6710", вартістю 1200 гривень, зі стартовим пакетом "Київстар", вартістю 50 гривень, на рахунку якого було 34 гривні. В цей же час та у вказаному місці ОСОБА_7 на тротуарі помітив мобільний телефон "LG б 2050", вартістю 500 гривень, зі стартовим пакетом "Київстар", вартістю 50 гривень, на рахунку якого було 10 гривень, який фактично належав вищевказаній особі. Вважаючи, що цей телефон належить ОСОБА_8, ОСОБА_7, повторно, відкрито заволодів цим телефоноАДРЕСА_1

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_7, повторно, та особа, кримінальна справа щодо якої зупинена в зв'язку з розшуком, діючи за попередньою змовою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали

вищевказане чуже майно - мобільний телефон "Нокія 6710", належне потерпілому ОСОБА_5, на суму 1284 гривні, а ОСОБА_7, повторно, відкрито заволодів чужим майном - мобільним телефоном "LG б 2050", належним вищевказаній особі, вважаючи, що він належить ОСОБА_8, на суму 560 гривень.

Підсудний ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах вину визнав частково, лише грабіж майна потерпілої ОСОБА_3 та факт викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 без попередньої змови; розбійний напад та замах на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3, участі в грабіжі майна потерпілого ОСОБА_9 не визнав, підсудний ОСОБА_7 - вину не визнав.

Незважаючи на відношення підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до пред'явленого їм обвинувачення, їх вина повністю підтверджується такими дослідженими в судовому засіданні доказами.

По епізоду розбійного нападу та закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3

Підсудний ОСОБА_7 показав, що 11 серпня 2005 року він випив дві пляшки пива і знаходився з ОСОБА_10 в її квартирі. Коли ОСОБА_10 розмовляла по телефону, він виходив на кухню, але не пам'ятає, чи ставив він на плиту чайник. Повернувшись в кімнату, він з ревнощів щось сказав ОСОБА_10 і штовхнув її на ліжко. Він зі стола взяв маленький ніж і відрізав шмат дроту, який висів на карнізі. Один кінець дроту він зав'язав на правій руці ОСОБА_10, інший - прив'язав до дерев'яного каркасу ліжка. Ліву руку ОСОБА_10 він прив'язав до дерев'яного ліжка паском від халату. Потім він зв'язав їй ноги рушникоАДРЕСА_1 Побачив, що права рука надто сильно перетягнута дротом і послабив його. Не зміг пояснити з якою метою він це робив. ОСОБА_10 в цей час жартувала, посміхалася, його заспокоювала.

Йому прийшло на думку забрати у ОСОБА_10 всі речі. Він ножем ОСОБА_10 не погрожував. У нього не було наміру та жодних підстав вчиняти її вбивство. Він зім'яв рукою газету і поклав її на рот потерпілої, а не поміщав у рот. Потім він зав'язав їй рот пакетом для сміття. Він забрав у ОСОБА_10 три золоті каблучки, золоті сережки, валізу та телефон, який проходить по матеріалах справи. Золотого ланцюжка він не забирав. Потім він накрив ОСОБА_10 подушками та пледом, щоб вона не змогла кричати і вибігти за ниАДРЕСА_1 На кухню він не заходив і газ не включав. Потім він вийшов з квартири.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що вона знімала квартиру АДРЕСА_6. З ОСОБА_6 вона познайомилась в клубі. Вона запросила його до себе додому і вони десять днів жили разоАДРЕСА_1 Їй подзвонив її бувший

хлопець. ОСОБА_6 пішов на кухню і чув цю розмову. ОСОБА_6 це не сподобалося. Він штовхнув її на ліжко та прив'язав до ліжка. Праву руку прив'язав дротом, а ліву - паском від халату. Ноги він зв'язав рушником, щоб вона не змогла вирватись. ОСОБА_6 говорив, що вона все ще кохає свого бувшого хлопця, приревновав її. Ніякого насильства до неї він не застосовував, ножем їй не погрожував, а відрізав ним дріт. Він не намагався її вбити. Це був маленькій розкладний ніж, який належав ОСОБА_6, довжина леза 5-6 см Вона не чинила опору, просила, щоб він її розв'язав. ОСОБА_6 зняв з неї золоті речі: три каблучки та сережки та забрав валізу та мобільний телефон "Нокіа-3100". Золотого ланцюжка він не забирав. В рот їй він засунув шматок газетного паперу і зав'язав рот пакетом для сміття, щоб вона не кричала. Якісь погрози зі сторони ОСОБА_6 були, але як в шутку було сказано. ОСОБА_6 погрожував, що заріже, але сказав це якось по-іншому, не пам'ятає, як саме.

Спочатку їй було страшно, а потім, коли її зв'язували, вже були позитивні емоції. Потім ОСОБА_6 пішов на кухню, вона не зрозуміла, що він там робив. Повернувся в кімнату та накрив її двома подушками та пледом і пішов. Через 5-10 хвилин вона звільнилася. Качала головою і подушки упали, зубами перегризла дріт, розв'язала другу руку і зняла з ніг рушник. Вона відчула запах газу і пішла на кухню. На плиті стояв ще теплий чайник. Вона його не ставила. Можливо вода з чайника і потушила газ.

Одна камфорка на плиті взагалі не працювала. Вона перекрила газ і в гніві вибігла і викликала міліцію. Вхідні двері були привідчинені. Все це відбувалося не більше години. Про те, що трапилось вона розповіла працівникам міліції, брату, своїм подругам Інні і Інгі. Заяву вона взагалі не хотіла писати, але її заставили.

Судова колегія критично відноситься до показів в судовому засіданні підсудного ОСОБА_7 про те, що він не погрожував ножем потерпілій, не поміщав газетний папір їй в рот, не відкривав газ на кухні і не мав наміру вбити потерпілу та потерпілої ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 реально їй ножем не погрожував, не мав наміру її вбити, камфорки на плиті він не вмикав, одна з двох камфорок не працювала, вважає, що вони дані з метою уникнути від кримінальної відповідальності за більш тяжкі злочини: розбій та закінчений замах на умисне вбивство, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Судова колегія приймає до уваги і кладе в основу вироку по цьому епізоду покази потерпілої ОСОБА_3 на досудовому слідстві: -від 5 вересня 2005 року про те, що ОСОБА_7 знаходився в стані алкогольного сп'яніння, коли вона звільнилась, то почула запах газу, побігла на кухню і вимкнула газ; (т. 1, а.с.39-40)

-від 16 лютого 2006 року про те, що ОСОБА_7 двічі виходив на кухню і вживав там спиртні напої, погрожував їй ножем, автоматичним,

лезо якого довжиною біля 9 см викидалося, підносячи його їй до шиї та до верхньої частини тулубу. Вона почула, що він щось робить на кухні, попрощався з нею і пішов з квартири, а також сильний запах газу, тому і швидше звільнилася. На кухні вона вимкнула газ, який виходив з двох камфорок. Вогонь в них не був запалений. Побачивши це, вона зрозуміла, що ОСОБА_6й хотів, щоб вона задихнулась газом (т.1, а.с.69-70) -від 16 березня 2006 року про те, що, коли вона звільнилася, то вхідні двері були в закритому стані, тобто причинені, (т.1, а.с.208).

Вказані допити проведені у відповідності до норм кримінально-процесуального закону і потерпіла ОСОБА_3 не заперечувала, що вона давала такі покази і не змогла дати відповідь на те, чому вона змінила покази в судовому засіданні.

Судова колегія відмічає, що згідно заяви, потерпіла ОСОБА_3 побоювалась за своє життя та здоров'я, ухилялася від слідства, про що свідчать постанова на її привід та доручення про встановлення її місцязнаходження (т.1, а.с.87, т.2, а.с.33-38).

Судова колегія приймає до уваги покази підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві в якості підозрюваного від 16 лютого 2006 року про те, що він придбав в магазині горілку, яку він і ОСОБА_10 вживали за місцем її проживання на протязі чотирьох годин. Він пішов на кухню, де відчинив дві камфорки, з яких миттю почав виходити газ, розумів, що це може призвести до будь-яких тяжких наслідків, як для ОСОБА_10, так і для всіх мешканців будинку і, не зважаючи на це, не вимкнув його. (т.1, а.с.83-85).

Свідки ОСОБА_10 - брат потерпілої, та ОСОБА_11 підтвердили покази потерпілої ОСОБА_3, які вона давала на досудовому слідстві про те, що ОСОБА_7 застосував насильство, пограбував її, а коли уходив, то включив газ. Про вказані факти ОСОБА_3 їм розповіла відразу після події.

Свідок ОСОБА_12 показав, що будучи слідчим, в складі слідчо-оперативної групи прибув на місце події, в один із будинків по вул. Довженка, де проживала ОСОБА_3 В квартирі був відчутний запах газу. Потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що деякий час тому її було пограбовано невідомим, який побив та зв'язав її. При допиті вона уточнила, що це зробив її знайомий ОСОБА_6й, який включив газ і пішов з квартири. З цим хлопцем вона проживала десять днів, купувала йому одяг та продукти харчування. При допиті потерпілої, він не чинив на неї тиску. Потерпіла просила не вказувати в протоколі те, що ОСОБА_6 її побив. Він також не вказав в протоколі пояснення потерпілої про те, що ОСОБА_6 вимагав від неї нетрадиційних статевих стосунків, але вона йому відмовила.

Покази вказаного свідка свідчать про те, що потерпіла ОСОБА_10, схильна до перекручення та приховання дійсних обставин справи.

З показів свідка ОСОБА_13 - старшого експерта-криміналіста, вбачається, що по приїзду на місце події, він також відчув запах газу. В квартирі були розкидані речі. Потерпіла повідомила про те, що хлопець, який тиждень жив на її утриманні, зв'язав її, включив газ та пішов, можливо він шукав гроші з продажу квартири її бабусі, а з оголошених показів цього свідка - що потерпіла ОСОБА_10 повідомила про те, що біля 19 години її знайомий ОСОБА_6й прив'язав до ліжка, закрив їй газетою рот, забрав її золоті вироби та мобільний телефон, після чого накрив подушками та пледом і, відкривши всі камфорки в газовій плиті, вийшов з квартири. На руках у потерпілої були тілесні ушкодження (т1., а.с.210). В судовому засіданні вказаний свідок підтвердив свої покази.

Аналогічні покази, дав свідок ОСОБА_14 - оперуповноважений Житомирського MB УМВС, додавши що потерпіла ОСОБА_3 йому розповіла про те, що ОСОБА_6 погрожував їй ножем, говорив, що вб'є її і ці погрози вона сприймала, як реальні.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що дійсно його бувша сусідка ОСОБА_3 влітку 2005 року розповіла, що її пограбували, закрили їй рот, і з його квартири викликала міліцію.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_16 слідує, що біля 20 години вона прийшла додому, її покликали працівники міліції і вона зайшла в квартиру до сусідки ОСОБА_10. В квартирі був відчутний запах газу, а на руках потерпілої вона помітила тілесні ушкодження. (т.1, а.с.27).

З досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_17, які він дав на досудовому слідстві, встановлено, що він познайомився з хлопцем на ім'я ОСОБА_6й та його дівчиною ОСОБА_10. Вони зв'язувалися між собою через мобільний телефон ОСОБА_10. 12 серпня 2005 року до нього з телефону ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_6й і запропонував зустрітися. ОСОБА_6й не прийшов, тому він подзвонив йому на телефон ОСОБА_10 в цей же день, однак йому відповів незнайомий чоловік і повідомив, що цей телефон йому продав ОСОБА_6й. (т.1, а.с.46-49).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 11 серпня 2005 року, була оглянута квартира АДРЕСА_3, зокрема зазначено, що з лівого боку кімнати стоїть ліжко, на якому знаходяться два пледа, два рушника, поліетиленовий пакет, який розірваний на дві частини, що зв'язані між собою на вузел. На підлозі, поруч з ліжком, лежить газетний папір, який зімятий в комок, проволока білого кольору, коробка з-під мобільного телефону "Нокіа-3100", вказаний його номер. В кімнаті розкиданий одяг. Пакунок, папір, дріт та коробка були вилучені. (т.1,а.с.4-8).

Аналіз показів свідка ОСОБА_18, протоколів оглядів від 23 серпня 2005 року та від 3 січня 2006 року свідчить про те, що 13 серпня 2005 року ОСОБА_18 на Житньому ринку в місті Житомирі у невідомого чоловіка

придбав телефон "Нокіа-3100" за 420 гривень, який подарував своїй дівчині ОСОБА_19 Вказаний телефон був у неї вилучений в міліції та оглянутий в ході слідства разом з іншими речовими доказами по справі. (т.1,а.с.22,59).

Вказані мобільний телефон "Нокіа-3100" та коробка з-під мобільного телефону "Нокіа-3100" були оглянуті і в судовому засіданні. Вони мали однакові номери.

Свідки ОСОБА_20 - власник квартири АДРЕСА_3; ОСОБА_21, яка проживала в цій квартирі з 1 вересня

2005 року; ОСОБА_22, який був залучений органом досудового слідства

в якості спеціаліста, в судовому засіданні пояснили, що у вказаній

квартирі була двохкамфорочна газова плита. Дві камфорки були в

робочому стані і працювали, відповідно було і дві ручки. Духова шафа не

працювала і ручка від неї була відсутня. Свідок ОСОБА_21 також

повідомила про те, що ОСОБА_3 їй розповіла про те, що її хлопець

прив'язав до ліжка, забрав золото і мобільний телефон, накрив подушкою,

включив газ і пішов.

Зі змісту протоколу додаткового огляду місця події від 24 березня

2006 року слідує, що дві камфорки газової плити працюють нормально і

мається до них дві ручки, (т.2, а.с.42-52).

Згідно заяви потерпілої ОСОБА_3 від 11 серпня 2005 року, в цей день біля 19 години хлопець на ім'я ОСОБА_6й вчинив на неї розбійний напад, в результаті якого заволодів її майном, (т.1, а.с.2).

Як видно із протоколу пред'явлення особи для впізнання від 16 лютого 2006 року з фототаблицями, потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка 11 серпня 2005 року прив'язала її до ліжка, викрала золоті вироби, валізу та мобільний телефон, після чого накрила її подушками, відкрила газ та пішла.(т.1, а.с.71-74).

З написаного власноручно ОСОБА_6 протокола явки з повинною від 16 лютого 2006 року вбачається, що 11 серпня 2005 року він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_3, відкрито заволодів майном ОСОБА_10, а саме золотими виробами, валізою та мобільним телефоном, які продав на Житньому ринку. Міри фізичного та психологічного впливу на нього не застосовувались (т.1, а.с.66).

З висновка судово-медичної імунологічної експертизи № 110 слідує, що на газеті, яку вилучено з місця події, виявлено слину, походження якої від потерпілої ОСОБА_3 не виключається, (т.2, а.с.144-146).

Висновком судово-медичної експертизи № 1243 за матеріалами справи встановлено, що при судово-медичному освідуванні ОСОБА_3, викладеному в акті № 2374 від 29 серпня 2005 року, виявлено синці на правій руці та лівій нозі, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, без короткочасного розладу здоров'я. Дані тілесні ушкодження утворились

від дії тупих твердих предметів, в термін не менш 7-8 діб до часу освідування. (т.2, а.с.95-96).

Судова колегія відмічає, що потерпіла ОСОБА_3 діяла недостатньо відповідально і не сприяла об'єктивному розслідуванню справи, оскільки з матеріалів справи видно, що направлення для проходження судово-медичного освідування вона отримала 11 серпня 2005 року (т.1,а.с.10), а фактично його пройшла лише 29 серпня 2005 року.

Висновком судово-медичної експертизи № 450 за матеріалами справи підтверджено, що локалізація та характер виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відповідає показам потерпілої щодо обставин та терміну їх утворення, а також встановлено, що поміщення кляпу в ротову порожнину ОСОБА_3 та накривання її обличчя подушками могло б призвести до розвитку механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів. Природний газ, основною складовою частиною якого є метан, діє на людський організм шляхом пригнічення діяльності дихального центру, викликаючи глибоку кому, арефлексію та параліч дихання. При вдиханні чистого природного газу настає миттєва зупинка дихання, (т.2, а.с. 182-187).

Відповідно до повідомлення ВАТ "Житомиргаз" в період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2006 року викликів до аварійної служби з приводу несправності в роботі газових приладів за адресою : АДРЕСА_3, не надходило, (т.2, а.с.200).

Із висновку комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи видно, що підсудний ОСОБА_7 в період інкримінованих йому злочинів психічними хворобами не страждав і в тимчасовому хворобливому стані, який позбавляв його можливості віддавати звіт своїм діям і керувати ними, не знаходився, є осудним Його дії носили цілеспрямований, послідовний, узгоджений з діями співучасників, характер. ( т.2, а.с. 133-134).

Судова колегія вважає доведеним те, що підсудний ОСОБА_7 вчинив розбійний напад та закінчений замах на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3 з метою приховати інший злочин та способом, небезпечним для життя багатьох осіб, у той час коли ним були виконані всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки здійснив на потерпілу ОСОБА_3 напад з метою заволодіння чужим майном, кинув її на ліжко, погрожуючи застосуванням ножа, тобто погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, які вона сприймала, як реальні, побоюючись, що підсудний позбавить її життя та завдасть шкоди її здоров'ю, прив'язав її до ліжка, помістив в рот газетний кляп, заволодів золотими прикрасами, валізою та мобільним телефоном, накрив її обличчя двома подушками та ковдрою, усвідомлюючи, що потерпіла не зможе самостійно звільнитись

та позбавлена можливості кликати на допомогу, на кухні відкрив камфорки газової плити та таким чином дав можливість доступу газу в інші приміщення квартири, усвідомлюючи, що від отруєння газом, а також можливого вибуху газу загине не тільки ОСОБА_3, а буде загроза життю і інших осіб.

Однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі підсудного ОСОБА_7, оскільки потерпілій вдалося звільнитись, перекрити доступ газу та провітрити квартиру, а також тому, що, як встановлено висновком, проведеної в ході судового розгляду справи, судово-технічної експертизи № 2345. 18-40.20.1 від 8 вересня 2006 року, в умовах квартири АДРЕСА_3, де справні димові та вентиляційний канали, концентрація газу, яка шкідлива для здоров'я накопичитись не могла та вибух газу був неможливий. (т.З, а.с. 137-139). Але замах на умисне вбивство із непридатними засобами не звільняє від кримінальної відповідальності.

Що стосується наданих захистом довідки № 265 від 16 лютого 2006 року та листка непрацездатності № 565705, які видані районною поліклінікою Коростишівської центральної районної лікарні, згідно яких ОСОБА_7 амбулаторно лікувався з 13 лютого по 17 лютого 2006 року з діагнозом "ГРВІ", то судова колегія приймає їх до уваги, незважаючи на відповідь за № 1275 від 2 листопада 2006 року за підписом головного лікаря вказаної лікарні про те, що ОСОБА_7 з 1 січня по 1 квітня 2006 року на лікуванні в лікарні не перебував, оскільки зі змісту запиту прокурора Коростишівського району мова йшла лише про стаціонарне лікування.

Разом з цим судова колегія відмічає, що 16 лютого 2006 року з ОСОБА_6 проводились різні слідчі дії: його затримували, допитували, проводили впізнання, він власноручно писав явку з повинно, малював форму викрадених ним золотих виробів. Ні в одному з протоколів немає його заяви про погане самопочуття і відмови в зв'язку з цим від проведення слідчих дій. В довідці головного лікаря центральної міської лікарні № 1 Житомира за № 1941 від 13 жовтня 2006 року зазначено, що ОСОБА_7 був доставлений конвоєм і оглянутий в приймальному відділенні 16 лютого 2006 року. На час огляду скарг не було. Дано заключения: здоров. (т.З, а.с. 182). Як свідчить повідомлення начальника Житомирської установи виконання покарань № 8 за № 5821 від 2 листопада 2006 року, 21 лютого 2006 року слідчо-заарештований ОСОБА_7 був оглянутий лікарською комісією і у нього ніяких хвороб, пов'язаних з ГРВІ чи грипом, не було виявлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що всі докази, які досліджені в судовому засіданні, від 15,16,17 лютого 2006 року за участю підсудного ОСОБА_7 є належними та допустимими.

Приймаючи до уваги послідовні покази підсудного ОСОБА_7 на досудовому та судовому слідстві про те, що він не викрадав золотого ланцюжка, що ствердила в судовому засіданні і потерпіла ОСОБА_3, судова колегія виключає з обвинувачення ОСОБА_7 викрадення ним золотого ланцюжка, вартістю 900 гривень.

По епізоду відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_4

Підсудний ОСОБА_7 вину не визнав і пояснив, що в один з днів лютого 2006 року на протязі дня вони втрьох випили дві пляшки горілки і по пляшці пива. Біля 24 години він та ОСОБА_7 повернули з вулиці Михайлівської у провулок Скорульського з метою справити свої природні потреби, а ОСОБА_23 залишився їх чекати. Потерпілого він не бачив і грабіжу не вчиняв. Між ними відбулася розмова про те, що потрібно продати таксисту мобільний телефон. Звідки він взявся йому невідомо.

Підсудний ОСОБА_7 вину не визнав і пояснив, що був такий випадок, коли він випив і зустрів на вул. Михайлівській Якушева. Він попросив у нього дрібну монету. Потерпілий грубо відповів і він пішов за ним, штовхнув його рукою в обличчя, від чого той впав. Наміру забрати телефон у потерпілого у нього не було і він телефон не брав. Про телефон йому взагалі нічого не відомо.

Судова колегія приймає до уваги покази підсудного ОСОБА_7 про те, що коли вони пішли в провулок Скорульського, то він почув, що В'ячеслав кричить йому, щоб він забирав мобільний телефон. Він побачив, що той стримував невідомого йому чоловіка за руки, які йому відвів назад. Побачивши це, він швидко підійшов до них та вирвав з його рук мобільний телефон. Після цього він почав тікати і за ним побіг В'ячеслав. При цих подіях на відстані десяти метрів знаходився ОСОБА_6й, який був в комуфляжній формі. Вказані покази були ним дані на досудовому слідстві, при додатковому допиті в якості підозрюваного 17 лютого 2006 року (т.1, а.с. 159-161).

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що в один із днів лютого 2006 року він в нормальному стані біля 23 години 30 хвилин повертався додому. Він подзвонив дружині, потім вона йому подзвонила. В цей час один чоловік йому зажав рот, а другій забрав з правої руки мобільний телефон "Моторола S 380". Поблизу він також бачив хлопця в формі охоронця. Він не бачив грабіжників, але впевнений, що їх було двоє, бо один казав забирай, а другий - бий його і забирай, крім цього він помітив, що побігли від нього двоє. Наполягав на тому, що його не вдарили, а штовхнули рукою в обличчя, від чого він впав. Він відмовився від цивільного позову, оскільки йому повернули телефон, і претензій до підсудних він не має.

З оголошених в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_4 від 8 лютого 2006 року слідує, що вказані події відбувалися 4 лютого 2006 року біля 0 години 30 хвилин, він розмовляв по мобільному телефону, йшов по вулиці Михайлівській та повернув в провулок Скорульського. До нього ззаду підбігли двоє осіб, один з них схопив його та закрив рукою рот, а другий вирвав телефон, який він тримав в правій руці. Хлопець , який його утримував ззаді, наніс удар в підборіддя, від чого він впав, (т.1, а.с. 107).

Потерпілий ОСОБА_4 заявив, що оголошені покази відповідають дійсності, за виключенням того, що був не удар, а поштовх.

Згідно протоколу явки з повинною від 15 лютого 2006 року, написаному власноручно ОСОБА_6, слідує, що він добровільно зізнається в тому, що в ніч з 3 на 4 лютого 2006 року він разом з ОСОБА_6, перебуваючи на вулиці Скорульського, відкрито заволоділи мобільним телефоном невідомого йому чоловіка. Вони телефон продали за 120 гривень і гроші розподілили між собою (т.1, а.с.112).

Підсудний ОСОБА_23, кримінальна справа щодо якого зупинена в зв'язку з розшуком, в судовому засіданні показав, що вночі з 3 на 4 лютого 2006 року він йшов разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по вул. Михайлівській. Попереду них йшов чоловік і розмовляв по телефону і повернув в провулок Скорульського. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які постійно були у нього в полі зору, наздогнали його. ОСОБА_6 вихопив у потерпілого телефон і закомандував: "Бий його!" ОСОБА_7 вдарив потерпілого рукою і той впав. Потім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побігли і говорили про те, що треба продати телефон. ОСОБА_7 продав телефон таксисту і гроші вони пропили.

З оголошених в судовому засіданні показів підсудного ОСОБА_23 в якості обвинуваченого від 23 березня 2006 року слідує, що коли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 помітили чоловіка, який розмовляв по мобільному телефону, то вони щось говорили між собою, а потім пішли за потерпілим, порівнялись із ниАДРЕСА_1 ОСОБА_7 обхопив його зі спини однією рукою та тримав, а ОСОБА_6 вирвав у нього із руки телефон і крикнув ОСОБА_7: "Бий його!" ОСОБА_7 наніс потерпілому удар в обличчя, від чого той впав. (т.2, а.с. 197-198).

Згідно протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 8 лютого 2006 року, ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_7, як особу, яка в ніч з З на 4 лютого 2006 року разом з ОСОБА_6єм викрала мобільний телефон у невідомого по провулку Скорульського в АДРЕСА_1 Житомирі! (т.1, а.с. 147).

Аналогічні результати слідчої дії - пред'явлення йому фотознімків для впізнання, серед яких був і фотознімок ОСОБА_7 (т.1, а.с.148).

Свідок Петров В.В. підтвердив, що взимку цього року був такий випадок, коли він, як таксист, підвозив з центру міста трьох чоловіків, один з яких був в камуфляжній формі, і купив у них за 120 гривень мобільний телефон "Моторола".

Як слідує з протоколу огляду місця події від 3 березня 2005 року працівниками міліції був виявлений та вилучений у свідка ОСОБА_24 мобільний телефон "Моторола С 380", вказаний номер, який пояснив, що купив його у незнайомих в ніч з 3 на 4 лютого 2006 року. (т.1, а.с. 176).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 21 березня 2006 року за участю підсудного ОСОБА_23 видно, що він пояснив і на місці показав, яким чином ОСОБА_7 та ОСОБА_7 вчинили грабіж в ніч з 3 на 4 лютого 2006 року невідомого чоловіка по провулку Скорульського. (т.2 а.с.5-11).

Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_23, прийняті до уваги покази підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві, його явку з повинною, матеріали відтворення обстановки та обставин події по перевірці показів підсудного ОСОБА_23, судова колегія вважає доведеним, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито викрали чуже майно, належне потерпілому ОСОБА_4 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, оскільки вони попередньо домовились про вчинення цього злочину і діяли узгоджено, як співвиконавці.

По епізоду відкритого викрадення та закінченого замаху на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_5

Підсудний ОСОБА_7 вину не визнав і пояснив, що в цю ж ніч, після подій по провулку Скорульського, він, ОСОБА_7 та ОСОБА_23 зайшли в магазин "Поліські зорі", що по АДРЕСА_7. Там знаходився раніше їм незнайомий ОСОБА_25. ОСОБА_23 їм повідомив, що має намір пограбувати потерпілого та забрати у нього мобільний телефон. Коли вони вийшли з магазину, ОСОБА_23 з невідомою йому причини, почав сперечатися з потерпілим Він побачив, що в арці, за магазином, ОСОБА_23 сидів на потерпілому і боровся з ним, наносячи йому удари. З магазину вийшла продавець і кричала, щоб вони зупинилися. В цей час до них підійшов ОСОБА_7 і відтягнув ОСОБА_23 від потерпілого. Він не бачив, щоб ОСОБА_7 наносив удари потерпілому. В цей час, на дорожці неподалік від нього заграв мобільний телефон, можливо і "LG", який він забрав. Він не знав, що у ОСОБА_23 був телефон і в зговір з ОСОБА_7 на його викрадення він не вступав. Він і ОСОБА_7 відійшли від магазина. Він розповів ОСОБА_7 про те, що знайшов телефон. ОСОБА_7 теж показав йому мобільний телефон, але що це був за телефон він не пояснив. В цю ж ніч

ОСОБА_7 продав цей телефон біля центрального універмагу, а він продав таксисту за 120 гривень.

Підсудний ОСОБА_7 пояснив, що він, ОСОБА_6й та ОСОБА_23 вийшли з магазину. Потім з магазину вийшов парень. До нього підійшов ОСОБА_23 і намагався вдарити. Зав'язалася бійка, він особисто не пропонував бити чи грабувати потерпілого і не чув цього від інших. До потерпілого та ОСОБА_23 він підходив, коли вони впали і вибігла продавець. Він намагався відтягнути ОСОБА_23. Він не наносив ударів потерпілому і не бачив, що це робив і ОСОБА_6й. Він і ОСОБА_6й пішли звідти. Він бачив у ОСОБА_6я телефон "LG", але нічого у нього не запитував. Він ніякого телефону у потерпілого не забирав і не бачив, щоб це робив ОСОБА_6й. Чому ОСОБА_6й говорить, що бачив у нього мобільний телефон, пояснити не може. Ніякого телефону він не продавав. Ніякого зговору з ОСОБА_6єм на заволодіння телефоном ОСОБА_23 не було.

Підсудний ОСОБА_23 пояснив, що він, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували біля магазину "Поліські зорі". Вони побачили ОСОБА_25а. ОСОБА_6 попросив у нього закурити, той відповів, що у нього немає. Хтось з них потягнув ОСОБА_25а в арку. Між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_25ом зав'язалася бійка. Він теж туди вліз. Між ними не було розмови, щоб пограбувати потерпілого. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили удари ОСОБА_25у руками і ногами. Не виключає можливості, що він також наносив удари потерпілому, пам'ятає, що один удар наніс точно. Він був одягнений у камуфляжну форму. Коли він тримав ОСОБА_25а, то ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили йому удари. З магазину вийшла продавець і сказала, що викликала міліцію. Пам'ятає, що він зчепився з потерпілим і вони впали. Коли він прийшов до тями, то вже приїхала міліція. У нього був мобільний телефон "LG б 2050", якого він в себе не виявив. Не виключає того, що цей телефон міг випасти з його кишені.

Потерпілий ОСОБА_5 показав, що 4 лютого 2006 року біля З години він вийшов в магазин. Біля нього він зустрів трьох підсудних, які підійшли до нього і попросили закурити. Він їм відповів, що не має і пішов в магазин. Він побачив, що вони стоять біля магазину і чекають його. Коли він вийшов з магазину, підсудні, всі разом, відразу підійшли до нього. Один з підсудних потягнув його за плече до арки. Двоє інших підсудних штовхали його в спину, при цьому декілька разів вдарили. В кишені він тримав рукою мобільний телефон "Нокіа-6710", вартість якого 1200 гривень. ОСОБА_23 тримав його за куртку, а хтось бив ззаду. В цей час у нього випав телефон. Підсудні бачили, що випав телефон. Він хотів його підняти, але підсудні не дали до нього підійти. Він з ОСОБА_23м тримали один одного, А ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 підняли телефон. Він з ОСОБА_23м впали, він сів на нього і тримав. В цей час йому наносилась основна кількість ударів. У нього за спиною були ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Вони били його обоє. Всі підсудні були в стані алкогольного

сп'яніння. Напад припинився у зв'язку з тим, що продавець повідомила про виклик міліції.

Судова колегія приймає до уваги покази підсудного ОСОБА_7 в якості підозрюваного від 17 лютого 2006 року про те, що він, В'ячеслав та ОСОБА_6й вийшли з магазину, ОСОБА_6й сказав, щоб ми нікуди не йшли, так як він хоче забрати у невідомого хлопця, з яким конфліктував в магазині мобільний телефон, який в нього бачив.

Він побачив, що ОСОБА_6й лежав на невідомому хлопцеві і наносив йому, удари кулаками. В цей час з'явився В'ячеслав, з яким вони також підбігли до місця бійки, та особисто він наніс декілька ударів ногами по тулубу цього хлопця. Він з В'ячеславом пішли. В'ячеслав йому сказав, що в нього є мобільний телефон "Нокіа". Де той його взяв він не знає, однак на протязі всього вечора в нього не було мобільного телефону, окрім того, який вони викрали у чоловіка по провулку Скорульського (т.1,а.с. 159-161).

Свідок ОСОБА_26. - продавець магазину "Поліські зорі", в судовому засіданні пояснили, що вже погано пам'ятає події щодо її знайомого ОСОБА_27. В ту ніч він чомусь був наляканий. Коли ОСОБА_27 вийшов з магазину, то вона пішла слідом за ним Вона побачила, що стояв ОСОБА_7 і ще хлопці. Вона їм сказала, щоб не чипали ОСОБА_27. Вони столи, а ОСОБА_23 підбіг до ОСОБА_27 і почав його бити, а інші двоє не були. ОСОБА_27 кинув мобільний телефон і сказав, щоб вона викликала міліцію. Було темно. ОСОБА_23, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були в одній купі, зрозуміло, що билися, чи хотіли відтягнути один одного, але вона конкретно сказати не може. Вона не змогла забрати телефон, бо її штовхнули, вона злякалась, повернулась в магазин та викликала міліцію.

Судова колегія критично відноситься до показів свідка ОСОБА_26. в цій частині, що вона категорично не може говорити про те, що потерпілого били ОСОБА_7 та ОСОБА_7, оскільки вони спростовуються показами цього свідка на досудовому слідстві, які судова колегія визнає достовірними, про те, що вона бачила те, що ОСОБА_25у наносили удари руками та ногами ОСОБА_23 та двоє його товаришів, про що вона ствердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23м B.C. (т.2, а.с.12-13, 14-15), вищенаведеними показами потерпілого ОСОБА_5, підсудних ОСОБА_23, ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_28, який на досудовому слідстві пояснив, що йому мати розповідала про те, що троє невідомих побили її знайомого та забрали мобільний телефон. (т.1,а.с.141).

Свідок ОСОБА_29 показав, що був такий випадок, коли по виклику, він прибув до місця події, де біля магазину відбулася бійка. Продавець розповіла, що нападників було троє, одного з них - ОСОБА_23, затримали. Потерпілий повідомив, що троє осіб забрали у нього мобільний телефон, одного він затримав, а двоє втекли.

Відповідно до протоколу явки з повинною від 16 лютого 2006 року, який підсудний ОСОБА_7 написав власноручно, він визнав те, що 4 лютого 2006 року він, ОСОБА_7 та ще один хлопець, біля магазину "Поліські зорі" заволоділи мобільним телефоном незнайомого чоловіка, який ОСОБА_7 продав за 130 гривень, які вони розподілили між собою, (т.1, а.с. 150).

З матеріалів відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю підсудного ОСОБА_23 слідує, що він розповів і на місці показав, яким чином він, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 з застосуванням насильства заволоділи мобільним телефоном, який належав ОСОБА_5 (т.2, а.с.5-11).

Протоколом огляду місця події від 4 лютого 2006 року за участю потерпілого ОСОБА_5 встановлено місце, де у нього було відкрито викрадено мобільний телефон. (т.І, а.с.121-122).

З протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання від 22 березня 2006 року вбачається, що свідок ОСОБА_26. впізнала ОСОБА_7 та ОСОБА_7 як осіб, які разом з ОСОБА_23м АДРЕСА_1В. наносили удари ОСОБА_5 та забрали його мобільний телефон біля будинку АДРЕСА_5. (т.2, а.с.22-23).

Відповідно до довідки від ПП ОСОБА_30 вартість мобільного телефону "Нокіа-6710" становить 1150 гривень, що підтверджує покази потерпілого ОСОБА_5 щодо вартості викраденого у нього телефону. (т.1,а.с. 132).

Вищенаведеними доказами спростовується твердження підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_7 про їх непричетність до викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_5 і, як вважає судова колегія, доведено, що підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_7 разом з особою, кримінальна справа, щодо якої зупинена в зв'язку з розшуком, відкрито викрали чуже майно, належне потерпілому ОСОБА_5 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, оскільки вони попередньо домовились про вчинення цього злочину і діяли, як співвиконавці, а підсудний ОСОБА_7 відкрито заволодів мобільним телефоном, належним вищевказаній особі, вважаючи, що цей телефон належить ОСОБА_8

Підсудний ОСОБА_7 заперечував те, що мав попередню змову з ОСОБА_7 на викрадення телефону "LG б 2050", належного вищевказаній особі. Аналогічні покази дав підсудний ОСОБА_7, який наполягав на тому, що він взагалі не має ніякого відношення до цього телефону. Зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами позиція підсудних не спростована.

Тому судова колегія вважає, що підсудного ОСОБА_7 в пред'явленому йому обвинуваченні за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України

слід виправдати через недоведеність його участі у вчиненні цього злочину, а з обвинувачення підсудного ОСОБА_7 по цьому епізоду слід виключити кваліфікуючу ознаку - вчинення за попередньою змовою групою осіб, за недоведеністю.

Судова колегія кваліфікує дії підсудного ОСОБА_7: -за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.5,9 КК України, оскільки він вчинив закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілої ОСОБА_3, з метою приховати інший злочин та способом, небезпечним для життя багатьох осіб, у той час, коли ним було виконано всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі;

-за ст. 187 ч.1 КК України, тому що він вчинив розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, який був поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_3; -за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України, так як він відкрито викрав чуже майно, яке належало особі, кримінальна справа щодо якої зупинена в зв'язку з розшуком, вважаючи, що він відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_5, повторно.

Судова колегія кваліфікує дії підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_7 за ст. 186 ч.2 КК України, оскільки вони вчинили відкрите викрадення чужого майна, яке належало потерпілому ОСОБА_4, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а підсудний ОСОБА_7 повторно, за попередньою змовою групою осіб, та разом з особою, кримінальна справа щодо якої зупинена в зв'язку з розшуком, вчинили відкрите викрадення чужого майна, яке належало потерпілому ОСОБА_5, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_7 повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказаними законами, судова колегія враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винних і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_7 є з'явлення із зізнанням, те, що він раніше не судимий, має на утриманні малолітню дочку, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду, вчинення злочину непридатними засобами.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_7 є те, що він раніше не судимий, має на утриманні батька, який визнаний інвалідом 2 групи за загальним захворюванням, та непрацюючу матір, яка перебуває на обліку в центрі зайнятості, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_7 є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Судова колегія враховує, що підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_7 ще молоді люди, характеризуються за місцем проживання: працівниками органів внутрішніх справ ОСОБА_7, -негативно, а ОСОБА_7 - посередньо; начальником ВЖРЕП № 13 м. Житомира ОСОБА_7 - позитивно; думку потерпілих щодо міри покарання підсудним

З урахуванням вказаних обставин та даних і фактичних обставин справи, і того, що вони вчинили злочини, які відносяться до категорії тяжких, а підсудний ОСОБА_7 також - злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, судова колегія не вбачає підстав для застосування щодо підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_7 ст.ст. 69, 75 КК України і вважає, що їх виправлення і перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі.

Судова колегія вважає за можливе призначити їм покарання у мінімальному розмірі в межах санкцій статей КК України, за якими їх визнано винними.

Що стосується заявленого потерпілою ОСОБА_3 цивільного позову про стягнення з винної особи заподіяної їй злочином матеріальної та моральної шкоди, то судова колегія залишає його без розгляду у зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_3 та, враховуючи те, що з цього часу ще не пройшло шести місяців. (т.З, а.с.142-143).

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично відмовилися від своїх позовних вимог, надавши судовій колегії письмові заяви про відшкодування завданої їм злочином шкоди і того, що вони не мають ніяких претензій до підсудних. Тому вони також залишаються без розгляду.

Оскільки ст. 186 ч.2 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна і завдані потерпілим збитки відшкодовані, судова колегія скасовує постанову старшого слідчого прокуратури Корольовського району м. Житомира від 24 березня 2006 року про накладення арешту на зареєстровану за ОСОБА_7 частину квартири АДРЕСА_8.

Судова колегія стягує з підсудних судові витрати: з ОСОБА_7 60 гривень, з ОСОБА_7 20 гривень за проведення судово-товарознавчих експертиз №№ 384 та 443 НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (т.2, а.с.113-114; 154-155).

Речові докази: мобільний телефон "Нокіа-3100" та коробку з-під нього передати брату потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_10; газетний папір, сумку для ключів, дріт, два пакети для сміття, які не становлять цінності, підлягають знищенню.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, судова колегія, -

засудила:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.5,9; 187 ч.1; 186 ч.2; 15 ч.2, 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цими законами:

-за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п.5,9 КК України 10 (десять) років позбавлення волі;

-за ст. 187 ч.1 КК України 3 (три) роки позбавлення волі; -за ст. 186 ч.2 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі; -за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_6, покарання 10 (десять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цим законом 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_7 в пред'явленому йому обвинуваченні за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України визнати невинним і по суду виправданим через недоведеність його участі у вчиненні цього злочину.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити попередній - взяття під варту.

Строк відбуття покарання засудженим рахувати: -ОСОБА_6 з 16 лютого 2006 року; -ОСОБА_7 з 13 березня 2006 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Постанову старшого слідчого прокуратури Корольовського району АДРЕСА_1 Житомира від 24 березня 2006 року про накладення арешту на зареєстровану за ОСОБА_7 частину квартири АДРЕСА_8 скасувати.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 60 гривень, а з засудженого ОСОБА_7 20 гривень за проведення двох судово-товарознавчих експертиз НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, як судові витрати, перерахувавши вказані суми одержувачу - УДК в Житомирській області МФО 0811039, код 25574601, розрахунковий рахунок 35229005000096.

Речові докази: мобільний телефон "Нокіа-3100" та коробку від нього передати ОСОБА_10, який мешкає за адресою: АДРЕСА_9; газетний папір, сумку, дріт, два пакети знищити.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути подане касаційне подання до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.