Постанова № 20954934, 29.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22298/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретаріМичака О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Іліташ», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0005831540 від 06.09.2011р. про сплату податку на прибуток в сумі 77317,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 26 грудня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 22 липня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Іліташ» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0005831540 від 06.09.2011р. про сплату податку на прибуток в сумі 77317,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням. Зазначає, що податкові декларації за І та ІІ кв. 2011р. були подані ним у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі ПК України). Зауважень щодо правильності їх заповнення з боку відповідача не було. Вважає, що відповідачем помилково зроблено висновок про заниження грошового зобовязання. Так, відповідно до листа, направленого до Головного управління статистики у Донецькій області, позивачем був направлений фінансовий звіт за вих. № 209 від 22.04.2011 року. У зазначеному листі зазначено, що у зв'язку із звіркою взаєморозрахунків із контрагентами було проведено корегування помилки та відображено у рядку 350 балансу підприємства на 31.03.2011р.

Надалі (23.08.2011р.) позивачем була виправлена зазначена помилка та була направлена уточнююча податкова декларація з податку на прибуток. Таким чином, сума інших доходів склала 1 103 286 грн. (додаток ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток). Зазначена уточнююча декларація прийнята відповідачем, про що позивач отримав відповідне повідомлення.

Методологічна помилка в декларації за 1 кв. 2011р., не призвела до недоплати податкових зобовязань, оскільки помилково включивши до рядку 06.2 суму 298 983 грн. підприємством не відображено у складі валових витрат у рядку 06.2 декларації за 1 кв. 2011р.

Крім того, в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за І кв. 2011р. позивачем самостійно виявлені помилки у рядку 06.2 та виключено суму 298 983 грн. з валового доходу. Тому висновок про заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток є необґрунтованим. Вважає, що в акті відсутні докази того, що дані декларації на прибуток підприємства за І та ІІ квартали 2011р. не відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства за вказаний період, акт містить необґрунтовані дані.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що відповідачем відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, п. 79.3 ст. 79 ПК України, проведено камеральну перевірку за ІІ кв. 2011р. податкової декларації з податку на прибуток. Перевірка поведена на підставі даних, зазначених в декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2011р. від 09.08.11 за №9006291090 та за І кв. 2011р. від 08.05.11 №9002972720.

Відповідно до таблиці 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат» додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за І кв. 2011р., рядок 3 «Сукупна балансова вартість на початок звітного року» складає 8 487 441 грн., сума ліміту на звітний рік становить 848 744 грн., фактичні обсяги поліпшення за І кв. 2011р. складає 278 219 тис., що знайшло відображення у строчці 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» декларації з податку на прибуток у сумі 278 219 грн.

В таблиці 3 «Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п. 146.12 ст.146 розділу III ПК України, додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ кв. 2011р., балансова вартість на початок звітного (податкового) року складає 15 248 519 грн.; фактичні обсяги поліпшень за звітний (податковий) період складають 869 508 грн. Цю суму включено до рядку 06.2.3.2 АМ додатку АВ та відповідно до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ кв. 2011р.

Відповідно до п.146.12 ст. 146 розділу III ПК України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єкта основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відносяться до витрат.

В порушення наведеної норми, позивачем завищені дані рядка 06 «Інші витрати» на суму 298 983 грн. У додатку АВ до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємстві, адміністративні витрати складають 1 210 099 грн., а повинні складати 911 116 грн. Таким чином рядок 06 «Інші витрати» повинен складати 1 117 267 грн.

Таким чином, позивачем порушено п. 146.12 ст. 146 розділу III ПК України та п. 48.1 ст.48, п. 152.1 ст.152 ПК України в частині заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 77 317 грн.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Іліташ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.04.1995р., включене до ЄДРПОУ за номером 23187892 (арк. справи 9 - 12), взято на податковий облік 11.03.1998р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Згідно із пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

23.08.2011р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, наслідки якої викладені в акті перевірки від 23.08.2011р. № 570/1540/23187892 (арк. справи 14, 15).

За результатами перевірки керівником податкового органу 06.09.2011р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, за порушення п. 146.12. ст. 146 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005831540, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 77317,00 грн. (арк. справи 13).

Податкове повідомлення-рішення № 0005831540 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Донецькій області № 18162/10/25-113-1 від 03.10.2011р. скарга позивача залишена без розгляду у звязку із недоліками її оформлення. Рішенням ДПС України № 5441/6/10-2115 № від 14.11.2011р. рішення ДПА у Донецькій області залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме, відповідно до таблиці 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат» додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2011р. від 08.05.2011р. № 9002972720, рядок 3 «Сукупна балансова вартість на початок звітного року» складає 8 487 441 грн., сума ліміту на звітний рік становить 848744,00 грн., фактичні обсяги поліпшення за І кв. складає 278219,00 грн., що знайшло відображення у рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» декларації з податку на прибуток у сумі 278 219 грн.

В таблиці 3 «Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п. 146.12 ст. 146 розділу III ПК України, додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ кв. 2011р. балансова вартість на початок звітного (податкового) року складає 15 248 519 грн.; фактичні обсяги поліпшень за звітний (податковий) період складають 869 508 грн. Цю суму включено до рядку 06.2.3.2 АМ додатку АВ та відповідно до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ кв. 2011р.

В порушення п. 146.12 ст. 146 розділу III ПК України, податковим органом встановлено завищення рядку 06 «Інші витрати» на суму 298 983 грн. (298 983 = (8 487 441 * 10%) - 278219 - 869508.

У додатку АВ до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток, адміністративні витрати (сума рядків 06.2.1 - 06.2.12) складає 1 210099 грн., а повинна складати 911 116 грн. (911116 = 1 210 099 298 983).

Таким чином, рядок 06 «Інші витрати» повинен складати 1 117 267 грн.

Пунктом п. 146.12. ст. 146 ПК України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.

З аналізу наданої податкової звітності суд приходить до висновку, що позивачем дійсно порушені норми п. 146.12. ст. 146 ПК України, оскільки у декларації за ІІ кв. 2011р. позивач визначив суму витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (адміністративних витрат) в рядку 06.2. в сумі 1210099,00 грн., яка перевищує встановлений даною нормою ліміт на 298983,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з метою виправлення даної помилки подав уточнюючу податкову декларацію за І кв. 2011р. з додатком ІД до рядка 03 «Інші доходи» де визначив суму 1103286,00 грн. (арк. справи 30 32). Декларація отримана відповідачем 23.08.2011р. (арк. справи 24).

Водночас у таблиці 3 «Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів відповідно до п. 146.12 ст. 146 розділу III ПК України, додатку АМ до цієї уточненої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2011р. позивач зазначив балансову вартість на початок звітного (податкового) року в сумі 15 248 519 грн. і фактичні обсяги поліпшень за звітний (податковий) період 278219,00 грн. Цю суму включено до рядку 06.2.3.2 АМ додатку АВ та відповідно до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2011р.

Листом від 25.08.2011р. № 36804/10/15-112 (арк. справи 16) ДПІ у Ворошиловському районі повідомлено позивача, що надана електронною поштою уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за І кв. 2011р. не визнано як податкову звітність на підставі п. 50.2. ст. 50 ПК України, оскільки платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за звітний період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється контролюючим органом.

Як зясовано судом, між сторонами відсутній спір з приводу правильності визначення даних у податковій декларації за І кв. 2011р. і позивач погоджується з допущенням методологічної помилки при її заповненні.

Предметом доказування в цій справі є доведення наявності повноважень податкового органу щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Як було зазначено вище, згідно із пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.п. 76.1., 76.2. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86. ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно із п. 86.8. ст. 86. ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд бере до уваги те, що на підставі п. 50.1. ст. 50 ПК України, платник податків зобовязаний подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею).

Суд також враховує, що у відповідності до п. 50.2. ст. 50 ПК України платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом лише при проведенні документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Проте, платник податків не позбавлений права на подання податкової декларації при проведенні камеральної перевірки.

Пунктами 49.10., 49.11. ст. 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно із п. 49.12. ст. 49 Кодексу, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Позивач не оскаржував рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації, у звязку з чим ця декларація не вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пунктом 102.1. ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Грошове зобовязання з податку на прибуток визначено відповідачем у межах строків, передбачених ст. 102 ПК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Іліташ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0005831540 від 06.09.2011р. про сплату податку на прибуток в сумі 77317,00 грн. відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 3 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Список >

Суддя Галатіна О.О.