Постанова № 20950732, 17.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 18/2320/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.12.2011р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 19.09.2011р.,.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4673П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 у справі № 18/2320/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Камянка", м. Кременчук, Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", м. Полтава

про стягнення 24 549,96 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 р. позивач - ТОВ "Агрофірма Камянка", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача ТОВ "Інтер-Агро", на свою користь заборгованість у розмірі 24 549,96 грн., з яких: 10 800,23 грн. - основний борг, 9882,30 грн. - пеня, 3100,93 грн. - 40 % річних за користування чужими грошовими коштами, 766,82 грн. - інфляційні, а також понесені позивачем судові витрати. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом купівлі-продажу №3/пш/08-10, укладеним між сторонами 01 листопада 2010 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 року у справі № 18/2320/11(суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Інтер-Агро" на користь ТОВ "Агрофірма Камянка" 10 800,23 грн. основного боргу, 9 882,20 грн. пені, 3 100,93 грн. 40% річних за користування чужими грошовими коштами, 766,82 грн. інфляційних, 245,50 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач стверджує, що з огляду на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» грошова відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення платежу, а тому нарахування позивачем і, відповідно, судом першої інстанції штрафів та відсотків перевищують розмір відповідальності обмежений законом та є неправомірним.

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції, у порушення норм ГПК України щодо дослідження доказів та обставин справи, проігноровано відсутність доказів в матеріалах справи, які б підтверджували факт поставки товару ТОВ "Інтер-Агро".

Представник позивача у відзиві (вх.12110 від 12.12.2011р.), а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну та необґрунтовану. Зокрема, посилається на те, що при проведенні оформлення передачі пшениці від позивача відповідачу були складені відповідні документи. Представником відповідача ОСОБА_3 була надана у відповідності до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. №99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996р. за №293/1318) довіреність на отримання матеріальних цінностей за №1958 від 08 листопада 2010р., видану відповідачем, підписану керівником, головним бухгалтером та їх підписи скріплено печаткою підприємства.

Крім того, про факт отримання пшениці свідчить і видаткова накладна №112 від 01 листопада 2010р., яка підписана від імені відповідача особою, уповноваженою на отримання пшениці і такий підпис скріплений печаткою Товариства відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 01 листопада 2010 року між сторонами у справі був укладений контракт купівлі-продажу №3/пш/08-10 (далі контракт), за яким продавець (позивач) зобовязався передати у власність покупцеві, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного контракту пшеницю 6-го класу врожаю 2008 року (п.1.1.).

У відповідності до п.2.2. контракту загальна кількість товару становить 15,457 метричних тон +/- 10%.

У п. 5.2. сторони визначили період поставки в строк до 05.11.2010р.

Згідно з п. 5.3 поставкою за контрактом вважається переоформлення складських документів з продавця на покупця. Датою поставки вважається дата видачі зерноскладом складської квитанції на ім'я покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент видачі зерноскладом складської квитанції на ім'я покупця, виписаної відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198.

Відповідно 7.1 контакту покупець здійснює передплату 100% в повному обсязі.

У відповідності до п. 4.1. продавець прийняв на себе зобовязання у строк не пізніше, вказаного в п. 5.2. поставити покупцеві визначений у п. 1.1. товар, а покупець зобовязався прийняти та розрахуватися за товар в строк, визначений у п. 7.1.

Відповідно до п.10.1 даний контракт набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним контрактом, передав відповідачу товар пшеницю 6 класу у кількості 15 т 457 кг на загальну суму 23 185,50 грн., що підтверджується наданою позивачем накладною № 112 від 01.11.2010 р. (а.с. 12).

Уповноважена особа відповідача даний товар прийняла на підставі довіреності №1958 від 08.11.2010р., виданою на ім'я Мамая Олександра Федоровича, копія якої також міститься в матеріалах справи (а.с. 11).

Крім того, на підтвердження факту поставки товару відповідачу позивач надав суду договір №08/08/08/02 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 08.08.2008р., укладений між ТОВ "Інтер-Агро" та ТОВ "Агрофірма Кам'янка"; лист позивача №13 від 19.01.2010р. про підтвердження обсягів зерна на зберіганні відповідача.

Однак, в порушення умов контракту, відповідач 100% передплату за поставлений товар на користь позивача не здійснив.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи 30 листопада 2010 року відповідачу було направлено акт заліку зустрічних однорічних вимог, за яким рахується заборгованість покупця перед продавцем в сумі 10 800,23 грн.

Як вже було зазначено вище, пунктом 5.3. контракту встановлено, що поставкою за контрактом вважається переоформлення складських документів з продавця на покупця. Датою поставки вважається дата видачі зерноскладом складської квитанції на ім'я покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент видачі зерноскладом складської квитанції на ім'я покупця, виписаної відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003р..

Так, п.3.1. та п.3.3. Положення про обіг складських документів на зерно встановлено, що складська квитанція при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом.

П.11.3. Положення про обіг складських документів на зерно встановлено, що видача зерна проводиться складом в обмін на один з таких документів:

-оригінал складської квитанції на зерно;

-оригінал простого або нерозділеного подвійного складського свідоцтва на зерно;

-одночасно представлені оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва;

-складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва і оригінал документа про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставним свідоцтвом (частина Б).

Враховуючи зазначене, позивач посилається на те, що при проведенні реалізації зерна відповідачеві, яке у нього і перебувало на зберіганні, останньому, у відповідності до приписів п.11.3. Положення про обіг складських документів на зерно, і було повернуто оригінал складської квитанції.

Таким чином, виходячи з умов п.5.3. контракту, при оформленні права власності на пшени цю відповідач як зерновий склад має виписати складську квитанцію у 2-х примірниках, при цьому ці 2 примірника у нього і залишаються: 1-й як у покупця пшениці, а 2-й як у зерноскладу, а відповідно, такої складських квитанцій у позивача не має бути.

Як встановлено Положенням про обіг складських документів на зерно факт видачі, повернення складських квитанцій реєструється в реєстрі складських документів на зерно.

Проте, відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано для огляду такого реєстру складських документів на зерно.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Зокрема, стаття 538 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Однак, як зазначено вище, позивач не скористався своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України

Також частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, на які посилається позивач, не спростував, розміру позовних вимог щодо суми основної заборгованості не оспорив та не сплатив, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 800,23 грн. нормативно та документально доведена, а тому підлягає задоволенню.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобовязання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначено вище, у пункті 7.1 контакту сторонами правочину встановлено, що покупець здійснює передплату 100% в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань'', згідно з ст. З якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.5. контракту, сторони передбачили, що у випадку прострочення платежу, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав розрахунок суми позову за несвоєчасне виконання зобов'язань ТОВ «Інтер-Агро», за яким він розрахував пеню, інфляційні нарахування та 3% річних. Господарський суд першої інстанції такі розрахунки прийняв як правомірно заявлені та задовольнив їх у повному обсязі.

Проте з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду, вважає їх передчасними через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи, враховуючи наступне.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при задоволенні позовних вимог у цій частині не було враховано, що строк, від якого у відповідача наступає відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не визначений, оскільки цей строк має починатися або з здійснення покупцем 100% передплати, або у порядку ст.. 530 ГПК України, відповідно до якої визначено, що в разі коли строк виконання боржником обовязку не встановлено або визначено моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок в семиденний термін з моменту предявлення вимоги. 27.07.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога-претензія № 148 про сплату заборгованості в сумі 10 800,23 грн., яка залишена ним без відповіді та задоволення. Проте, така вимога позивачем була направлена на адресу відповідача безпосередньо перед зверненням з даним позовом до господарського суду Полтавської області.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що нормами чинного законодавства обмежено нарахування розміру пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу, а отже пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення пені у сумі 9 882,20 грн., 3 100,93 грн. 40% річних за користування чужими грошовими коштами, 766,82 грн. інфляційних, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача частково, пропорційно до задоволених позовних вимог.

У звязку з зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 у справі № 18/2320/11 в частині стягнення 9 882,20 грн. пені, 3 100,93 грн. 40% річних за користування чужими грошовими коштами, 766,82 грн. інфляційних скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині - в частині стягнення 10800,23 грн. основного боргу, рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (юр. адреса: вул. К.Маркса, 65-А, м. Глобине, Полтавська область, 39000; поштова адреса: вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31059688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам`янка" (поштова адреса: вул. І.Приходько, 44, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; юр. адреса: вул. Щорса, 379, с. Кам'яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763, код ЄДРПОУ 32860479) 108,00 грн. державного мита та 103,82 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам`янка" (поштова адреса: вул. І.Приходько, 44, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; юр. адреса: вул. Щорса, 379, с. Кам'яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763, код ЄДРПОУ 32860479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (юр. адреса: вул. К.Маркса, 65-А, м. Глобине, Полтавська область, 39000; поштова адреса: вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31059688) 68,75 грн. державного мита сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 16.01.2012 р.