Постанова № 20957405, 29.12.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2010 року Справа №2а-82/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Помічнянський елеватор" до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Помічнянський елеватор" (надалі - ВАТ "Помічнянський елеватор") звернулося до суду з позовом до Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - Добровеличківська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, за наслідками якої складено акт №192/2310/00951899 від 23.07.09. Позивач стверджує, що вказані в акті порушення платником вимог п.п.5.3.6. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.4.1, 7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", є удаваними. Висновки акту перевірки про ці порушення, на думку позивача, є помилковими, не відповідають фактичним даним про характер та результат його господарської діяльності, у звязку з чим йому неправомірно визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Заходи з адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень не дали результату, у звязку з чим позивач просить суд, з урахуванням поданих у ході судового розгляду уточнень, скасувати такі податкові повідомлення рішення.

- №0000132310/0 від 07.08.09, в частині порушення п.п.7.4.1, 7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість",

- №0000142310/0 від 07.08.09, повністю,

- №0000132310/1 від 20.10.09, в частині порушення п.п.7.4.1, 7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ,

- №0000212310/1 від 20.10.09, в частині порушення п.п.5.3.6. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",

- №0000162310/2 від 31.12.09, в частині порушення п.п.7.4.1, 7.4.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ,

- №0000272310/2 від 31.12.09, в частині порушення п.п.5.3.6. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",

- №0000282310/2 від 31.12.09, в частині порушення п.п.5.3.6. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та додатково пояснили, що фактично ними оскаржуються висновки акту перевірки в частині правомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат на отримання у період з 01.07.07 по 31.03.09 інформаційно-консультаційних послуг за договором №12/04с від 05.01.04, укладеним з підприємством з іноземними інвестиціями "Обєднана елеваторна компанія", та вартості сільськогосподарської продукції, придбаної у серпні 2008 року у ТОВ "Івего". Наполягаючи на правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за цими взаємовідносинами, стверджували про неправомірність висновків відповідача та просили суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21.10.10 замінено відповідача у справі - Добровеличківську міжрайонну державну податкову інспекцію - її правонаступником - Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. У звязку з цим просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ВАТ "Помічнянський елеватор" з 03.04.98 зареєстровано як юридична особа Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с. 105, т.1), з 23.04.08 взяте на податковий облік у Добровеличківській МДПІ.

Посадовими особами Добровеличківської МДПІ у період з 30.06.09 по 20.07.09 проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Помічнянський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.09, результати якої оформлено актом №192/2310/00951899 від 23.07.09 (а.с. 23-43, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на прибуток", в результаті чого ВАТ "Помічнянський елеватор" занижено валовий дохід за І квартал 2008 року на загальну суму 30 173, 33 грн.

- пп. 5.3.6 п.5.3 ст.5 Закону України "Про податок на прибуток", в результаті чого підприємством завищено валові витрати на загальну суму 474 751, 61 грн., в т.ч.:

- за ІІІ квартал 2007 року в сумі 46 250, 01 грн.,

- за ІУ квартал 2007року в сумі 46 250, 01 грн.,

- за І квартал 2008 року в сумі 46 250, 01 грн.,

- за ІІ квартал 2008 року в сумі 46 250, 01 грн.,

- за ІІІ квартал 2008 року в сумі 107 247, 58 грн.,

- за ІУ квартал 2008 року в сумі 112 763, 76 грн.,

- за І квартал 2009 року - в сумі 33 740, 20 грн.

- п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" - за лютий 2008 року підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ на 6088, 67 грн.

- пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено податковий кредит за липень 2008 року на 20 593, 85 грн.,

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено податковий кредит за період з липня 2007 року по лютий 2009 року на загальну суму 74 356,44 грн., у т. ч.:

- за липень 2007 року - 3083, 33 грн.

- серпень 2008 року - 3083, 33 грн.

- вересень 2007 року - 3083, 33 грн.

- жовтень 2007 року - 3083, 33 грн.

- листопад 2007 року - 3083, 33 грн.

- грудень 2007 року - 3083, 33 грн.

- січень 2008 року - 3083, 33 грн.

- лютий 2008 року - 3083, 33 грн.

- березень 2008 року - 3083, 33 грн.

- квітень 2008 року - 3083, 33 грн.

- травень 2008 року - 3083, 33 грн.

- червень 2008 року - 3083, 33 грн.

- липень 2008 року - 3083, 33 грн.

- серпень 2008 року 2468, 17 грн.

- вересень 2008 року - 2468, 17 грн.

- жовтень 2008 року - 2468, 17 грн.

- листопад 2008 року - 17580, 42 грн.

- грудень 2008 року - 2468, 17 грн.

- січень 2009 року - 3374, 02 грн.

- лютий 2009 року - 3374, 02 грн.

На підставі цього акту та з урахуванням поданих на нього заперечень позивача (а.с. 46-52, 53-60, т.1), у ході перевірки яких зменшено розмір завищення позивачем валових витрат на суму вартості придбаної продукції за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ "Івего", Добровеличківською МДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000142310/0 від 07.08.09, яким позивачеві за порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на підставі пп. "б" пп.4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23125 грн. основного платежу та 15 599, 87 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 38 724, 87 грн. (а.с. 22, т.1).

- №0000132310/0 від 07.08.09, яким позивачеві за порушення п.п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі пп. "б" пп.4.2.2 ст. 4, пп.17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84237 грн. основного платежу та 42 118, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 126 355, 50 грн. (а.с. 21)

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень Добровеличківська МДПІ рішенням від 20.10.09 №14245/10/23-046 про результати розгляду первинної скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000132310/0 від 07.08.09 та частково скасувала податкове повідомлення-рішення №0000142310/0 від 07.08.09 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16 648,17 грн., в тому числі скасувала розмір основного платежу в сумі 23 125 грн. та збільшила розмір штрафної санкції на 6 476, 83 грн. (а.с. 64-72, т.1), у зв'язку з чим відповідачем були прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000132310/1 від 20.10.09, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126 355, 50 грн. - на ту ж суму і з тих же підстав, що і первинне податкове повідомлення-рішення №0000132310/0 від 07.08.09 (а.с 19, т.1),

- №0000212310/1 від 20.10.09, яким позивачеві за порушення п.п.5.3.6 п.5.3 ст.5 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на прибуток" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 076,7 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 20, т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області від 31.12.09 №5213/10/25-037 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000132310/0 від 07.08.09 та №0000132310/1 від 20.10.09; податкове повідомлення-рішення №0000212310/1 від 20.10.09 скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток в сумі 6 476,83 грн.; збільшено суму податкового зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на 13 961,9 грн. (а.с. 78- 81), у зв'язку з чим Добровеличківською МДПІ були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000162310/2 від 31.12.09, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126 355, 50 грн. - на ту ж суму і з тих же підстав, що і податкові повідомлення-рішення №0000132310/0 від 07.08.09 та №0000132310/1 від 20.10.09 (а.с. 133, т.1);

- №0000272310/2 від 31.12.09, яким позивачеві за порушення п.п.5.3.6 п.5.3 ст.5 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на прибуток" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15 599, 87 грн. (а.с. 131, т.1),

- №0000282310/2 від 31.12.09, яким позивачеві за порушення п.п.5.3.6 п.5.3 ст.5 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на прибуток" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 961, 90 грн. (а.с. 132, т.1).

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №0000142310/0 від 07.08.09, №0000212310/1 від 20.10.09, №0000272310/2 від 31.12.09, №0000282310/2 від 31.12.09, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вони винесені у звязку з неправомірним, на думку відповідача, заниженням позивачем валового доходу за договором купівлі-продажу квартири від 26.02.08, укладеним з директором ВАТ "Помічнянський елеватор" ОСОБА_1, а також віднесенням позивачем до складу валових витрат витрат на придбання у період з 01.07.07 по 31.03.09 інформаційно-консультаційних послуг за договором №12/04с від 05.01.04, укладеним з ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" (а.с. 52-58, т.4).

Стверджуючи про неправомірність вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач заперечує факти вчинення ним порушень п.п.5.3.6. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які зазначені в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, як підстави для визначення йому податкових зобовязань.

При цьому, встановлене перевіркою заниження валового доходу від продажу квартири у І кварталі 2008 року на суму 30173, 33 грн. позивач визнав, факт порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ним не оспорюється, а з визначенням йому у звязку з цим податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 3017, 33 грн. штрафних (фінансових) санкцій його представники у судовому засіданні погодилися.

Між тим, щодо взаємовідносин позивача з підприємством з іноземними інвестиціями "Обєднана елеваторна компанія", встановлено, що 05.01.04 між ними укладено договір консультаційно-сервісного обслуговування №12/04с, за умовами якого ВАТ "Помічнянський елеватор" (замовник) доручає ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" (виконавець) здійснювати консультаційно- сервісне обслуговування підприємницької, фінансової, адміністративно-господарської, корпоративної та іншої діяльності замовника. (а.с. 130-133, т.2). Вказаний договір щороку пролонгувався сторонами.

Згідно з п.1.2 договору консультаційно-сервісне обслуговування діяльності замовника здійснюється виконавцем шляхом надання усних і письмових консультацій, підготовки проектів, оглядів, аналітичних матеріалів, формування баз даних, організації впровадження нових методів і технологій управління та виробництва, проведення робіт, представництва інтересів замовника перед третіми особами та в іншій, узгодженій сторонами формі.

Як передбачено п.4.1 договору, вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику відповідно до умов договору, встановлюється за погодженням сторін у залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості і зазначається в акті виконаних робіт.

Про виконання зобовязань по договору між сторонами упродовж липня 2007 року лютого 2009 року щомісяця складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), загальною вартістю 371782 грн. без ПДВ, зокрема:

від 31.07.07 №ОЭ-0000263 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 134, т.2),

від 31.08.07 №ОЭ-0000296 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 138, т.2),

від 28.09.07 №ОЭ-0000329 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 142, т.2),

від 31.10.07 №ОЭ-0000359 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 146, т.2),

від 30.11.07 №ОЭ-0000389 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 150, т.2),

від 29.12.07 №ОЭ-0000419 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 154, т.2),

від 31.01.08 №ОЭ-0000019 на суму 15416, 67 грн. (а.с. 159, т.2),

від 29.02.08 №ОЭ-0000049 на суму 15416, 67 грн. (а.с.163, т.2),

від 31.03.08 №ОЭ-0000108 на суму 15416, 66 грн. (а.с.167, т.2),

від 30.04.08 №ОЭ-0000138 на суму 15416, 66 грн. (а.с. 171, т.2),

від 30.05.08 №ОЭ-0000168 на суму 15416, 66 грн. (а.с.175, т.2),

від 30.06.08 №ОЭ-0000200 на суму 15416, 66 грн. (а.с.179, т.2),

від 31.07.08 №ОЭ-0000230 на суму 15416, 66 грн. (а.с. 183, т.2),

від 29.08.08 №ОЭ-0000259 на суму 12430, 83 грн. (а.с.187, т.2),

від 30.09.08 №ОЭ-0000287 на суму 12430, 83 грн. (а.с.191, т.2),

від 31.10.08 №ОЭ-0000309 на суму 12430, 83 грн. (а.с.195, т.2),

від 28.11.08 №ОЭ-0000336 на суму 87902, 10 грн. (а.с.199, т.2),

від 31.12.08 №ОЭ-0000363 на суму 12430, 83 грн. (а.с.203, т.2),

від 30.01.09 №ОЭ-0000011 на суму 16870, 10 грн. (а.с.207, т.2),

від 27.02.09 №ОЭ-0000039 на суму 16870, 10грн. (а.с.271, т.2).

До кожного акту додано звіти ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" про загальну вартість наданих послуг та їхню загальну тривалість, у яких вказано перелік послуг (надання консультацій, складання планів, аналіз законодавства, підготовка проектів договорів, розробка інструкцій, управління фінансовими потоками, представництво інтересів підприємства перед третіми особами, зокрема в судових органах, формування клієнтської бази даних тощо).

Дослідивши у ході перевірки вказані документи, посадові особи органу податкової служби дійшли висновку, що вони не підтверджують витрати підприємства на придбання інформаційно-консультаційних послуг, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Згідно з пунктами 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі -Положення).

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пп. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), у них вказано лише загальну назву наданої послуги - інформаційно-сервісне обслуговування клієнтів. Однак вони не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг. Внаслідок цього неможливо достовірно визначити характер, види, обсяг наданих послуг, їх вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильність її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Надані позивачем звіти ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" про виконання договору №12/04с від 05.01.04 містять загальну тривалість наданих послуг та перелік видів наданих послуг. Види наданих згідно з цими звітами послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору консультаційно-сервісного обслуговування стосовно зобовязань виконавця за цим договором або містять загальну вказівку про надання таких послуг. При цьому в актах відсутні розрахунки кількості годин, затрачених на надання послуг, вартість кожної послуги. З актів не вбачається, які саме фактори бралися до уваги сторонами при визначенні розміру оплати наданих послуг (обсяг і час роботи, професійний досвід консультантів, науково-теоретична підготовка тощо). Кошторис послуг, який повинен визначати перелік наданих послуг та вартість кожної з них, в залежності від виду наданих послуг, їх обсягів, складності і терміновості, як це передбачено п.1.2 Договору консультаційно-сервісного обслуговування, не надано.

Зміст вказаних актів не дає можливості встановити, яким чином були надані ці послуги ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" і як вони були використані ВАТ "Помічнянський елеватор" у своїй господарській діяльності.

Дослідження змісту наданих позивачем звітів ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" свідчить що в окремих з них викладено повністю ідентичний перелік наданих послуг (звіти за липень 2007 року та вересень 2008 року (а.с. 135, 193, т.2); серпень 2007 року, січень та грудень 2008 року (а.с. 139, 160, 204, т.2); вересень 2007 року, травень, серпень та жовтень 2008 року (а.с. 143, 176, 188, 196, т.2); листопад 2007 року, квітень та липень 2008 року (а.с. 151, 173, 184, т.2); грудень 2007 року та березень 2008 року (а.с.155, 168, т.2); лютий, червень 2008 року та січень 2009 року (а. с. 164, 180, 209, т.2). Наведене свідчить про те, що ці звіти є штучно створеними документами, які не відображають реальний зміст та характер наданих послуг, а тому вони не можуть бути належними доказами у справі.

Як вбачається з наданих звітів ПІІ "Обєднана елеваторна компанія", у переліку наданих послуг превалювали консультації. У ході розгляду справи представники позивача не довели суду, у чому зокрема, полягав зміст та обсяг консультування щодо порядку експлуатації технологічного обладнання елеватору, організації закупівель зерна, розробки спеціальних програм для ключових клієнтів, здійснення аналізу факторів, що впливають на зерновий ринок України тощо, які, за їхнім твердженням, позивач отримував від відповідача у продовж періоду, що перевірявся. Також не надано належних доказів, які підтверджують формування клієнтської бази даних, підготовку проектів договорів, розробку інструкцій, оскільки результати таких послуг відсутні.

Відповідно ст.ст. 40, 41 Закону України "Про інформацію" інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій. Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації встановлена ст. 26 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Позивач не надав доказів отримання консультативних (інформаційних) послуг, проведених у певний спосіб та матеріально оформлених, в яких знайшла б своє відображення інформація щодо основних аспектів, можливості та перспективи ведення господарських операцій з використанням отриманої інформації. Надання усних консультацій документально не зафіксовано, що унеможливлює визначення їх вартості та зясування, чи відповідає цілям ділового обороту сплата позивачем за такі послуги коштів з огляду на можливий практичний результат їх використання підприємством та очікуваний економічний ефект від такого використання.

Між тим, на підтвердження фактичного надання послуг ВАТ "Помічнянський елеватор" під час судового розгляду справи, крім вказаних вище актів до суду надано копії наказів та посвідчень про відрядження працівників ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" до ВАТ "Помічнянський елеватор" для надання консультацій (а.с. 213-221, 240-246, т.1, а.с. 15-19, 20-31, 32-38, т.2). Однак, вказані документи лише підтверджують факт перебування працівників ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" на ВАТ "Помічнянський елеватор" 19.12.07, 11.06.08, 15.11.08, 28.11.08, 12.02.09 та не доводять факт надання послуг. З цих документів не вбачається, які саме послуги були надані, не доведено економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на отримання прибутку в цілому.

Надані позивачем копії наказів та посвідчень про відрядження працівників ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" до ВАТ "Помічнянський елеватор" для участі у судових засіданнях 25.12.07, 22.01.08, 24.04.08, 10.06.08, 01.07.08 у розгляді господарським судом Кіровоградської області справи №6/366 (а.с. 222-226, 227-231, 232-237, 247-251 т.1, а.с.1-4, 6-14 т.2), дійсно, підтверджують фактичне отримання позивачем послуг з організації інформаційно-юридичного забезпечення діяльності замовника, що передбачено п.2.1.4 договору консультаційно-сервісного обслуговування №12/04с від 15.01.04, однак не можуть бути підставами для формування підприємством валових витрат у сумі 15416, 67 грн. у грудні 2007 року, 15416, 67 грн. у січні 2008 року, 15416, 67 грн. у квітні 2008 року, 15416, 67 грн. у червні 2008 року, 15416, 67 грн. у липні 2008 року, з урахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Надані позивачем копії статутних документів ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" (а.с. 145-161, т.1), копії статутних документів, сертифікату відповідності послуг Зернового складу, звітів про фінансовий результат за 2007, 2008, 2009 рік ВАТ "Помічнянський елеватор" (а.с. 162-186, т.1), наказів та посвідчень про відрядження працівників ВАТ "Помічнянський елеватор" (а.с. 187-212, т.1), переліки телефонних зєднань працівників ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" та ВАТ "Помічнянський елеватор" за травень 2008 року - березень 2009 року (а.с. 39-94, т.2), електронні листи (а.с. 95-109, т.2) не підтверджують факт отримання позивачем послуг за договором консультаційно-сервісного обслуговування №12/04с від 15.01.04 з причин неможливості встановлення точного обсягу та видів виконаних робіт, а також звязок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

За відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, первинні документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність доказів фактичного надання спірних послуг та їх використання у господарській діяльності ВАТ "Помічнянський елеватор" виключає звязок таких послуг з господарською діяльністю позивача та, відповідно, свідчить про неправомірність віднесення до складу валових витрат їх вартості у сумі 371782, 33 грн., що безпосередньо вплинуло на зменшення суми податкових зобовязань позивача.

Як передбачено пп. "б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На цій підставі відповідачем позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 23125 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 599, 87 грн., у звязку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142310/0 від 07.08.09.

Між тим, при визначенні суми податку відповідачем допущено помилку, яку виявлено у ході розгляду первинної скарги позивача, за наслідками чого Добровеличківською МДПІ прийнято рішення від 20.10.09 №14245/10/23-046 про часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000142310/0 від 07.08.09 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 125 грн. та збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції на 6 476, 83 грн., у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212310/1 від 20.10.09, яким позивачеві визначена до сплати штрафна (фінансова) санкція в сумі 22 076, 7 грн.

Державна податкова адміністрація України в Кіровоградській області, розглядаючи повторну скаргу відповідача, встановила, що податкове повідомлення-рішення №0000212310/1 від 20.10.09 прийнято Добровеличківською МДПІ з порушенням вимог пп. "а", "б" п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.11 №253, та абзаців 4, 5, 7 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 11.12.96 №29. Крім того, у ході розгляду повторної скарги встановлено, що перевіріючими при визначенні прибутку, що підлягає оподаткування за 3 квартали 2008 року, не враховано завищення валових витрат товариством за рахунок завищеного відємного значення обєкту оподаткування попереднього податкового періоду. На цій підставі ДПА України в Кіровоградській області дійшла висновку, що штрафні санкції повинні розраховуватися з заниженого податку на прибуток за І квартал 2007 року у сумі 11562, 5 грн. та з заниженого податку на прибуток за 3 квартали 2008 року в сумі 50779, 43 грн. та складати 29561, 77 грн. У звязку цим рішенням ДПА в Кіровоградській області від 31.12.09 №5213/10/25-037 податкове повідомлення-рішення №0000212310/1 від 20.10.09 скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток в сумі 6 476,83 грн.; збільшено суму податкового зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на 13 961, 90 грн.

На цій підставі Добровеличківською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000272310/2 від 31.12.09, яким позивачеві визначена до сплати штрафна (фінансова) санкція у розмірі 15 599, 87 грн., №0000282310/2 від 31.12.09, яким позивачеві визначена до сплати штрафна (фінансова) санкція у розмірі 13 961, 90 грн.

Відповідно до пп. "б" п.п. 6.4.1 п.6.4 ст.6, п.п. 6.4.3 п.6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. У цьому випадку податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Наведений законодавчий припис втілено і в абз. 5 п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 03.03.98 №93, за змістом якого у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно з абз.7 п. 9 вказаного Положення у разі збільшення органом державної податкової служби суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення органом державної податкової служби надсилається окреме податкове повідомлення.

Наведене свідчить, що податкові повідомлення-рішення №0000142310/0 від 07.08.09, №0000212310/1 від 20.10.09 вважаються відкликаними, відтак не підлягають виконанню і не порушують права та інтереси позивача, а тому позовні вимоги щодо їх скасування не підлягають задоволенню.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків податкових зобовязань, визначених податковими повідомленнями - рішеннями №0000272310/2 від 31.12.09, №0000282310/2 від 31.12.09 відсутній.

Констатуючи численні недоліки при складанні акту перевірки та його оформленні, допущені посадовими особами відповідача, які відображені, зокрема, у рішеннях за наслідками розгляду скарг позивача, погоджуючись з відсутністю підстав для визначення позивачеві податкового зобовязання за порушення пп. 5.3.6 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", суд вважає, що ці обставини самі по собі не можуть бути безумовною підставою для висновку про неправомірність висновків податкового органу про заниження платником податку податкового зобовязання з податку на прибуток та послідуючого визначення податкового зобовязання, з огляду на доведеність у судовому засіданні факту порушення позивачем вимог абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень Добровеличківської МДПІ №0000142310/0 від 07.08.09, №0000212310/1 від 20.10.09, №0000272310/2 від 31.12.09, №0000282310/2 від 31.12.09, а відтак - і для задоволення позову у цій частині.

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку додану вартість в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №0000132310/0 від 07.08.09, №0000132310/1 від 20.10.09, №0000162310/2 від 31.12.09, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0000132310/0 від 07.08.09, №0000132310/1 від 20.10.09, №0000162310/2 від 31.12.09, наданого представником відповідача, складовими основного платежу з податку на додану вартість є податкове зобов'язання, визначене відповідачем ВАТ "Помічнянський елеватор" за господарськими операціями з директором ВАТ "Помічнянський елеватор" ОСОБА_1 (6 088 грн.), ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" (57 555 грн.), ТОВ "Івего" (20 594 грн.) (а.с.52 -58, т.4).

У судовому засіданні встановлено, що факт заниження податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2008 року на суму 6088, 67 грн. у звязку з заниженням бази оподаткування по операції з продажу квартири директору ВАТ "Помічнянський елеватор" ОСОБА_1 позивачем не оспорюється, а з визначенням суми податкового зобовязання з ПДВ в податкових повідомленнях-рішеннях №0000132310/0 від 07.08.09, №0000132310/1 від 20.10.09, №0000162310/2 від 31.12.09 у розмірі 6088 грн. основного платежу та 3044 грн. штрафних (фінансових) санкцій він погоджується.

Спір існує лише щодо правомірності віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинах з ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" та ТОВ "Івего".

Як зазначалося вище, позивач мав взаємовідносини з ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" щодо надання консультаційно-сервісного обслуговування відповідно до договору №12/04-с від 05.01.04. (а.с. 130-133, т.2). У звязку з недоведеністю платником використання придбаних у ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" інформаційно-консультаційних послуг у період з 01.07.07 по 31.03.09 на загальну суму 446138, 77 грн. в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, відповідач дійшов висновку про те, що ВАТ "Помічнянський елеватор" за період з 01.07.07 по 31.03.09, безпідставно, в порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням цих послуг, у розмірі 74356, 44 грн., зокрема: за липень 2007 року - 3083, 33 грн., серпень 2008 року - 3083, 33 грн., вересень 2007 року - 3083, 33 грн., жовтень 2007 року - 3083, 33 грн., листопад 2007 року - 3083, 33 грн., грудень 2007 року - 3083, 33 грн., січень 2008 року - 3083, 33 грн., лютий 2008 року - 3083, 33 грн., березень 2008 року - 3083, 33 грн., квітень 2008 року - 3083, 33 грн., травень 2008 року - 3083, 33 грн., червень 2008 року - 3083, 33 грн., липень 2008 року - 3083, 33 грн.,серпень 2008 року - 2468, 17 грн., вересень 2008 року - 2468, 17 грн., жовтень 2008 року - 2468, 17 грн., листопад 2008 року - 17580, 42 грн., грудень 2008 року - 2468, 17 грн., січень 2009 року - 3374, 02 грн., лютий 2009 року - 3374, 02 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 57555 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача, що оскільки позивач неправомірно збільшив валові витрати на суму отриманих від ПІІ "Обєднана елеваторна компанія" послуг, стосовно яких відсутній зв'язок з його господарською діяльністю, тому суми ПДВ, сплачені у звязку з придбанням цих послуг, він неправомірно відніс до складу податкового кредиту.

У звязку з цим суд визнає правомірним донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 57 555 грн. за порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та застосування до нього на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28777, 50 грн. Наведене свідчить, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Добровеличківської МДПІ №0000132310/0 від 07.08.09, №0000132310/1 від 20.10.09, №0000162310/2 від 31.12.09 в цій частині є правомірними, тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Стосовно віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбаний у ТОВ "Івего" товар, відповідач дійшов висновку, що оскільки у ході перевірки діяльності останнього укладені ним угоди з постачальниками на придбання товару визнані такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, а тому в силу пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. У свою чергу, угоди, укладені ТОВ "Івего" на подальшу реалізацію даного товару підприємствам контрагентам, у т.ч. ВАТ "Помічнянський елеватор", мають протиправний характер, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемними. Встановивши, що угоди, укладені між ТОВ "Івего" та позивачем на придбання сільськогосподарської продукції, є нікчемними правочинами, відповідач дійшов висновку про необхідність коригування показників податкових декларації, повязаних з обчисленням сум податкових зобовязань з ПДВ за операціями, що проведені на підставі цих нікчемних правочинів, та про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2008 року на 20 593, 85 грн.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що такі висновки ґрунтуються на висновках акту перевірки №1506/23-200-32755362 від 17.04.09, проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, щодо взаємовідносин ТОВ "Івего" та ТОВ "Андрей Строй" за період з 01.03.08 по 31.08.08 (а.с.9-51, т.4), якою встановлено нікчемність укладених між ними правочинів, а відтак поставлено від сумнів правомірність включення ТОВ "Івего" до складу податкових зобовязань сум ПДВ з вартості продукції, відвантаження якої покупцям не доведено. Оскільки у ланцюгу реалізації продукції виявлено позивача, який включив до складу податкового кредиту у серпні 2008 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Івего" на суму 20593, 85 грн., тому вказані суми підлягають виключенню з податкового кредиту.

Як визначено п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено пп. 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У судовому засіданні встановлено, що між ВАТ "Помічнянський елеватор" та ТОВ "Івего" укладено договори купівлі-продажу зерна №23-З/КП/2008 від 07.08.09 (а.с.232-233, т.2), №45-З/КП/2008 від 27.08.08 (а.с.230-231, т.2), №46-З/КП/2008 від 28.08.08 (а.с.234-235, т.2).

За умовами цих договорів позивач отримав від ТОВ "Івего" 22,319 т ячменя 3кл., що підтверджується видатковою накладною №PH-0000262 від 07.08.08 (а.с.99, т.3), 53, 457 т ячменя 3 кл., що підтверджується видатковою накладною №PH-0000337 від 28.08.08 (а.с.103, т.3), 60, 130 т пшениці 6 кл., що підтверджується видатковою накладною №PH-0000336 від 28.08.08 (а.с.101, т.3).

Відповідно, ТОВ "Івего" виписано податкові накладні №267 від 07.08.08 на суму отриманого товару у розмірі 21984, 12 грн., в т.ч. ПДВ 3 664, 02 грн. (а.с.98, т.3), №340 від 28.08.08 на суму 53 474, 78 грн., в т.ч. ПДВ 8 912,46 грн. (а.с.102 т.2) №339 від 28.08.08 на суму отриманого товару у розмірі 48 104, 24 грн., в т.ч. ПДВ 8 017, 37 грн. (а.с.100, т.3).

Встановлено, що суми ПДВ у розмірі 20 593, 85 грн. позивачем включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року. (а.с. 50-52, т.3).

Вказані суми підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, знаходяться поза межами вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, заперечуючи правомірність віднесення ВАТ "Помічнянський елеватор" вказаних сум до податкового кредиту, відповідач посилається на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Івего" та ТОВ "Андрей Строй" на реалізацію товару, що, на його думку, зумовлює і нікчемність угод, укладених ТОВ "Івего" на подальшу реалізацію даного товару.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Разом з тим, Закон України "Про податок на додану вартість", так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Між тим, реальний характер господарських операцій підтверджено рахунками - фактурами, складськими квитанціями на зерно, реєстрами накладних ВАТ "Помічнянський елеватор" на одержане зерно, товарно-транспортними накладними, договором складського зберігання зерна №33-3/ЗБ/2008, виписками з банківського рахунку ВАТ "Помічнянський елеватор", які свідчать про транспортування та відвантаження товару ТОВ "Івего" позивачеві та проведення його повної оплати (а.с. 104-125, 163, 165, 166, 168, 169 т.3).

Наведене свідчить, що право платника податку на податковий кредит виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ВАТ "Помічнянський елеватор", сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів, отримав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", як підстави для донарахування йому податкових зобовязань.

Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ВАТ "Помічнянський елеватор" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у серпні 2008 року, тому застосування до ВАТ "Помічнянський елеватор" штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень Добровеличківської МДПІ №0000132310/0 від 07.08.09, №0000132310/1 від 20.10.09, №0000162310/2 від 31.12.09 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 20 594 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 297 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.

Згідно частинами 1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (3 з 7), суд вважає за необхідне присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 46 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Помічнянський елеватор" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції №0000132310/0 від 07.08.09, №0000132310/1 від 20.10.09, №0000162310/2 від 31.12.09 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 20 594 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 297 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити відкритому акціонерному товариству "Помічнянський елеватор" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 грн. 46 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Постанову складено в повному обсязі 05.01.11.