Рішення № 20949896, 18.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/16-11/44018.01.12 За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен”,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Ельдорадо”,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Ельдорадо”

простягнення 56 542,28 грн. та виселення з орендованих приміщень

Та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруДержавного підприємства “Державна картографічна фабрика” доТовариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” простягнення 103543,60 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники (за первісним позовом):

від позивача не зявились

від відповідачівне зявились

від третьої особиШостаківська Т.Д. представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” 56 542,28 грн., з яких: 50 778,14 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 554,47 грн. штрафу, 2209,67 грн. пені, а також про виселення товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” та товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Ельдорадо” з нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 1 812,57 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19.

Державне підприємство “Державна картографічна фабрика” подало заяву про вступ у справу третьою особою із самостійними вимогами, предявивши позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” про стягнення заборгованості за договором оренди з урахуванням встановленого індексу у розмірі 47 211,14 грн., пені у сумі 6 256,68 грн., штраф у сумі 3 304,78 грн. та неустойку у сумі 46 771,00 грн, а всього 103543,60 грн. (з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 у справі № 6/16 позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” на користь Державного бюджету України 50 238,59 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 209,67 грн. пені та 3 388,31 грн. штрафу; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю “Найкен” з нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 1 812,57 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Ельдорадо” з нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 1500 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19; в іншій частині позову регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про стягнення коштів відмовлено; в позові регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Ельдорадо” про виселення відмовлено. Позов державного підприємства “Державна картографічна фабрика” задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” на користь Державного підприємства “Державна картографічна фабрика” 173,95 грн. інфляційної складової боргу, 430,23 грн. пені, 918,35 грн. штрафу, 28 448,75 грн. неустойки; в іншій частині позову Державного підприємства “Державна картографічна фабрика” відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 у справі № 6/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 у справі № 6/16 в частині розгляду позову третьої особи з самостійними вимогами скасовано, в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 у справі № 6/16 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 6/16 в частині позову третьої особи з самостійними вимогами до свого провадження, присвоєно їй № 6/16-11/440.

Під час нового розгляду справи Державне підприємство “Державна картографічна фабрика” позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог підтримало в повному обсязі.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору мотивовані тим, що вона є балансоутримувачем орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю “Найкен” за договором оренди № 283-НМ від 28.12.2005 приміщення, і в порушення умов вказаного договору останнє не сплатило на її користь 30 % орендної плати з урахуванням індексації та ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Найкен” під час нового розгляду справи відзиву та письмових пояснень на позов не подало, явку своїх представників в судове засідання не забезпечило. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення від 28.11.2011 та від 10.01.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

28.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Найкен” (орендарем) укладено Договір оренди № 283-НМ нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства “Державна картографічна фабрика” (балансотримача) (далі -Договір).

Згідно з умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1803,52 кв.м, розташовані за адресою: 21018, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19, на 1-му та 2-му поверхах двоповерхового виробничого корпусу з підвалом та чотирьохповерховими прибудовами, що знаходиться на балансі ДП “Державна картографічна фабрика”.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами до неї, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75, і становить 222 964,35 грн. за рік. Орендна плата без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції - листопад 2005 року) становить 18 803,33 грн. та в подальшому коригується на індекс інфляції.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди (грудень 2005 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2005 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності з п. 3.3 Договору орендар зобов'язаний щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату до державного бюджету України та балансотримачу у співвідношенні 70% та 30%, відповідно.

Договір було укладено на 364 дні з 28.12.2005 по 26.12.2006, який неодноразово продовжувався в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.6 Договору.

Додатковою угодою № 6 від 09.03.2010 змінено редакцію п. 10.1 Договору, встановивши дію Договору 26.12.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 у справі № 6/16, залишеним в частині вирішення первісного позову без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011, встановлено, що з 17.11.2010 Договір є припиненим.

Додатковою угодою № 1 від 17.02.2006 до Договору збільшено площу орендованих приміщень до 1 812,57 кв.м та змінено місячний розмір орендної плати (19 200,52 грн. за базовий місяць - січень 2006 року).

Згідно з додатковою угодою № 2 від 27.03.2007 до Договору з 01.01.2007 розмір орендної плати становив 25 545,05 грн. на місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 316, яка набрала законної сили 14.04.2009, впроваджено тимчасове, до 01.01.2010, зниження орендованих ставок за оренду державного майна, а саме: орендні ставки застосовуються у розмірі 45% установленого обсягу. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 № 1341 продовжено дію постанови Кабінету Міністрів від 25.03.2009 № 319 про зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна до 01.01.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, зокрема, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) операції, пов'язані з договорами оренди, є об'єктом оподаткування ПДВ.

Тому у державного підприємства - платника ПДВ, яке передало в оренду приміщення згідно з договором оренди, укладеним між Фондом державного майна та орендарем, виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму орендної плати на дату, встановлену п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону база для оподаткування визначається виходячи з повної вартості орендної плати, незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики.

Виходячи з корегування розміру орендної плати на індекс інфляції, з урахуванням 20% ПДВ та з відсоткового розподілу орендної плати, Товариство з обмеженою відповідальністю “Найкен” зобов'язано було сплатити ДП “Державна картографічна фабрика” борг за 2010 рік: за січень 2010 року 9 322,73 грн.; за лютий 2010 року 9 499,85 грн.; за березень 2010 року 9 585,35 грн.; за квітень 2010 року 9 556,60 грн.; за травень 2010 року 9 499,26 грн.; за червень 2010 року 9 461,27 грн.; за липень 2010 року 9 442,34 грн.; за серпень 2010 року 9 555,65 грн.; за вересень 2010 року 9 832,77 грн.; за жовтень 2010 року 9 881,93 грн.; за 16 днів листопада 2010 року 5 286,24 грн.

Таким чином, суд погоджується з твердженням ДП “Державна картографічна фабрика”, що за вказаний період станом на 16.11.2010 ТОВ “Найкен” зобовязане було перерахувати балансоутримувачу кошти у загальному розмірі 110081,87 грн.

Відповідно до реєстру банківських платежів, наданих ДП “Державна картографічна фабрика”, ТОВ “Найкен” не було своєчасно здійснені орендні платежі на користь балансоутримувача. Зокрема, з метою оплати отриманих послуг з оренди за період з січня 2010 року ТОВ “Найкен” перерахувало на користь ДП “Державна картографічна фабрика”: 05.03.2010 9 322,73 грн.; 31.03.2010 9 499,86 грн.; 20.05.2010 9 556,6 грн.; 03.06.2010 9556,6 грн.; 05.08.2010 9 499,26 грн.; 31.01.2011 18 997,98 грн.

Внаслідок чого у ТОВ “Найкен” за вказаний період утворилась заборгованість у розмірі 43 648,84 грн.

Доказів на спростування обставин, повідомлених ДП “Державна картографічна фабрика”, ТОВ “Найкен” не надало, наведеного третьою особою з самостійними вимогами розрахунку не спростувало. Належних доказів погашення заборгованості за Договором оренди № 283-НМ від 28.12.2005 ТОВ “Найкен” суду також не надано.

Таким чином, позов третьої особи з самостійними вимогами щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 43 648,84 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Державним підприємством “Державна картографічна фабрика” також заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” пені у розмірі 6256,68грн., штрафу в сумі 3 304,78 грн. та індексації у розмірі 3562,30 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку третьої особи з самостійними вимогами індексація на борг по орендній платі нараховується шляхом коригування суми заборгованості у відповідному місяці на індекс інфляції за попередній місяць.

Однак, суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки він не відповідає положенням ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої сума боргу коригується на індекс інфляції за весь час прострочення.

В наявних в матеріалах справи поясненнях, а також касаційній скарзі Державне підприємство “Державна картографічна фабрика” підтверджує, що загальний розмір орендної плати 110081,87 грн. розрахований останнім з урахуванням індексації.

Фактично Державним підприємством “Державна картографічна фабрика” у наданому розрахунку індексації боргу орендної плати здійснено повторне коригування орендної плати на індекс інфляції, що вже було враховано у розрахунку заборгованості з орендної плати.

Оскільки періоду нарахування індексації у розрахунку третьої особи з самостійними вимогами не визначено, суд не може вийти за межі позовних вимог та здійснити перерахунок інфляційних втрат згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому в цій частині позов третьої особи з самостійними вимогами задоволенню не підлягає.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансотримувачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від заборгованості, з урахуванням індексації, включаючи день оплати.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобовязання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, вимоги третьої особи з самостійними вимогами про стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за її розрахунком неоспореним відповідачем та перевіреним судом.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 9.3 Договору.

Пунктом 9.3 Договору також передбачено відповідальність відповідача (штраф) за прострочення грошового зобовязання щодо оплати платежів за Договором.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобовязань, у звязку з чим позов в частині стягнення 7% штрафу від суми від суми заборгованості, з урахуванням індексації задоволенню не підлягає.

Оскільки після припинення дії Договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Найкен” не звільнило орендоване приміщення та не передало його за актом приймання-передачі балансоутримувачу, Державне підприємство “Державна картографічна фабрика” просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за період з моменту припинення дії Договору по 31.01.2011 у розмірі 46771,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 у справі № 6/16, залишеним в частині вирішення первісного позову без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю “Найкен” орендоване приміщення у період з 17.11.2010 по 31.01.2011 не звільнило, за актом прийому-передачі не повернуло.

Згідно з п. 9.4 Договору у разі , якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, він сплачує балансотримачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Таким чином, несвоєчасне повернення орендарем обєкта оренди дає право балансоутримувачу вимагати стягнення з орендаря неустойки за користування обєктом оренди за прострочення його повернення, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 46771,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства “Державна картографічна фабрика” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Найкен” (02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 4-А, к. 30, ідентифікаційний код 32377640) на користь Державного підприємства “Державна картографічна фабрика” (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19, ідентифікаційний код 02570457) заборгованість у розмірі 43648 (сорок три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 84 коп., пеню у розмірі 6256 (шість тисяч двісті пятдесят шість) грн. 68 коп., неустойку у розмірі 46771 (сорок шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 966 (девятсот шістдесят шість) грн. 77 коп. та 220 (двісті двадцять) грн. 35 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову Державного підприємства “Державна картографічна фабрика” відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 19.01.2012