Постанова № 20956381, 04.07.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2011 року 2а-583/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників

позивача: Коваленка О.В.,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»

простягнення боргу, ВСТАНОВИВ:

Іванківська міжрайонна державна податкова адміністрація Київської області (надалі позивач ТОВ Тетерів) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів» (надалі відповідач або Іванківська МДПІ) про стягнення податкового боргу у розмірі 199100, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податковий борг, який виник внаслідок несплати ним суми акцизного збору, що підлягає сплаті за податковим векселем серії АА № 0836225 на суму акцизного збору 570000, 00 грн. який було авальовано АТ «Банк Велес»та взято на облік Іванківською МДПІ Київської області.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), за сплатою акцизного збору на території України з алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки, за відповідачем рахується податковий борг зі сплати акцизного збору за податковим векселем, строк погашення якого настав 05.03.2008, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач заперечень проти позову не надав. 4 липня 2011 року відповідач, який був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення розгляду справи, повторно у судове засідання не зявився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності відповідача або його представника на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як юридична особа зареєстрований Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 26.04.2001, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 091512 та перебуває на податковому обліку як платник податків у Іванківській МДПІ. ТОВ «Тетерів»є також виробником алкогольних напоїв відповідно до ліцензії серії АА№126308 від 14.12.2001.

27 листопада 2007 року ТОВ «Тетерів»був виданий податковий вексель серії АА №0836225 на суму 570000,00 грн. з датою погашення 05.03.2008.

Вказаний вексель було взято на податковий облік Іванківською МДПІ 27.11.2007 за №26.

29 листопада 2007 року між ТОВ «Тетерів»та Іванківською МДПІ складено Акт про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунок акцизного збору з урахуванням фактично отриманої кількості спирту, відповідно до якого остаточна сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за податковим векселем від 27.11.2007 № 0836225 становить 569069,00 грн.

Разом з цим, 21.04.2008 позивачем до Іванівської МДПІ був поданий розрахунок акцизного збору за березень місяць 2008 року, відповідно до якого сума акцизного збору, що підлягає сплаті за векселем, термін оплати якої настав у звітному місяці, становить 569069,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2008 році було здійснено часткове погашення зазначеного векселя та, як наслідок сплати акцизного збору, згідно платіжних доручень: №151 від 25.02.08 на суму 19000,00 грн., №152 від 26.02.08 на суму 20000,00 грн., №154 від 26.02.08 на суму 70000,00 грн., №157 від 27.02.08 на суму 20000,00 грн., №160 від 28.02.08 на суму 30000,00 грн., №176 від 29.02.08 на суму 5000,00 грн., №175 від 29.02.08 на суму 5000,00 грн., №174 від 29.02.08 на суму 5000,00 грн., №167 від 29.02.08 на суму 21069,00 грн., №182 від 04.03.08 на суму 24900,00 грн., №183 від 05.03.08 на суму 60000,00 грн., №184 від 05.03.08 на суму 30000,00 грн., №186 від 05.03.08 на суму 20000,00 грн., №185 від 05.03.08 на суму 20000,00 грн., №187 від 06.03.08 на суму 10000,00 грн., №194 від 11.03.08 на суму 10000,00 грн. Загалом - 369 969,00 грн.

6 березня 2008 року Іванківська МДПІ з метою здійснення опротестування векселя №0836225 від 27.11.2007 звернулась до державного нотаріуса Іванківської нотаріальної контори. За результатами розгляду вказаної заяви нотаріус відмовив у вчинені протесту на платежі.

У 2008 році Іванівська МДПІ звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва про стягнення з АТ «Банк Велес»заборгованості по непогашеному простому векселю серії АА №0836225 (дата погашення 05.03.2008) у розмірі 199100,00 грн.

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2008 по справі № 9/223 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з огляду на відсутність у Іванківської МДПІ права вимоги погашення авальованого але не опротестованого векселя. Вказане рішення відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.10.2010 № К-9454/10 залишено без змін.

Водночас, у рішеннях суду зазначено, що оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за податковим векселем, який виданий ТОВ «Тетерів»на забезпечення виконання свого зобовязання зі сплати акцизного збору до бюджету, то Іванівська МДПІ має право вимагати сплати заборгованості з платника такого збору, відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 № 329/95-ВР, який був чинний та підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»), до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю.

Тобто, приписами Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»передбачено обовязкове опротестування векселя як необхідну умову для його подальшого предявлення банку авалісту до платежу.

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який є додатком до Конвенції, яка набула чинності Україною 06.01.2000 (надалі Уніфікований закон), особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

З огляду на ту обставину, що відповідач самостійно узгодив суму акцизного збору, яка підлягає ним сплаті за зазначеним векселем; було здійснено часткове його погашення у розмірі 369 969,00 грн. (заборгованість складає 199100,00 грн.), жодних доказів порушення вимог вексельного законодавства та невідповідності векселя формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель) суду не надано, останній дійшов висновку, що позивач є законним держателем простого векселю серії АА №0836225 від 27.11.2007.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» розяснено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому, підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора. Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54). Тому, при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Статтею 47 Уніфікованого Закону встановлено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Останній має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Аналогічні положення містяться в положеннях статті 198 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено, що станом на день розгляду справи, залишок непогашеної суми, що підлягає стягненню з ТОВ «Тетерів» по податковому векселю серії АА №0836225 від 27.11.2007, що виданий ТОВ «Тетерів»та авальований АТ «Банк Велес»становить 199100, 00 грн.

Відповідно до положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів» (ідентифікаційний номер 30869464) до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 199100 (сто девяносто девять тисяч сто) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови Ї 08 липня 2011 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена <Дата >.