Рішення № 20949695, 16.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа № 3/5009/7638/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко-Фарм”, м. Запоріжжя

про стягнення 66 839, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 612 від 23.12.2011р.

від відповідача: не зявився

ТОВ “АВС Логістік Парк” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Теко-Фарм” про стягнення з відповідача боргу за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. в сумі 66839,00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 30.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54, 56, 57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/7638/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 08.12.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 08.12.2011р. розгляд справи відкладений на 16.01.2012р. о 12 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 16.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.01.2012р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 506 від 29.11.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. в сумі 66839,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

01.02.2011р. між ТОВ “АВС Логістік Парк” та ТОВ “Теко-Фарм” укладений договір поставки № 1005/р, згідно якому ТОВ “АВС Логістік Парк” зобовязується передати ТОВ “Теко-Фарм” у власність товар, а відповідач у свою чергу зобовязується прийняти такий товар та сплатити на користь позивача його вартість.

ТОВ “АВС Логістік Парк” виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі та здійснило поставку ТОВ “Теко-Фарм”, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 117085,50 грн.

Приймання товару здійснювалось уповноваженими особами ТОВ “Теко-Фарм” на підставі генеральних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу ТОВ “Теко-Фарм” не в повному обсязі виконав свої зобовязання за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. та провело часткову оплату на загальну суму 52063,59 грн.

Отже, основний борг ТОВ “Теко-Фарм” перед ТОВ “АВС Логістік Парк” складає 65021,91 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Копія ухвали від 28.09.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/7638/11 отримана відповідачем 07.12.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “АВС Логістік Парк” (Постачальник) і ТОВ “Теко-Фарм” (Покупець) укладений договір поставки № 1005/р від 01.02.2011р., за яким Постачальник зобовязується передати Покупцю у власність визначений цим договором Товар, а Покупець зобовязується прийняти такий Товар та сплатити на користь Постачальника його вартість (п. 1.1 Договору).

Під терміном “Товар” у п. 1.1 цього Договору і надалі за його текстом Сторони розуміють лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості та інші товари ( п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Товар поставляється за вказаною Покупцем адресою на підставі його замовлень та згідно з видатковими та податковими накладними. Кожна товарна партія формується шляхом подання Покупцем та узгодження Постачальником замовлення. Надходження замовлення відбувається шляхом погодження з Постачальником наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування Товару, порядок розрахунку. Подання та погодження замовлень здійснюється за допомогою: телефону, факсимільного звязку, електронної пошти (Інтернет), пошти та інших засобів звязку. Підтвердження виконання замовлення Постачальником є підписанням видаткової накладної Покупцем при прийомі-передачі партії Товару.

Згідно п. 2.2 Договору, у видатковій накладній вказується: найменування Товару, його кількість, ціна, строк оплати Товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна Товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.5 Договору, сума даного Договору складає загальну суму вартості Товару, поставленого відповідно до умов даного Договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих товарних партій, зазначених у додаткових накладних.

ТОВ “АВС Логістік Парк” виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 117085,50 грн. (т.1, а.с. 22-150, т. 2, а.с. 1-46).

Згідно п. 4.3 Договору, Покупець здійснює розрахунки за Товар за попередньою домовленістю з Постачальником на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний Товар у строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Постачальником.

Оплата вартості Товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування належних з Покупця сум на розрахунковий рахунок Постачальника. При наявності у Покупця заборгованості за придбаний Товар по декілька накладних, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за Товар, отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної у платіжному доручення (п. 4.4 Договору).

ТОВ “Теко-Фарм” не виконало своє зобовязання та не сплатило вартість поставленого товару на загальну суму 65021,91 грн.

Отже свої зобовязання за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. ТОВ “Теко-Фарм” перед ТОВ “АВС Логістік Парк” складає 65021,91 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 1005/р від 01.02.2011р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку Покупець здійснює розрахунки за Товар за попередньою домовленістю з Постачальником на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний Товар у строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Постачальником (п. 4.3 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ “Теко-Фарм” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 65021,91 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 1492,36 грн. пені, 35,88 грн. інфляційних витрат та 288,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за порушення строків оплати Товару, передбачених п. 4.3 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплачуваного товару за кожний день прострочення виконання зобовязання до повного виконання такого зобовязання..

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 1492,36 грн. (розрахунок в позовній заяві, т.1, а.с.7-12), оскільки це не суперечить п. 6.1 Договору та діючому законодавству.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Теко-Фарм” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1492,36 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 288,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача в позовній заяві (т.1, а.с.7-12) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобовязання за договором поставки № 1005/р від 01.02.2011р. у позовній заяві (т.1, а.с.7-12), перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 35,88 грн.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також господарський суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив 1477,50 грн. судового збору.

В той же час, заявлено позов на суму 66839,00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 “Про судовий збір”.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Так, судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 22 Закону України від 23 грудня 2010 року N di_506348 “Про Державний бюджет України на 2012 рік” установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні;

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Отже, судовий збір потрібно було сплатити у розмірі 1411,50 грн.

Таким чином, надміру сплачений судовий збір в сумі 66,00 грн. згідно платіжному дорученню № 4786 від 28.11.2011р. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48 “Про судовий збір”.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко-Фарм” (69054, м. Запоріжжя, вул. Козача, 7, ідентифікаційний код 24519735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС Логістік Парк” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24, ідентифікаційний код 37308739) 65 021 (шістдесят пять тисяч двадцять одну) грн. 91 коп. основного боргу, 1 492 (одну тисячу чотириста девяносто дві) грн. 36 коп. пені, 35 (тридцять пять) грн. 88 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 85 коп. 3 % річних від простроченої суми та 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Надміру сплачену суму судового збору в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп. згідно платіжному дорученню № 4786 від 28.11.2011р. повернути позивачу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 20.01.2012р.

20.01.2012