Постанова № 20955363, 16.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2012 р. справа № 2а/0570/23799/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 37 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивачаДацкової Р.Д.,

представника відповідачаДегтярьова Д.Т., Войтенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання недійсною податкової консультації від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10 та зобовязання надати нову податкову консультацію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» (Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Донецькій області (далі -ДПА) про визнання недійсною податкової консультації від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10 та зобовязання надати нову податкову консультацію.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 06.12.2011 р. Товариство звернулось із запитом до ДПА в якому просив надати консультацію з питань нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, отриманих від надання в оренду земельної ділянки, за умови, що оподатковуваний дохід нараховується платнику податків, але не виплачується останньому в момент його нарахування.

На запит позивача, ДПА надана податкова консультація від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10, згідно з якою, починаючи з 06.08.2011 року на вказані Товариством відносини розповсюджуються норми підпункту 168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу.

Позивач вважає, що висновки відповідача викладені у податковій консультації суперечать нормам закону та змісту податку на доходи фізичних осіб, оскільки вважає, що на вказані Товариством відносини розповсюджуються норми підпунктів 170.1.1, 170.1.4 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України, тому доходи, отримані від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення оподатковуються податковим агентом під час їх виплати.

Просить визнання недійсною податкову консультацію від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10 та зобовязати відповідача надати нову податкову консультацію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив. що листом ДПА у Донецькій області від 23.12.11 № 23392/10/31-113-10 «Щодо надання роз'яснення» позивачу надана податкова консультація, згідно з якою правова норма, яка міститься у п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України поширюється на правовідносини щодо оподаткування доходу від надання в оренду земельної ділянки (пая).

Вважає, що позиція, висловлена у податковій консультації, відповідає правилам застосування норм матеріального права, оскільки правова норма, що міститься у п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України поширюється на всі види доходів, з яких податковий агент сплачує податок до бюджету, та діє у випадку нарахування податковим агентом доходу без його виплати платнику податків. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.09.2006р., ідентифікаційний код 34626750, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №715655.

Відповідач - державна податкова адміністрація у Донецькій області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом України та Законом України “Про державну податкову службу”.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство «АПК-Інвест» 06.12.2011р. звернулось із запитом до ДПА в якому просило надати консультацію з питань нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, отриманих від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умови, що оподатковуваний дохід нараховується платнику податків, але не виплачується останньому в момент його нарахування.

Листом ДПА у Донецькій області від 23.12.2011р. № 23392/10/31-113-10 «Щодо надання роз'яснення» позивачу надана податкова консультація, згідно з якою правова норма, яка міститься у п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, поширюється на правовідносини щодо оподаткування доходу від надання в оренду земельної ділянки (пая).

Не погодившись із висновками податкової консультації від 23.12.2011р., позивач звернувся з адміністративним позовом до ДПА у Донецькій області.

У розумінні Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 ст. 14). Надання податкових консультацій знаходиться у межах повноважень органів Державної податкової служби відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу”.

Правовідносини з надання податкових консультацій, їх застосування та оскарження визначені ст.ст. 52-53 Податкового кодексу України.

Зокрема, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (підпункту 5.3. ст. 53 ПКУ).

Таким чином, у розумінні Податкового кодексу України податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позиції органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів встановлені статтею 170 Податкового кодексу України, згідно якої податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. (п.п.170.1.1. п.170.1)

Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок. (п.п.170.1.4. п.170.1).

Пунктом 64 розділу І Закону України від 07.07.11 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності 06.08.2011р., Податковий кодекс України доповнено новим п.п. 168.1.5, яким встановлено, що у разі коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що положення п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За правилами застосування норм матеріального права при регулюванні правовідносин щодо оподатковування доходу, який нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, перевагу мають норми п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, який був прийнятий пізніше.

Відповідно до п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). В свою чергу, правові норми, які містяться у п. 168.1 ст. 168 «Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету» Податкового кодексу України регламентують оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, тобто є основними, відправними нормами при регулюванні порядку сплати податку до бюджету податковим агентом. При цьому, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України застосовується виключно у випадку не сплати податковим агентом з нарахованого доходу сум податку на доходи з фізичних осіб.

При настанні юридичного факту - нарахування податковим агентом будь-якого виду доходу без сплати податку до бюджету, пріоритет має норма, закріплена у п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Наведена позиція обумовлена тим, що п.п. 170.1.1, 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 «Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів» Податкового кодексу України застосовуються при виплаті доходу орендодавцеві. Якщо виплата не відбувається, а дохід нарахований, слід застосувати спеціальну норму, передбачену у п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позиція, висловлена відповідачем у податковій консультації, відповідає правилам застосування норм матеріального права, оскільки правова норма, що міститься у п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України поширюється на всі види доходів, з яких податковий агент сплачує податок до бюджету, та діє у випадку нарахування податковим агентом доходу без його виплати платнику податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані докази, якими він обґрунтовує свої заперечення і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Судом встановлено, що податкова консультація надана Державною податковою адміністрацією Донецької області від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10 містить посилання на норми розділу ІV Податкового кодексу України, що відповідає правовому регулюванню податку на доходи фізичних осіб в чинному законодавстві України, не суперечить нормам та змісту відповідного податку.

Таким чином, судом не встановлено суперечності наданої відповідачем податкової консультації нормам або змісту податку на доходи фізичних осіб, через що відсутні підстави для визнання такої податкової консультації недійсною.

Отже, позовна вимога щодо визнання недійсною податкової консультації наданої Державною податковою адміністрацією Донецької області від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10 задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача надати позивачу нову податкову консультацію, то суд зазначає, що відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію. Зобовязання судом щодо надання платнику податків органом Державної податкової служби повторної податкової консультації за цим самим питанням, що і попередня податкова консультація, нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено, тому й зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення судових витрат, суд їх не стягує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання недійсною податкової консультації від 23.12.2011 року №23392/10/31-113-10 та зобовязання надати нову податкову консультацію відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 16 січня 2012 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17 січня 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зекунов Е. В.