Постанова № 20954469, 13.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/15330/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м. Донецьк

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про скасування податкового повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 22.08.2011р. № 0000731742 в сумі 543,98 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 435,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 108,80 грн. за період: серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 30 грудня 2010 року

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 7 вересня 2011 року

від третьої особи: ОСОБА_1 особисто

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про скасування податкового повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 22.08.2011р. № 0000731742 в сумі 543,98 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 435,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 108,80 грн. за період: серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 22.08.2011р. № 0000731742 в сумі 543,98 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 435,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 108,80 грн.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким нарахований податок з доходів фізичних осіб, прийняте з порушенням норм чинного законодавства України. Зазначає, що порядок визначення резидентського статусу фізичної особи до 01.01.2011р. регулювався пп. 20.1. п. 1.20. статті 1 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб», який визначав, що резидент це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Пункт 1.20.1 ст. 1 Закону передбачає ряд інших критеріїв, за якими можливо встановити резидентський статус фізичної особи. Це наявність в Україні місця постійного проживання або центру життєвих інтересів, проживання в Україні не менш 183 днів впродовж періоду або періодів податкового року, українське громадянство, місце постійного проживання членів його сім'ї тощо. Достатньою підставою для визначення особи резидентом також є самостійне визначення ним основного міста проживання на території України, в порядку, встановленому Законом України «Про податок доходів фізичних осіб». Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачено зобов'язання фізичної особи-іноземця подавати заяву в податковий орган про самостійне визначенні резидентського статусу і не передбачає зобов'язання роботодавця визначати ставку податку з доходів фізичних осіб іноземної особи чи особи без громадянства на підставі виданого повідомлення податковим органом про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу.

Робітник Красноармійського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1, має статус резидента України по наступним критеріям: наявність в Україні місця постійного проживання, центру життєвих інтересів, проживання в Україні не менш 183 днів впродовж періоду або періодів податкового року, місце постійного проживання членів її сім'ї в Україні, що підтверджуються посвідченням на постійне проживання, виданим Новогродівським МВ ВГІРФО ДУМВС України 12.08.2008р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, наявністю ідентифікаційного номера НОМЕР_1, присвоєного ДПА в Донецькій області 06.10.2009р.

Таким чином, заробітну плату ОСОБА_1 правомірно оподатковано згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, як резидента.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству. Зазначає, що в ході перевірки встановлені порушення норм ч. 1. п. .3 ст.7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.19.2 "а" ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 435,18 грн., у тому числі: за серпень 2009 р. в сумі 84,01 грн., за вересень 2009 р. в сумі 148,37 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 87,77 грн., за листопад 2009 р. в сумі 28,07 грн., за грудень 2009 р. в сумі 86,96 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством зарплату нерезидента ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (посвідка на постійне проживання від 12.08.2008р. серії НОМЕР_2 видана ВГІРФО ГУМВС України в Донецькій області, Новогродівське міське відділення) оподатковано податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, замість 30 %. Нерезидентом ОСОБА_1 для набуття резидентського статусу не була подана до податкової інспекції заява фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, затверджену наказом ДПА України «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем резидентського статусу» від 05.10.2004 р. № 581. Коли вимоги наказу № 581 не виконано, будь-які доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.09.2011р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1.

Третя особа - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала документи, необхідні для розгляду справи. Зазначила, що вона проживає в Україні з 1996р., всі її рідні також проживають на Україні. Тому податок з доходів фізичних осіб повинен нараховуватись їй як резиденту.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третю особу, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.09.2007р., включене до ЄДРПОУ за номером 00191678 (арк. справи 25 31).

Красноармійське регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є структурним підрозділом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», не є юридичною особою, діє на підставі Положення № 7, затвердженого наказом генерального директора Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 30.01.2009р. № 17 (арк. справи 52 64).

Серед прав, наданих податковим органом, п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено здійснення документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірок.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставини проведення документальної позапланової перевірки передбачені ст. 78 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту документальної перевірки, вона проведена, зокрема, на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 цього Кодексу та наказу Красноармійської ОДПІ від 19.07.2011р. № 1485 (арк. справи 8).

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, доказів того, що відповідач надавав позивачу письмовий запит щодо надання пояснень з приводу будь-яких порушень, відповідачем не надано.

Відповідно до п. 78.5. ст. 78 ПК України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із п. 81.1. ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

Доказів вручення позивачу направлення та наказу про проведення перевірки, як то вимагається п. 81.1. ст. 81 ПК України, відповідач не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проведена без дотримання вимог законодавства, проте, оскільки фактично перевірка була проведена і за її наслідками складений акт, який став підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

У період з 20.07.2011р. по 02.08.2011р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Красноармійського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 1226/23-2/35397811 від 09.08.2011р. (арк. справи 8 15).

За результатами перевірки керівником податкового органу 22.08.2011р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, ч. 1 п. 123.1. ст. 123, ч. 1 п. 127. ст. 127 ПК України, за порушення п. 7.3. ст. 7 , пп. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п. 19.2. «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000731742, яким позивачу збільшена сума грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 435,18 грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 108,80 грн. (арк. справи 20).

Перевіркою встановлено, що заробітну плату нерезиденту ОСОБА_1 оподатковано податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, замість 30%. При цьому нерезидентом ОСОБА_1 для набуття резидентського статусу не була подана до податкової інспекції заява про самостійне визначення резидентського статусу, затверджена наказом ДПА України від 05.10.2004р. № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу».

Коли вимоги цього наказу не виконані, будь-які доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються і виплачуються на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до абз. «д» п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно із п. 7.3. ст. 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Згідно із п. 1.20.1. ст. 1 цього Закону, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно із наказом директора Красноармійського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 20.07.2009р. № 69-к (арк. справи 51) з 22.07.2009р. прийнята на роботу контролером водопровідного господарства абонентської служби Новогродівської дільниці з оплатою 1020,00 грн. в місяць, відповідно до штатного розпису.

Як вбачається з посвідки на постійне проживання серії ДН № 050 (арк. справи 43, 44), вона видана ВГІРФО ГУМВС України в Донецькій області (Новогродівський МВ) ОСОБА_1 (громадянці Російської Федерації) 12.08.2008р. Відповідно до штампу Новогродівського МВ, місцепроживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 05.09.2008р. Тобто, ОСОБА_1 проживає на України майже 3 роки.

Таким чином, статус ОСОБА_1, як резидента, повністю відповідає вимогам п. 1.20.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З цього слідує, що нарахування податку з доходів фізичних осіб здійснюється в загальному порядку за ставкою податку 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо неподання ОСОБА_1 заяви про визначення резидентського статусу відповідно до норм наказу ДПА України від 05.10.2004р. № 581, оскільки даний наказ не зареєстрований у встановленому порядку у Міністерстві юстиції України, тому не відповідає поняттю нормативно-правового акту.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.12.2009р. № 2336-09-24, за результатами правового аналізу наказу ДПА України від 05.10.2004р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" встановлено, що форми зазначених Заяв та Повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обов'язковими до виконання та використовуються виключно за бажанням фізичної особи, у зв'язку з чим та відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92р. N 731, на державну реєстрацію не подаються.

З урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведена правомірність визначення позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 22.08.2011р. № 0000731742 в сумі 543,98 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 435,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 108,80 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 22.08.2011р. № 0000731742 в сумі 543,98 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 435,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 108,80 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 16 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.