Постанова № 20956978, 22.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 року 2а-627/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Богатова Ю.М.

відповідача : Коваленка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»

доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області,

провизнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод», звернувся з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним до податкового органу подавались декларації з податку на додану вартість за період грудень місяць 2010 року з додатками відповідно до вимог, встановлених підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181), однак, відповідачем безпідставно не визнано вказану декларацію як податкову звітність. Позивач вважає такі дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство.

В призначений день та час у судове засідання зявився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своїх заперечень пояснив наступне. Що при опрацюванні декларації наданої платником дискети встановлено, що надана позивачем дискета не відкривається, що унеможливлює опрацювання Реєстру отриманих і виданих податкових накладних в електронному вигляді.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»є юридичною особою та зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 25.07.2004 року, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 091942 від 25.07.2004 року, місцезнаходження: 07200, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Поліський Шлях, будинок 5, ідентифікаційний номер 33011077.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 19.10.2010 року № 171 узятий на облік в органах державної податкової служби 30.07.2004 року за № 331, на дату видачі даної довідки перебував на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

Згідно зі Свідоцтвом № 13780184 Серії НБ № 118178, позивач 31.10.2006 року зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідно присвоєно індивідуальний податковий номер 330110710117.

Відповідно до статті 180 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі Податковий Кодекс), позивач є платником податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового Кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

19.01.2011 року, на виконання вимог пунктів 49.1 та 49.3 статті 49 Податкового Кодексу, позивач особисто подав декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, що підтверджується відміткою про одержання від 19.01.2011 року Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області.

Листом № 278/10/28-008 від 19.01.2011 року відповідач повідомив, що відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу.

Відповідно до абзацу 14 пункту 1 статті 2 Розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового Кодексу України, визнати таким, що втратив чинність з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, посилання відповідача на норми закону, який втратив чинність, суперечать вимогам чинного законодавства України.

Отже, враховуючи вищевикладене, єдиним законодавчим актом, який регулює порядок подання податкових декларацій є Податковий Кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового Кодексу, прийняття податкової декларації є обовязком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобовязана перевірити наявність та достовірність заповнених всіх обовязкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового Кодексу передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обовязкові реквізити:

-тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

-звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

-звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

-повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

-код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

-реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

-місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

-найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

-дата подання звіту (або дата заповнення залежно від форми);

-ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

-підписи платника податку фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Водночас, враховуючи, що податкова декларація подавалася за грудень 2010 року, суд дійшов висновку, що вона повинна обовязково відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

А невизнання контролюючим органом податкової декларації як податкової звітності може мати місце лише у випадках, якщо не зазначено обовязкових реквізитів, декларацію не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків (абзац 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181.

Однак, формально, відмовляючи у прийняті декларації контролюючий орган повинен керуватися нормативно-правовим актом, чинним на момент виникнення правовідносин, у даному випадку це Податковий кодекс, але з підстав визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 4.3. Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з пунктом 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827 (зі змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин), якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: 1) у ній не зазначено обовязкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обовязкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу органу ДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання».

Пунктом 4.2 Порядку встановлено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)).

В той же час, вищезазначеним Порядком визначено перелік додатків які має подавати платник податків при поданні податкової декларації в кожному окремому випадку, а саме:

-додаток 1 розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість;

-додаток 2 довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-додаток 3 розрахунок суми бюджетного відшкодування;

-додаток 4 заява про повернення суми бюджетного відшкодування;

-додаток 5 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої).

З вищезазначеного переліку додатків до податкової декларації з податку на додану вартість, що є також виключними, вбачається, що копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних як додаток до декларації не визначено.

Тим більше, немає такої підстави для невизнання податкової декларації податковою звітністю як не відкриття дискети на якій повинен міститися Реєстр отриманих і виданих накладних в електронному вигляді.

Також, слід зазначити, що на копії податкової декларації стоїть штам податкового органу про прийняття декларації без будь-яких застережень.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно та без належних на то підстав було відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод».

При цьому, задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію/розрахунок є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження або судового оскарження.

Тобто, в силу закону в даному випадку платник має право оскаржити зазначені повідомлення саме як рішення податкового органу, а не дії щодо невизнання звітності .

Так, в контексті застосування належного способу захисту прав позивача, суд враховує, що в даному випадку позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо невизнання звітності, однак, беручи до уваги те, що, як зазначено вище, повідомлення про невизнання звітності є формою рішення податкової служби, суд, виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, задовольняючи позов цій частині, вважає за необхідне застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладені у формі листа від 19.01.2011 року № 278/10/28-008 «Про невизнання як податкової звітності», що означає те, що це рішення не строює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.

Щодо позовних вимог стосовно зобовязання відповідача визнати зазначену декларацію, суд зазначає наступне.

Оскільки рішення відповідача про невизнання декларації визнається судом протиправним, враховуючи, що вона не набула статусу невизнаної, беручи до уваги те, що вони фактично надійшли до податкового органу, була ним зареєстрована, та підлягає врахуванню датою її фактичного надходження до податкового органу, підстав для зобовязання відповідача повторно прийняти та зареєструвати ту саму звітність не має.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена статтею 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.

Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу у вирішенні питання про визнання звітності податковою.

Такий обовязок податкового органу випливає із Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»і жодного судового рішення не потребує, а отже в цій частині позовних вимог провадження у справі слід закрити.

В частині вимог щодо зобовязання відповідача облікувати спірну декларацію відповідно до визначених у ній показників, суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час подання згаданих розрахунків, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мінюсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4 та 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Пунктом 1.7 Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження.

Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2 цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі податкових зобовязань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобовязань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку рішення відповідача щодо невизнання спірної декларації є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цієї декларації у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності, тому існують нормативно-правові підстави для зобовязання відповідача внести зміни в облік податків, що нараховані позивачем, а саме відобразити відповідні дані декларації по картці особового рахунку позивача.

Враховуючи наведене та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача, у звязку з чим суд, з урахуванням положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним рішення відповідача про невизнання декларації з ПДВ позивача за грудень 2010 року та зобовязання відповідача відобразити показники цієї декларації по особовому рахунку позивача. Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року як податкову звітність з моменту її подання до органу податкової служби суд приходить до висновку, як зазначено вище, про закриття провадження у справі в цій частині з тих підстав, що дана звітність є фактично поданою і прийнятою відповідачем та підлягає врахуванню відповідачем в електронних базах даних з огляду на встановлену судом протиправність рішень про їх невизнання.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Так, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України в рахунок відшкодування витрат на судовий збір у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 19.01.2011 року № 278/10/28-008 щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року як податкової звітності.

Зобовязати Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області відобразити показники, які задекларовані платником податку в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року по особовому рахунку платника податку.

В частині позовних вимог щодо визнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року як податкової звітності з моменту її подання до органу податкової служби провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»1 (одна) гривня 70 копійок в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Музиченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 лютого 2011 року.