Постанова № 20954536, 17.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/16297/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції

до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості», м. Артемівськ

про погашення податкового боргу Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача: із земельного податку у загальній сумі 17609,17 грн., з податку на додану вартість у загальній сумі 25241,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 15 листопада 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов. від 30 жовтня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Артемівською об’єднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» про погашення податкового боргу Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача: із земельного податку у загальній сумі 17 609,17 грн., з податку на додану вартість у загальній сумі 25 241,95 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути кошти Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, у рахунок погашення податкового боргу із земельного податку у загальній сумі 17 609,17 грн., з податку на додану вартість у загальній сумі 25 241,95 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках представник позивача під час розгляду справи вважає норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, ст.ст. 14, 16, 20, 41, 95 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг у відповідача виник на підставі наданих податкових декларацій та в результаті нарахованої пені за несвоєчасне сплату податкових зобов’язань. Відповідачу була направлені податкові вимоги. Але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що надав суду письмову заяву.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне науково – виробниче підприємство «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 06.04.1994р., включене до ЄДРПОУ за номером 05803465, перебуває на податковому обліку у Артемівській ОДПІ з 16.04.1994р. (арк. справи 8 - 15).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Згідно із пунктами 203.1., 203.2. ст. 203 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість: № 34150 від 12.01.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5595,00 грн., № 3724 від 17.02.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67,00 грн., № 4312 від 09.03.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 596,00 грн., № 18057 від 14.04.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 984,00 грн. (арк. справи 18 - 25).

Внаслідок несплати податкових зобов’язань за наведеними деклараціями утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 19065,00 грн.

Крім того, внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов’язань, відповідачу була нарахована пеня в сумі в сумі 6176,95 грн. на підставі ст. 129 Податкового кодексу України.

Заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 25241,95 грн. підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки платника податків (арк. справи 28 - 59).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 ст. 286 Кодексу визначено, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно із п. 287.3. ст. 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем до податкового органу був поданий податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік за № 1199 від 25.01.2011р., яким самостійно визначено податкове зобов’язання з земельного податку на рік у загальному розмірі 52282,81 грн. (арк. справи 17).

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов’язань за наведеним розрахунком утворилась заборгованість з земельного податку у розмірі 17427,60 грн.

Крім того, внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов’язань, відповідачу була нарахована пеня в сумі в сумі 181,57 грн. на підставі ст. 129 Податкового кодексу України.

Заборгованість з земельного податку в загальній сумі 17609,17 грн. підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки платника податків (арк. справи 60 - 96).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 06.10.2001р. № 1/33 та друга від 14.11.2001р. № 2/189 податкові вимоги, які отримані відповідачем, про що свідчать корінці поштових повідомлень про вручення (арк. справи 26, 27). Відповідно до пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 110).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» про стягнення коштів Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, у рахунок погашення податкового боргу із земельного податку у загальній сумі 17 609,17 грн., з податку на додану вартість у загальній сумі 25 241,95 грн. – задовольнити.

Стягнути кошти Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо – шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, у рахунок погашення податкового боргу із земельного податку у загальній сумі 17 609,17 грн., з податку на додану вартість у загальній сумі 25 241,95 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 21 жовтня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.