Рішення № 20949551, 16.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" січня 2012 р. Справа № 5/5007/92/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №2 від 03.01.2012 р.,

від відповідача: ОСОБА_2., доручення від 23.03.2011 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства Кавецького (с.Норинці, Народицький район, Житомирська область)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 31949,24 грн.

Фермерське господарство Кавецького (с.Норинці, Народицький район, Житомирська область) звернулось до господарського суду Житомирської області з вимогою про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Житомир) стягнення 31949,24 грн., з яких 29743,98 грн. заборгованості за поставлений товар за договором на поставку молока №6 від 01.01.2011 р., 1846,95 грн. пені за прострочення виконання зобов"язання, нарахованої за період з 22.06.2011 р. по 05.12.2011 р. на існуючу у даний період суму заборгованості, та 358,31грн. 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України за період з 22.06.2011 р. по 05.12.2011 р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав до справи письмовий відзив (а.с.27), в якому зазначив, що суму основного боргу відповідач визнає в повному обсязі, зауважень до здійснення нарахування пені та річних не має. Отже, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 29743,98 грн., пені в сумі 1846,95 грн. та 3% річних в розмірі 358,31 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2011 року між сторонами у справі - Фермерським господарством Кавецького (постачальник) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" (покупець) укладено договір №6 (а.с.8-9), за яким постачальник зобов"язується поставляти у встановлених обсягах, а покупець приймати і своєчасно сплачувати за молоко цільне, незбиране коров"яче ІІ гатунку охолоджене та оброблене (надалі -продукцію) (п.1.1.договору).

Згідно п.3.3 договору, поставка продукції на підприємство покупця здійснюється транспортом покупця та за його рахунок.

Відповідно до п.4.1. договору, покупець сплачує постачальнику за продукцію по ціні, передбаченій в протоколі погодження цін на продукцію, що є невід"ємною частиною даного договору та підлягає перегляду не частіше ніж один раз на 15 днів.

Розрахунки за отриману продукцію проводяться за договірними погодженими цінами згідно протоколу погодження цін, протягом 15 банківських днів з моменту поставки продукції у звітному періоді, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.2. договору).

У відповідності з п.5.1., п.5.2 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р. У випадку, коли жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 15 днів до його закінчення, він вважається пролонгованими на той же термін та на тих же умовах.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання вказаного договору, Фермерське господарство Кавецького за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. поставило Дочірньому підприємству "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" продукцію, вартість якої за погодженими договірними цінами склала 29743,98 грн. Проте, всупереч умовам п.4.2. договору, розрахунок за поставлену продукцію протягом 15 банківських днів покупцем проведено не було, внаслідок чого виникла заборгованість у вказаній сумі - 29743,98грн. Наявність вказаної суми заборгованості визнається відповідачем та відображена в акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2011 р. - 05.12.2011 р. між ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" і ФГ Кавецького, підписаному обома сторонами та засвідченому печатками сторін (а.с.14).

Про сплату наявної заборгованості, а також нарахованих сум пені та 3% річних, Фермерське господарство Кавецького заявило у надісланій відповідачу претензії від 15.11.2011 р. (а.с.10-12).

У відповіді на претензію за вих.№07/1489 від 05.12.2011 р. (а.с.13), відповідач визнав наявність заборгованості перед Фермерським господарством Кавецького за поставлений товар, проте, пославшись на скрутне фінансове становище, зазначив про неможливість її термінового погашення, гарантуючи сплату боргу частинами при наявності першої можливості.

Незадоволення претензії про сплату боргу й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Розглядаючи питання щодо обгрунтованості позовних вимог, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції встановлено укладеним між сторонами договором №6, відповідач повинен був здійснити розрахунок за поставлену продукцію у встановлений договором строк - протягом 15-ти банківських днів, однак свого зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 29743,98 грн.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 29743,98 грн. заборгованості є обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №6 від 01.01.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 358,31 грн. 3% річних. Перевіривши розрахунок позивача з урахуванням встановлених обставин справи, господарський суд встановив правильність здійснених нарахувань та підставність заявленої позовної вимоги щодо стягнення 358,31 грн. 3% річних, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.2 договору сторони передбачили, що покупець несе відповідальність в разі несвоєчасного перерахунку коштів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договором, укладеним між сторонами в письмовій формі встановлено сплату неустойки у вигляді пені за порушення строків оплати продукції.

Як встановлено судом, нарахування пені в сумі 1846,95 грн. (розрахунок, а.с.3) здійснено позивачем з урахуванням фактично існуючих сум заборгованості у правомірно визначені періоди прострочення виконання зобов"язань, а тому заявлена до стягнення сума пені - 1846,95 грн. є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, проте, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає повному задоволенню: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 29743,98 грн. основного боргу, 1846,95 грн. пені, 358,31 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м. Житомир, вул.Ватутіна,45, ідентифікаційний код 32176931) на користь Фермерського господарства Кавецького (11420, Житомирська область, Народицький район, с.Норинці, вул.Шкільна, буд.23, ідентифікаційний код 35905276):

- 29743,98 грн. основного боргу,

- 1846,95 грн. пені,

- 358,31 грн. 3% річних,

- 1411,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

<Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. >

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 20.01.2012 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (прост.) <Поле для текста >