Постанова № 20950585, 17.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012                                                                                           № 11/90

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           Чорногуза М.Г

          Агрикової О.В.

при секретарі:                    Марвано А.Т.

розглянувши апеляційні скарги Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації та Прокурора Ріпкинського району Чернігівської області

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р.

у справі № 11/90 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Гідроочищення»

до          Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації

про          стягнення заборгованості 61062 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Технології гідроочищення” (далі – позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі – відповідач) про стягнення 61062 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р. у справі № 11/90 позов задоволено повністю. Судове рішення вмотивовано тим, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, а відповідачем не надано суду належних, допустимих доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р. у справі № 11/90 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Прокурор Ріпкинського району Чернігівської області також подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг прокурор та відповідач посилаються на те, що оскаржуване рішення є таким, що порушує інтереси держави, суперечить вимогам чинного законодавства України та винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на апеляційні скарги позивачем не подано.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. та 23.11.2011р. апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06.12.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. розгляд справи відкладено на 26.12.2011р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника прокуратури.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. розгляд справи відкладено на 17.01.2012р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника прокуратури та для витребування додаткових документів.

У судове засідання 17.01.2012р. представник позивача та прокурор не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від прокурора надійшла заява, у якій він просить розгляд справи здійснювати у відсутності представника прокуратури. Про поважність причин неявки у судове засідання позивач суд не повідомив. Вимоги ухвали від 26.12.2011р. щодо надання доказів фактичного виконання робіт за договорами №228 та № 229 позивачем суду не надано.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням зазначених обставин та положень ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний перегляд справи можливо здійснювати у відсутності представників позивача та прокуратури за наявними у справі доказами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Технології гідроочищення” (Підрядник) та Відділом освіти Ріпкинської РДА (Замовник), в особі начальника відділу Насона Володимира Дмитровича укладено такі договори (далі – Договір № 228 та Договір № 229):

1)          договір № 229 від 17.03.2009 р. на виконання робіт з очищення системи каналізації Великозліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с.10-12);

2)          договір № 228 від 15.01.2009 р. на виконання робіт з очищення каналізації ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Ріпки; ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Вербичи, ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Замглай та ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Добрянка (а.с.17-19).

Згідно п. 1.1 Договору № 229 та № 228 Замовник доручив, а Підрядник зобов’язався виконати роботи з очищення системи каналізації Великозліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, а також ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Ріпки; ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Вербичи, ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Замглай та ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Добрянка.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов’язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 229 загальна сума договору складає 11202,00 грн., а Договору № 228 – 49860 грн.

У пункті 1.2 Договору № 229 та Договору № 228 сторони передбачили, що результатом виконаних робіт є підписані з обох сторін акти виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договорів за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1 Замовником сплачується Підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Згідно з п. 3.2 Договорів оплата здійснюється з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт, у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Кінцевий розрахунок проводиться Замовником не пізніше 31.12.2009 р. (п.3.3 Договорів).

Згідно з п. 12.1 Договору № 229 та Договору № 228 вони вступають в силу з моменту їх підписання обома сторонами і діють до 31.12.2009 р., але до повного виконання сторонами зобов’язань по цим Договорам.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і у погоджений строк або, за згодою заявника, - достроково.

Позивач посилається на те, що передбачені укладеними між сторонами Договорами підрядні роботи з очищення каналізації шкіл позивачем виконані у повному обсязі та належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані відповідачем.

У матеріалах справи містяться підписаний сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2В та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт Ф№КБ-3, згідно з якими вартість виконаних робіт склала 11202,00 грн. (а.с. 13, 16), а також акт приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2В за січень 2009 р. та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт Ф№КБ-3, згідно з якими вартість виконаних робіт склала 49860,00 грн. (а.с. 20, 23).

З вказаних документів вбачається, що вони підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт.

Позивач вважає, що зазначені документи свідчать про виконання позивачем своїх зобов’язань за Договорами та настання обов’язку у відповідача сплати за виконані роботи відповідно до умов Договорів. При цьому, загальна сума заборгованості, яка станом на час прийняття рішення у справі не була сплачена відповідачем та яку нараховано позивачем становить 61062 грн.

          Задовольняючи позовні вимоги у даній справі та приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, а відповідачем не надано суду належних, допустимих доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини.

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Договір № 228 укладено між сторонами 15.01.2009р., а договір № 229 - 17.03.2009р.

Відповідно до пунктів 3.3, 12.1 договорів №№228, 229 розрахунки за ними повинні бути здійснені до 31.12.2009р., а також визначено, що обидва договори діють до 31.12.2009р.

Акт виконаних робіт та довідка про вартість робіт за договором №228 підписані позивачем та колишнім начальником відділу освіти Ріпкінської РДА 18.01.2009р., а по договору № 229 – 17.03.2009р.

Відповідач та прокурор посилаються зокрема на те, що суд не дослідив тієї обставини, що хоча акти виконаних робіт та довідки були підписані, фактично роботи у вказаний в них період січень-березень 2009 р. не виконувались, прочищення каналізації мало місце у період січня-березня 2008р., про що свідчать відповідні документи, залучені до матеріалів справи.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зобов’язання передбачені правочином мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, а сам правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У цьому контексті, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення органами прокуратури перевірки дій колишнього начальника відділу освіти, зокрема пов’язаних з правомірністю укладення договорів №228 та № 229, директорами Добрянській та Великозліївській ЗОШ І-ІІІ ст. прокуратурі були надані пояснення від 23.02.2011р. та 12.07.2011р., відповідно до змісту яких, роботи по прочищенню каналізації у підпорядкованих їм школах проводились в січні-березні 2008р. (а.с.42-43).

В матеріалах справи також міститься акт здачі-приймання виконаних робіт від 18.03.2008р. згідно з яким 17.03.2008р. на території Великозліївської школи ТОВ «Компанія Крона-Плюс» проводились роботи по очищенню системи каналізації (а.с.44).

Також, з пояснень головного бухгалтера відділу освіти Ріпкінської РДА вбачається, що договори № 228 та № 229 або акти виконаних робіт за цими договорами до бухгалтерії відділу не надходили, оплата за цими договорами не здійснювалась. Разом з тим, бухгалтер пояснила, що у 2008р. позивачем здійснювались роботи у Павлівській ЗОШ І-ІІІ ст., за які згідно з договором здійснено оплату у сумі 12998,40 грн. (а.с.80).

Згідно з постановою від 09.09.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.89-92), колишній начальник відділу освіти надав пояснення, відповідно до яких, між відділом освіти Ріпкінської РДА та позивачем укладались договори на очищення систем каналізації та систем опалення шкіл району у період з 2007 по 2008рр., всі роботи виконані за цими договорами вчасно та якісно і претензій від керівників шкіл не було.

З наявних у матеріалах пояснень та листів відповідача вбачається, що у бюджетах відділу освіти на проведення робіт з очищення каналізації у 2009-2010 рр. кошти не передбачались і не виділялись.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що зібрані у справі документи свідчать про оспорювання відповідачем самого факту виконання робіт за договорами №228 та №229, та вказують на наявність обставин, згідно з якими виконання робіт у січні-березні 2009р. ставиться під сумнів, обов’язок доведення позовних вимог, на думку колегії суддів, покладається на позивача.

Зі змісту Актів виконаних робіт (а.с.14,21) вбачається, що основну частину витрат зазначено, як «вартість експлуатації машин» (5759 грн. та 31550 грн.).

Враховуючи, що місцезнаходженням позивача є місто Київ, а також пояснення начальника відділу освіти (а.с.81) стосовно виконання робіт бригадою «з Києва» у складі 4-х осіб із спецтехнікою – спеціально обладнаним автомобілем» та пояснення майстра Ріпкінської ЗОШ (а.с.90) щодо приїзду бригади «робітників на машині «КАМАЗ», у суду виникли запитання щодо наявності у позивача документів на підтвердження фактичного виконання робіт за Договорами №№228 і 229 зазначеними машинами.

В судовому засіданні 26.12.2011р. на запитання суду щодо наявності у позивача інших доказів виконання робіт за договором, представник позивача пояснив, що відповідні докази ним можуть бути подані у наступному судовому засіданні.

У зв’язку цим ухвалою суду від 26.12.2011р. розгляд справи відкладався, а позивача зобов’язано надати суду докази фактичного виконання робіт за договорами № 228 від 15.01.2009р. та № 229 від 17.03.2009р. (маршрутні або дорожні листи автомобіля, документи про відрядження водія, працівників позивача, тощо). Проте, такі докази позивачем не було подано суду.

Колегія суддів вважає, що з огляду на спірність факту виконання робіт та відсутність інших доказів (маршрутні або дорожні листи автомобіля, документи про відрядження водія, працівників позивача тощо), які б свідчили про фактичне виконання робіт з очищення систем каналізації за договорами №№228, 229, тобто реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, є достатніми доказами фактичного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, за наявності у матеріалах справи інших матеріалів, які спростовують таке виконання позивачем робіт у визначений в актах та довідках період.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачем не подано витребувані судом докази фактичного виконання робіт за Договорами у 2009р., позовні вимоги у даній справі не можна вважати доведеними, а тому вони є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, визнані судом встановленими, позивачем не доведено. Висновки ж суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам у справі.

Зазначене, є підставою для скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р. у справі № 11/90 на підставі ст. 104 ГПК України та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв’язку з цим, апеляційні скарги Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації та Прокурора Ріпкинського району Чернігівської області на зазначене рішення слід задовольнити.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації та Прокурора Ріпкинського району Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р. у справі № 11/90 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2011р. у справі № 11/90 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Гідроочищення» до          Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Гідроочищення» (код 35634715) на користь Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації (код 02147517) державне мито за подання відділом освіти Ріпкинської РДА апеляційної скарги у сумі 306 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Гідроочищення» (код 35634715) на користь Державного бюджету України державне мито за подання Прокурором Ріпкинського району Чернігівської області апеляційної скарги у сумі 306 грн.

6. Доручити господарському суду Чернігівської області видати накази.

7. Матеріали справи № 11/90 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Чорногуз М.Г

                                                                                          Агрикова О.В.

20.01.12 (відправлено)