Постанова № 20950713, 12.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/7486/11

           Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача –Яценко А.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5116Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.11 року у справі № 5023/7486/11

за позовом - ТОВ фірма "Співдружність", м. Харків

до - ПАТ "Укрпапірінвест", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 14300,00 грн.,-

встановила:

У вересні 2011 р. позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області в якому просив суд стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства "Укрпапірінвест" (м. Харків) 14300,00 грн. заборгованості за угодою б/н від 31.01.2011 р. про припинення дії договору на ведення системи реєстру ПРАТ “Укрпапірінвест” № 462 від 03.03.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.11 року у справі № 5023/7486/11 (суддя Жельне С. Ч.) позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14300 грн. 00 коп. заборгованості, 143 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд проігнорував, а тому виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не досліджувалось змісту первинного Договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів № 462 від 03.03.2008 р., хоча саме про припинення його дії була укладена угода від 31.01.2011р. На дослідженні первинного Договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів № 462 від 03.03.2008 р. наполягав Відповідач.

Відповідно до п. 2.4.3. Договору № 462 від 03.03.2008 р., укладеному між ЗАТ “Укрпапірінвест” та ТОВ фірма “Співдружність” передбачено, що Емітент (Відповідач) зобов'язаний сплачувати послуги Реєстратора (позивача) на умовах та в строки, передбачені Договором.

Додатком №1 до Договору № 462 від 03.03.2008 р. передбачено лише послугу щодо підготовки документів системи реєстру, що передаються при припиненні дії договору”.

Ані договором №462 від 03.03.2008р, ані додатком №1 до цього договору не передбачено такої послуги як “передача реєстру”.

Також нормами матеріального права у сфері регулювання діяльності з ведення реєстру цінних паперів, зокрема Розділом II Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. N 1000, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 22 січня 2007 р. за N 49/13316) не передбачено такого виду послуги реєстроутримувача як “передача реєстру”.

Таким чином, обов'язок реєстроутримувача передати реєстр іншому реєстроутримувачу після припинення дії договору не є та не може вважатись послугою, а за своєю правовою природою є лише обов'язковою дією реєстроутримувача під час припинення договору на ведення реєстру (п.9 розділу VIII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів).

Відповідно до п. 9 розділу VIII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів встановлено наступне: ... реєстратор, що здійснював ведення реєстру, та новий реєстроутримувач, до якого передається ведення реєстру емітента, повинні забезпечити передачу реєстру протягом п'яти робочих днів від дати закриття реєстру, установленої відповідно до вимог цього Положення, або дати передачі системи реєстру, зазначеної в пункті 6 цього розділу.

Після припинення дії договору у реєстроутримувача немає правових підстав для подальшого ведення реєстру і він зобов'язаний передати його іншому реєстроутримувачу, визначеному емітентом.

Послугу реєстроутримувача щодо підготовки документів системи реєстру для його подальшої передачі у сумі 51,80 грн. було сплачено Відповідачем 07 жовтня 2011р. на підставі розцінок, передбачених згідно Додатку №1 до договору №462 від 03.03.2008р.

Зазначений платіжний документ на суму 51 грн. також не досліджувався в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3.2. Договору №462 від 03.03.2008р. вартість послуг Реєстратора, які не вказані в Додатку №1, встановлюється Реєстратором та викладається у Прейскуранті послуг Реєстратора.

Будь-якого Прейскуранту позивач до матеріалів справи не надав. Із зазначеним Прейскурантом позивач не знайомив відповідача.

Відповідно до п. 3.4. оплата фактично наданих Реєстратором послуг здійснюється Емітентом не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення сплачуємого періоду або отримання рахунку Емітентом.

Будь-якого рахунку на адресу відповідача позивач не направляв, доказів його направлення до суду не надавав. Таким чином, строк оплати за послуги не настав.

Таким чином, як зазначає відповідач, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального і процесуального права та невірного вирішення справи по суті.

Також, відповідач вважає за необхідне звернути увагу апеляційного суду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю або частково пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Всупереч цього припису, не зважаючи на твердження відповідача щодо недійсності угоди від 31.01.2011р. судом не було досліджено питання її недійсності, що є неповнотою, яка призвела до невірного вирішення справи.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав, що Угода від 31.01.2011р. є недійсною, оскільки є такою, що укладена відповідачем під впливом помилки, яка має істотне значення та протирічить положенням законодавства та первинного Договору №462 від 03.03.2008р. Зазначена угода всупереч законодавству фактично надає право позивачу стягнути кошти за послуги, які не є послугами, та безпідставно збагачує позивача за рахунок відповідача. Крім того, відповідні дії щодо передачі реєстру вже були здійснені позивачем на виконання обов'язкових приписів законодавства щодо дематеріалізації акцій на підставі договору № 462 від 31.01.2011 р. та листа відповідача № 0111/1 від 01.11.2010 р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо під час його вчинення було порушено вимоги ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, правочин має відповідати ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як зазначає відповідач, угода від 31.01.2011 р., на підставі якої суд першої інстанції стягнув грошові кошти з відповідача, не відповідає умовам дійсності правочину:

1)          угода від 31.01.2011 р. не відповідає положенням законодавства, зокрема такий предмет правочину як “надання послуги з передачі реєстру” не існує у сфері ведення реєстру власників цінних паперів. Передача реєстру не є, та не може бути послугою, оскільки є обов'язковою дією реєстроутримувача під час припинення договору на ведення реєстру (п. 9 розділу VIII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів). 2)          волевиявлення Відповідача не відповідало його внутрішній волі, оскільки під час укладення відповідної угоди від 31.01.2011р. Відповідач діяв під впливом помилки, яка має істотне значення. Зокрема, відповідач помилявся, що “передача реєстру”є послугою, яка надається реєстроутримувачем.

3)          угода від 31.01.2011р. не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

Відповідач, у зв'язку із прийняттям Закону України “Про акціонерні товариства” та введенням обов'язковості обігу акцій у нематеріальній формі провів необхідні дії щодо дематеріалізації акцій. В тому числі було проведено загальні збори акціонерів (протокол №8 від 30.10.2010р.). Оскільки позивач не мав ліцензії на право здійснення обліку та ведення реєстру акцій у нематеріальній формі (депозитарна діяльність) відповідач подав до нього відповідний лист з проханням припинити ведення реєстру та здійснити передачу реєстру обраному зберігачу. Зазначені дії позивача та відповідача було повністю врегульовано положенням Договору №462 від 03.03.2008р. та нормами законодавства в сфері регулювання ведення реєстрів іменних цінних паперів.

На виконання Договору № 462 від 03.03.2008 р. та листа відповідача № 0111/1 від 01.11.2010 р. між позивачем, відповідачем та новим реєстратором був підписаний акт приймання-передачі від 31.01.2011 р. щодо передачі документів системи реєстру новому реєстроутримувачу. В зазначеному трьохсторонньому акті немає будь-якого посилання на угоду від 31.01.2011 р., навпаки зазначено посилання лише на Договір від 03.03.2008 р.

Таким чином, сторонами вже був виконаний Договір № 462 від 03.03.2008 р. та Розділ VIII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів щодо обов'язкової передачі реєстру.

В зв'язку з цим, Угода від 31.01.2011 р. не була спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки передача реєстру вже була виконана і реєстр був переданий на підставі Договору № 462 від 03.03.2008 р.

Будь-якого іншого акту приймання-передачі реєстру зберігачу на виконання угоди від 31.01.2011р. між сторонами не підписувалось та не виконувалось.

Фактично угода від 31.01.2011 р. передбачала зайву, подвійну передачу реєстру.

Відповідач під час укладення угоди від 31.01.2011 р. помилився щодо обставин, які мають істотне значення:

-          природи правочину - фактично укладено угоду, яка передбачає подвійне, зайве надання неіснуючих послуг,

-          прав та обов'язків сторін - за недійсною угодою передбачається вчинення дій Позивачем, які він зобов'язаний здійснити відповідно до приписів законодавства і які вже були здійснені, а не на підставі нової угоди сторін,

-          властивостей та якостей послуг, які значно знижують їх цінність - за недійсною угодою передбачається сплата за неіснуючі послуги, які є обов'язковими діями Позивача, а дійсна вартість послуг, які надавались позивачем, вже була визначена первісним договором (підготовка документів системи реєстру для його подальшої передачі іншому реєстроутримувачу).

Також, на думку відповідача, судом першої інстанції не досліджувались питання щодо калькуляції відповідних “послуг з передачі реєстру”, з чого складається відповідна сума, в зв'язку з чим за один день дії угоди від 31.01.2011 р. та один день її виконання так звана “послуга з передачі реєстру” має коштувати 14 300 гривень. Будь-який обґрунтований розрахунок ціни позову та з яких саме послуг складається ця сума позивачем до матеріалів справи не надано.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 19.12.2011 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з тим, що позивач в судове засідання свого представника не направив, витребуваних судом документів не надав.

Оскільки представник позивача вдруге не з’явився в судове засідання та не надав відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Судова колегія повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 31.01.2011.р. між сторонами було укладено угоду б/н про припинення дії договору на ведення системи реєстру ПАТ «Укрпапірінвест»№462 від 03.03.2008 р., за якою позивач зобов’язувався передати реєстр акціонерів зберігачу у порядку та строки, встановлені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.06.2000 року №98 та протягом п’яти років нести відповідальність за збереження первинних документів, на підставі яких здійснювались зміни в системі реєстру, а відповідач зобов’язувався сплатити позивачу за передачу реєстру 14300,00 грн. не пізніше чотирьох місяців з дати підписання угоди, тобто до 01.06.2011 р.

Згідно п. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена угода підписана повноважними особами та скріплена печатками сторін без будь яких обмежень та заперечень щодо вартості послуг.

Позивач належним чином виконав зобов’язання за вищевказаною угодою, передав реєстр відповідача до зберігача ПАТ «МЕГАБАНК», актом передачі від 31.01.2011р., котрий також підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін без будь яких заперечень щодо вартості наданих послуг. Тому, посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що позов заявлений по неіснуючій угоді безпідставне.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні належним чином та відповідно до законодавства, договору чи інших правових актів виконувати господарські зобов’язання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, як і відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, крім випадків, передбачених законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином та відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Крім того, ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості за вказаною угодою від 31.01.2011 р. або визнання її недійсною у встановленому законом порядку відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, як таких, що підтверджені належними доказами та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі вищезазначеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.

У зв’язку з вищезазначеним та керуючись ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.10.11 року по справі № 5023/7486/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 13.01.2012 р.