Рішення № 20950164, 11.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р.Справа № 15/17-4578-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача не зявився,

від третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в сумі 41773,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї (згідно поданої 19.12.2011 р. заяви про уточнення позовних вимог) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про:

-розірвання договору купівлі-продажу № 162 від 03.10.2008 р. укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, згідно якого останньому було продано нежиле підвальне приміщення № 503 загальною площею 40,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

-стягнення з відповідача неустойки в сумі 41773,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

03 жовтня 2008 року між Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу № 162 комунальної власності у вигляді нежилих підвальних приміщень № 503, загальною площею 40,7 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за № 4135.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 2.1. укладеного договору відповідач зобов'язався протягом 30 календарних днів з моменту укладення договору купівлі-продажу (тобто до 03 листопада 2008 р.) внести на розрахунковий рахунок Представництва вартість об'єкта купівлі-продажу у розмірі 127692,50 грн. (валютний еквівалент 26221,84 доларів США за курсом 486,97 грн. до 100 дол. США, встановлений НБУ станом на 03.10.2008 р.).

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач умови договору купівлі-продажу не виконав та в порушення п. 2.1 договору не сплатив вартість об'єкту купівлі-продажу, передбачену п. 1.3 договору.

В свою чергу відповідно до п. 6.2. договору купівлі-продажу, якщо протягом встановленого договором терміну покупець не сплатить вказану у договорі суму, продавець має право розірвати договір.

Так, з огляду на викладене, Представництвом було надіслано на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору № 01-15/880 від 15.09.2010 р. з проханням сплатити вартість об'єкту купівлі-продажу, передбачену у п. 1.3. договору або розірвати договір купівлі-продажу і сплатити заборгованість на розрахунковий рахунок Представництва. Проте вказана пропозиція була залишена покупцем без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

При цьому позивач вказує, що згідно з рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011 року „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради” було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Відповідно до положення „Про департамент комунальної власності Одеської міської ради”, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384-VІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Разом з тим позивач, посилаючись на ст.ст. 655, 697, 651 Цивільного кодексу України, та з огляду на невиконання покупцем своїх зобовязань щодо сплати обєкту купівлі-продажу, просить спірний договір купівлі-продажу розірвати.

До того ж свої вимоги щодо стягнення неустойки Одеська міська рада обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється також відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна”, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

З урахуванням того факту, що об'єкт договору купівлі-продажу № 162 належить продавцю, територіальній громаді м. Одеси, на праві комунальної власності, позивач вважає, що до правовідносин щодо продажу цього об'єкту слід застосовувати норми Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України „Про приватизацію державного майна»встановлено, що покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розмір неустойки встановлений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 17.09.2008 р. № 846 „Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації”.

Відповідно до п. 1 зазначеної Постанови розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Враховуючи вищевказані норми Одеською міською радою була нарахована неустойка у сумі 41 773,49 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4578-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Третя особа позовні вимоги підтримує, про що зазначено у письмових поясненнях по справі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином. У звязку з цим відповідно до ст. 75 ГПК країни справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03.10.2008 р. між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавець), від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (представник продавця), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 162, відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих підвальних приміщень № 503, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 та в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу загальною площею 40,7 кв.м, відображених у технічному паспорті. Вказаний обєкт купівлі-продажу належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нежилі підвальні приміщення № 503, виданого 15.10.2007 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 р. № 923, зареєстрованого КП „Одеське МБТІ та РОН” в реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.11.2007 року, номер запису: 3367 в книзі 7ог-52, реєстр номер 21017295.

У відповідності до п. 1.3. договору обєкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 127692,50 грн., податок на додану вартість враховано до вказаної суми та складає 21282,08 грн., згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість обєкта незалежної оцінки нежилих підвальних приміщень № 503, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що були виконані субєктом оціночної діяльності фізичною особою ОСОБА_5, затвердженим наказом начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради № 475 від 18.08.2008 р.

Згідно п. 2.1. договору покупець зобовязаний внести суму, зазначену в п. 1.3. цього договору у розмірі 127 692,50 грн. (валютний еквівалент 26221,84 доларів США за курсом 486,97 грн. до 100 доларів США, встановлений Національним банком України станом на 03.10.2008 р.) за рахунок власних коштів з рахунку покупця № 26202128088600 у відділенні № 66 АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, на розрахунковий рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради № 37180025001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595, протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

П. 2.2 договору передбачено, що розрахунки за обєкт здійснюються згідно з Положенням „Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за обєкти комунальної власності”, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 56-XXII від 08.12.1998 р. зі змінами до нього від 09.12.1999 р. Валютний еквівалент вартості обєкта купівлі-продажу АДРЕСА_2, вказаний у п. 2.1. цього договору, використовується з моменту укладення договору купівлі-продажу. Вартість обєкта коригується на день сплати за обєкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого Національним Банком України, але на нижче курсу на день продажу.

Розрахунки за обєкт здійснюються на підставі цього договору. Покупець надає продавцю екземпляр платіжного доручення з відміткою банку про перерахування коштів у повному чи частковому обсязі за обєкт купівлі-продажу.

Передача обєкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у 10-денний термін з моменту перерахування покупцем на рахунок продавця повної вартості за обєкт та оформляється актом приймання-передачі, що підписується сторонами за цим договором (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору право власності на обєкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість. Державна реєстрація здійснюється після повної оплати вартості обєкта купівлі-продажу, зазначеного у п. 1.3. цього договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у звязку з неналежним виконанням зобовязань за цим договором та отримання покупцем акта приймання-передачі.

Як вбачається зі змісту вказаного договору купівлі-продажу, відчуження обєкта комунальної власності здійснюється згідно з рішенням Одеської міської ради № 2094-V від 21.12.2007 року „Про перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2007 - 2008 роках, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”, Положенням „Про механізм відчуження обєктів комунальної власності”, затвердженим у новій редакції рішенням Одеської міської ради № 946-ХХІІІ від 28.04.2000 р., на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” (п. 1.2 договору).

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 4135.

Між тим, відповідно до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради” було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради. При цьому відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зясовано судом та спростовано відповідачем, останнім не були виконані належним чином умови договору купівлі-продажу, а саме в порушення п. 2.1 договору відповідач не оплатив вартість обєкту купівлі-продажу.

Саме вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 20% від вартості обєкта купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, п. 2.1 договору був встановлений строк оплати вартості об'єкту купівлі-продажу, а саме протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно зі ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочини, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Аналізуючи укладений між сторонами договір, суд дійшов до висновку, що між сторонами укладено правочин з відкладальною умовою. З огляду на те, що договір нотаріально був посвідчений 03.10.2008 р., відповідно строк для здійснення відповідачем оплати вартості обєкту сплинув 03.11.2008 р. Відповідач своє зобов'язання щодо сплати вартості об'єкту у вказаний строк не виконав, що підтверджено позивачем та третьою особою.

Так, невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з пропозицією від 15.09.2010 р. № 01-15/880 про розірвання спірного договору купівлі-продажу.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Також відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

У відповідності з ч. 4 ст. 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 697 Цивільного кодексу України у випадку, якщо сторонами договору купівлі-продажу момент переходу права власності на проданий товар пов'язано, зокрема, із здійсненням оплати за товар, продавець, за умови прострочення оплати, має право витребувати цей товар від покупця. Регламентація положень вказаної статті Кодексу спрямована на забезпечення збереження за продавцем права власності на проданий товар у випадках, якщо момент переходу права власності не пов'язаний із переданням товару.

Як зазначено в п. 3.2 договору, право власності на обєкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість. Проте, державна реєстрація права власності на обєкт не відбулась, оскільки не була здійснена повна оплата вартості обєкту купівлі-продажу.

Відповідно до п. 6.2. договору, якщо протягом встановленого договором терміну покупець не сплатить вказану у договорі суму продажу, продавець має право розірвати договір.

Пунктом 7.5 вищевказаного договору визначено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

Як вже зазначалось, відповідач умови договору купівлі-продажу не виконав, у звязку з чим за відповідачем на момент подачі позову рахується заборгованість за договором в розмірі вартості обєкту купівлі-продажу.

Так, саме невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором щодо оплати вартості обєкту купівлі-продажу, що не оспорюється відповідачем, є підставою для розірвання цього договору.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу № 162 від 03.10.2008 р., укладеного між територіальною громадою в особі Одеської міської ради і відповідачем, згідно якого останньому було продано нежитлові підвальні приміщення № 503, загальною площею 40,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 41773,49 грн., що складає 20% вартості обєкту купівлі-продажу.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому в якості підстав для нарахування та стягнення з відповідача вказаної неустойки позивач послався на Постанову Кабінету Міністрів України № 846 від 17.09.2008 р. "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації".

Так, пунктом 1 вказаної Постанови передбачено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку. Рішення про викуп об'єкта приватизації, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках анулюються.

В преамбулі вказаної Постанови КМУ вказано, що вона прийнята на підставі ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється також відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

З урахуванням того факту, що об'єкт договору купівлі-продажу № 162 належить продавцю - територіальній громаді м. Одеси на праві комунальної власності, до правовідносин щодо продажу цього об'єкту слід застосовувати норми Закону України "Про приватизацію державного майна".

Частиною 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, проаналізувавши вказані положення законодавства, суд доходить до висновку, що визначена Постановою КМУ неустойка є санкцією за порушення встановленого Законом України "Про приватизацію державного майна" 60-денного строку для оплати коштів за обєкт приватизації.

Між тим суд погоджується з доводами позивача та третьої особи щодо порушення відповідачем у даному випадку не тільки умов договору, а також вимог Закону про приватизацію, внаслідок чого настає відповідальність відповідача у вигляді неустойки, передбаченої вищевказаною Постановою КМУ за порушення встановленого вказаним Законом про приватизацію строку для оплати коштів за обєкт приватизації.

Так, в п. 2.2 договору сторони передбачили, що валютний еквівалент вартості об'єкта купівлі-продажу, вказаний у п. 2.1 договору, використовується з моменту укладення договору купівлі-продажу. Вартість об'єкта корегується на день сплати за об'єкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, але не нижче курсу на день продажу. За ствердженнями позивача, оскільки на момент подачі позову заборгованість сплачена не була, а вартість об'єкту купівлі-продажу зросла згідно з Положенням "Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за об'єкти комунальної власності", затвердженим рішенням Одеської міської ради № 56-ХХІІІ від 08.12.1998 р. з наступними змінами до нього, то відповідно змінився розмір неустойки з огляду на положення п. 2.2. договору. Зокрема, у валютному еквіваленті вартість обєкта купіль-продажу складала 26221,84 дол. США, що становить 208867,45 грн. за курсом НБУ станом на 27.04.2011 р. (1 дол. США = 7,9654 грн.), відповідно неустойка дорівнює 41773,49 грн. (208867,45 грн. х 20%).

Враховуючи вищевикладене та з огляду на порушення відповідачем встановленого законом граничного строку для здійснення оплати за обєкт приватизації, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в сумі 41773,49 грн. задовольнити.

2.Розірвати договір купівлі-продажу № 162 від 03 жовтня 2008 року, укладений між територіальною громадою Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 26597691) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (67820, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1), згідно якого останньому були продані нежитлові підвальні приміщення № 503 загальною площею 40,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

3.Cтягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (67820, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 26597691; р/р 37326027001909, МФО 828011, банк ГУДКУ в Одеській області, ЗКПО 26302595) неустойку в сумі 41773/сорок одна тисяча сімсот сімдесят три/грн. 49 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 502/пятсот дві/грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2012 р.