Рішення № 20949889, 17.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/35117.01.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД

про стягнення 243822,44 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 317 від 30.09.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 20 від 11.01.11 р.;

ОСОБА_3 представник за довіреністю № 1235 від 26.11.10 р.

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Квартет" ЛТД про стягнення 243 822,44 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет»ЛТД (абонент за договором) укладено договір № 03801/5-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору.

Обсяг води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих позивачем (п. 2.1.1. договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками водолічильників (п. 2.1.4. договору).

Позивач належно виконуючи умови договору надавав і продовжує надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно облікових даних позивача за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року відповідачу було надано послуг з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 269293,65 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

В разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у десятиденний термін, з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 2.2.5 договору).

Враховуючи той факт, що у встановлені договором строки відповідач не направляв до позивача уповноваженого представника для проведення звірки даних та підписання відповідного акту, позивач вважає дані, на підставі яких ним до банківської установи направлялись дебетово-інформаційні повідомлення, такими, що прийняті відповідачем, а відмову відповідача оплатити направлені платіжні документи - безпідставною.

Згідно умов договору (п. 2.2.2), відповідач розраховується за надані послуги у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача.

Позивач регулярно здійснював відправлення до банківської установи відповідача вимоги про сплату наданих послуг, що підтверджується дебетово-інформаційними повідомленнями.

Згідно п. 2.2.4 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, яке регулює відносини у цій сфері господарювання, несвоєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у відповідача виникла заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 238723,59 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 238723,59 грн., 3 % річних в сумі 826,84 грн. та пені в розмірі 4272,01 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/351 та призначено розгляд справи на 06.12.2011 року.

Судове засідання 06.12.2011 року не відбулось, але сторони по справі № 33/351 повідомлені про наступне судове засідання, яке відбудеться 13.12.2011 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження доказів по справі в судовому засіданні 13.12.2011 року оголошено перерву до 17.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2011 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судове засідання 17.01.2012 року зявились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 238723,59 грн., 3 % річних в сумі 826,84 грн. та пені в розмірі 4272,01 грн., а також державне мито в сумі 2438,23 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства..

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

01.03.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД (абонент за договором) укладено договір № 038/01/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобовязується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Відповідно до позовної заяви, за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року відповідачу було здійснено поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 269293,65 грн., проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання, у звязку з чим в період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем за надані послуги з поставки питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі виникла заборгованість в розмірі 238723,59 грн.

Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Твердження відповідача відповідно того, що позивачем неправомірно введено розрахункові листи для виготовлення та відведення гарячої води, оскільки відповідно до умов договору основними обов'язками постачальника за укладеним між сторонами договором є: забезпечення постачання питної води, якість яка відповідає ДОСТу 2874-82, приймання каналізаційних стоків, які не гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, відповідач повинен сплатити вартість наданих послуг за тарифами встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України, оформитися у позивача як абонент, представити перелік співабонентів тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Статтею 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Так, зокрема, згідно п. 1.1 договору, постачальник зобовязався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Правилами користування є нормативно-правовим актом, який запроваджує порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначає взаємовідносини між підприємством питного водопостачання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізації на території України, отже, Правила користування є єдиним чинним нормативно-правовим актом, що встановлює механізм проведення розрахунків за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Відповідно до п. 1.2. Правил користування, їх дотримання є обов'язковою вимогою для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми.

Пунктами 12.3, 12,17 зазначених Правил користування встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються безпосередньо з підприємствами, які споживають воду.

Враховуючи наведене, необхідно підкреслити, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД відповідно до договору є споживачем таких послуг, а тому зобов'язаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода, в тому числі і питна вода використана для виготовлення гарячої води, та скинуто стоки у систему міської каналізації.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, дії публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»по виставленню рахунків за постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків безпосереднім споживачем, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД, що перебуває з публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»у договірних відносинах, цілком і повністю відповідає нормам діючого законодавства України у сфері питного водопостачання.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

З часу запровадження обов'язкової державної реєстрації нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, акти органів місцевого самоврядування, видані в межах своєї компетенції, а саме розпорядження Київської міської державної адміністрації видані як акти виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, згідно з підпунктом 2 пункту «а» ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Разом з тим, пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" зазначено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві, а рішенням Київської міської ради від 11.03.1999 № 161/262 "Про виконавчий орган Київської міської ради" такий виконавчий орган створено, а саме виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

При виданні розпоряджень щодо зміни тарифів на житлово-комунальні послуги Київська міська державна адміністрація діє як виконавчий орган Київської міської ради, оскільки ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачає встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 року в період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 238723,59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У звязку з неналежним виконання грошовим зобовязань за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 826,84 грн. та пеню в розмірі 4272,01 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України, за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 238723,59 грн. суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 4272,01 грн. та 3 % річних в розмірі 826,84 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53, корпус 1, ідентифікаційний код 13670073) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 238 723 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 59 коп., пеню в розмірі 4272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 01 коп., три проценти річних в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 22 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 19.01.2012 року