Постанова № 20955323, 17.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2012 р.                                                                       справа № 2а/0570/22624/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Голубової Л.Б.

при секретарі                                                  Барабаш Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                                                

за позовом           державного підприємства «Донецька дирекція будівництва

метрополітену»

до           управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському

районі міста Донецька

про           назначення розстрочення рішення № 619/02-62/2-20375618 від

17 серпня 2011 року про застосування штрафних санкцій та

нарахування пені за несплату (неперерахування) або

несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного

внеску

за участю:

представника позивача:           ОСОБА_1, за дов. від 04 травня 2011 року № 06-200,

представник відповідача:           ОСОБА_2, за дов. від 23 грудня 2011 року № 24303/08

Державне підприємство «Донецька дирекція будівництва метрополітену» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про назначення розстрочення рішення № 619/02-62/2-20375618 від 17 серпня 2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позов обґрунтований тим, що позивач є неприбутковим підприємством, що утримується виключно за рахунок бюджетних коштів, власних коштів для виплати заробітної плати та оплати обов’язкових платежів у відповідні фонди не має. У зв’язку із повною відсутністю фінансування з бюджету в 2011 році заробітна плата на підприємстві за період, за який нараховано фінансові санкції і пеня за несвоєчасну сплату страхового внеску, виплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку із чим була фактично неможлива своєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В доказ наведеного, позивач надає Статут підприємства, згідно якого майно підприємства є державною власністю та довідку органів статистики, згідно якої організаційно-правова форма позивача – державне підприємство.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, аналогічним у позові, просив позов задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначав, зокрема, те, що діяв відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким регулюються спірні правовідносини. Просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька дирекція будівництва метрополітену» є юридичною особою з кодом 20375618, про що свідчить довідка управління статистики у місті Донецьку та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10-11). Як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування юридична особа зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька, що не заперечується сторонами.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску в установлені Законом України № 2464-VI строки в повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька застосувало штрафні санкції та нарахувало пеню за несвоєчасно сплачений єдиний внесок за січень-липень 2011 року через недостатність бюджетного фінансування, не врахувавши важкий фінансовий стан державного підприємства.

Доказів звернення до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька з пропозицією врегулювання питання надання розстрочення боргу безпосередньо управлінням, який виник внаслідок застосування фінансових санкцій і нарахування пені позивачем не наведено.

Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Правовідносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2011 року регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнення цього внеску.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини;

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч.2 , 7 та 7 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону є календарний місяць.

Відповідно до вимог ч. 10 статті 9 Закону України № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

17 серпня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька винесено рішення № 619/02-62/2-20375618 відносно державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» про застосування штрафних санкцій у сумі 7576,14 грн. та нарахування пені у сумі 3757,64 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.16). Дане рішення позивачем оскаржувалося до Донецького окружного адміністративного суду, однак в позові було відмовлено. Дана обставина не заперечується сторонами та не потребує доказування відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України.

Частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено що, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено що, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Таким чином, законом не встановлено будь-яких пільг щодо своєчасності сплати єдиного внеску для суб’єктів, які фінансуються з бюджетних коштів.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Пунктом 6 ч.1 ст. 13 вищевказаного Закону Пенсійному фонду та його територіальним органам надано право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно із вимогами ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Таким чином, судом встановлено, що рішення відповідача від 17 серпня 2011 року № 619/02-62/2-20375618 відносно державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» про застосування штрафних санкцій у сумі 7576,14 грн. та нарахування пені у сумі 3757,64 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем не оскаржене, а отже є чинним.

Відповідно до вимог частини 15 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Повноваження суду при вирішенні справи містить стаття 162 КАС України. Так, частиною 2 даної статті передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, суду не надано повноважень щодо надання розстрочення рішень суб’єктів владних повноважень. Статтею 263 КАС України передбачено лише відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

В ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 20 грудня 2011 року позивачеві було запропоновано визначити правові підстави позовних вимог, оскільки позов не місить такого обов’язкового елементу, як правова підстава. Позивач не зміг вказати правової норми, на підставі якої суд повинен задовольнити його позовні вимоги. Позо містить лише посилання на норми Господарського процесуального кодексу, який не застосовується до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вищевказаних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги позивача про назначення розстрочення рішення № 619/02-62/2-20375618 від 17 серпня 2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску не підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,          

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах державного підприємства «Донецька дирекція будівництва метрополітену» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про назначення розстрочення рішення № 619/02-62/2-20375618 від 17 серпня 2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні в присутності представників позивача та відповідача 17 січня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Голубова Л.Б.