Рішення № 20949531, 07.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.11 р. Справа № 7/356

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Обласного Комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію 27551, 86 грн., 3% річних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 486, 89 грн., інфляційних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 1089, 44 грн., пені нарахованої на суму боргу за лютий 2011р. 2152, 80 грн., 3% річних донарахованих за іншими рішеннями суду 12891, 66 грн., інфляційних донарахованих за іншими рішеннями суду 41214, 07 грн., пені донарахованої за іншими рішеннями суду 2344, 58 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного Комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію 27551, 86 грн., 3% річних 486, 89 грн., інфляційних 1089, 44 грн., пені 2152, 80 грн., 3% річних 9042, 76 грн., інфляційних 25475, 44 грн., пені 2344, 58 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №669 від 15.11.2004р. з додатками; довіреність від 01.01.2010р.; рахунок за лютий 2011р.; рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2010р. №20/64, від 25.08.2010р. №20/168, від 10.11.2009р. №7/212 від 15.04.2009р. №10/67, від 11.09.2008р., №20/189, від 22.10.2007р. №26/205, від 06.04.2009р., №10/54; постанову Вищого господарського суду України від 16.12.2010р. №20/168.

11.05.2011р. позивач надав через канцелярію суду клопотання про заміну його правонаступником Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”. Клопотання позивача розглянуто, задоволено та ухвалою суду від 11.05.2011р. Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” замінено на правонаступника Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”.

Позивач в клопотанні №51юр-50002 від 30.11.2011р. повідомив про допущення технічної помилки під час друку тексту позову, зазначив, що заявлені до стягнення суми 3% річних 9042,76 грн. та інфляційних 25475,44 грн. вказані ним помилково, тоді як ці суми фактично складають: 3% річних 12891, 66 грн., інфляційні 41214, 07 грн.

В заяві №51юр-49984/11 від 29.11.2011р. позивач повторно повідомив про допущення технічної помилки під час друку тексту позову, зазначив, що заявлені до стягнення суми 3% річних 9042,76 грн. та інфляційних 25475,44 грн. вказані ним помилково, тоді як ці суми фактично складають: 3% річних від суми боргу за лютий 2011р. 486,89 грн., 3% річних донарахованих за доданими до позову рішеннями суду 12891, 66 грн., інфляційні нараховані на борг за лютий 2011р. 1089, 44 грн., інфляційні донараховані за доданими до позову рішеннями суду 41214, 07 грн.

З огляду на додані до позову розрахунки вказаних сум 3% річних та інфляційних, той факт, а також на всі матеріали справи, господарським судом прийняті вищевказані заяви позивача.

Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені позивач заперечив.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні зазначив, що рішення суду, що набрали чинності за своїми ознаками є новацією, які повинні бути виконані вже в порядку виконавчого провадження, вважає відсутньою свою вину в несвоєчасному виконанню як умов Договору так і судових рішень, оскільки відповідач є комунальним підприємством та знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Зазначив, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення такого зобовязання вчинене не з її вини (ст.617 ЦК України). Просить зменшити розмір пені на 50% та відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

У відзиві відповідач також просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

В доповненні до відзиву відповідач повідомив, що позовні вимоги про стягнення суми боргу та донарахованих за іншими рішеннями сум неправомірно обєднані в одній позовній заяві. Вважає, що строк позовної давності для предявлення вимог по рішенням №26/205 від 22.10.2007р. та №20/189 від 11.09.2008р. сплив. Разом з доповненням до відзиву, відповідач надав незасвідчені ксерокопії документів, які судом, з огляду на приписи ст.36 ГПК України, під час розгляду спору по суті, до уваги не приймаються.

В судовому засіданні 07.12.2011р. відповідач підтвердив той факт, що заявлені до стягнення позивачем суми нараховані арифметично вірно.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі, та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №669 від 15.11.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Згідно з п.2 Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 16.01.2006р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень, споживач здійснює повну сплату вартості обсягу спожитої електроенергії один раз за фактичними показниками споживання електричної енергії в термін згідно з п.2.1 даної угоди.

Згідно з п. 2.1 Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 16.01.2006р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень, тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків має не перевищувати 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у лютому 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідний рахунок на оплату, що підтверджено матеріалами справи, а також відповідачем. Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У звязку з викладеним у відповідача перед позивачем виник борг за активну електроенергію в сумі 27551, 86 грн., який підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №669 від 15.11.2004р. як в частині несплати заборгованості за лютий 2011р., так і в частині несплати заборгованості, встановленої вищевказаними рішеннями суду від 28.04.2010р. №20/64, від 25.08.2010р. №20/168, від 10.11.2009р. №7/212, від 15.04.2009р. №10/67, від 11.09.2008р. №20/189, від 22.10.2007р. №26/205, від 06.04.2009р. №10/54, позивач просить стягнути з відповідача:

- 3% річних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 486, 89 грн.,

- інфляційних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 1089, 44 грн.,

- пеню нараховану на суму боргу за лютий 2011р. 2152, 80 грн.,

- 3% річних донарахованих за іншими рішеннями суду 12891, 66 грн.,

- інфляційних донарахованих за іншими рішеннями суду 41214, 07 грн.

- пеню нараховану за іншими рішеннями суду 2344, 58 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив з вищевикладених мотивів, проте підтвердив, що ці суми нараховані арифметично вірно.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що такі суми нараховані позивачем арифметично вірно.

При цьому, суд звертає увагу сторін на той факт, у вказаний в розрахунках позивача період відповідачем зобовязання в повному обсязі не були виконані, стягнута за вищевказаними рішеннями суду заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем саме умов спірного договору №669 від 15.11.2004р., в повному обсязі не сплачена, що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

З огляду на вищевикладене, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, право кредитора на звернення із вимогами про стягнення суми пені за невиконання грошового зобовязання прямо передбачено умовами Договору.

Таким чином, стягнені рішеннями суду від 28.04.2010р. №20/64, від 25.08.2010р. №20/168, від 10.11.2009р. №7/212, від 15.04.2009р. №10/67, від 11.09.2008р. №20/189, від 22.10.2007р. №26/205, від 06.04.2009р. №10/54 грошові кошти, як база для нарахування заявлених у позові 3% річних та інфляційної індексації, розцінюється судом як преюдиціальний, у розумінні ч.2 ст. 35 ГПК України, факт наявності простроченого відповідачем грошового зобовязання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними.

Відповідач заявив клопотання щодо застосування стоку позовної давності в частині нарахування 3% річних та інфляційних на заборгованість, стягнуту рішеннями суду від 22.10.2007р. №26/205 та від 11.09.2008р. №20/189.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для нарахування інфляційних та 3% річних в частині визначення періоду такого нарахування лише за жовтень 2008р.

Таким чином, суми, які нараховані на рішення суду від 22.10.2007р. №26/205 та від 11.09.2008р. №20/189, з яких не пропущено строк позовної давності, та які підлягають стягненню складають:

- 3% річних 5 199, 46 грн.

- інфляційні 20523, 47 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних та загальна сума інфляційних. які підлягають стягненню з відповідача, складають:

- 3% річних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 486, 89 грн.,

- інфляційних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 1089, 44 грн.,

- 3% річних донарахованих за іншими рішеннями суду 12733, 58 грн.,

- інфляційних донарахованих за іншими рішеннями суду 39854, 32 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних в залишковій сумі, нарахованих за рішеннями від 22.10.2007р. №26/205 та від 11.09.2008р. №20/189, задоволенню не підлягають у звязку з пропущенням строку позовної давності.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 01.10.2011р., витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, довідку про наявність значної заборгованості перед іншими юридичними особами (біля 600 наказів на загальну суму 92022021,42 грн.); виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” станом на 28.11.2005р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є субєктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства, в обґрунтування чого надав суду договір укладений з ДП „Енергоринок”, постанову про арешт коштів боржника від 03.06.2008р., претензії від ДП „Енергоринок” до ВАТ „Донецькобленерго”, постанови Вищого господарського суду України №15/94 від 05.11.2009р., №37/134-09 від 23.02.20110р.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно наявних у справі документів, є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Як вже вказано вище, заявлена до стягнення загальна сума пені, яка складається з пені нарахованої на суму боргу за лютий 2011р. 2152, 80 грн., пені донарахованої за іншими рішеннями суду 2344, 58 грн., розрахована позивачем арифметично вірно, а вимоги про стягнення цих сум є обґрунтованими.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням її зменшення судом на 20%, складає:

- пеня нарахована на суму боргу за лютий 2011р. 1722, 24 грн.,

- пеня донарахована за іншими рішеннями суду 1875, 66 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у звязку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Судом також розглянуто клопотання відповідача, в якому він просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

З огляду на приписи статей 26, 27 господарського процесуального кодексу України, той факт, що рішення, прийняте за результатами даної справи ніяким чином не вплине на права та обовязки ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька, у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р Центральних електричних мереж зі спеціальним режимом використання 260353071296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106, ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) борг за активну електроенергію 27551, 86 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р Центральних електричних мереж 26005304551560 в філії ЦМВ ПАТ ПІБ м.Горлівка, МФО 334464 ЄДРПОУ Центральних електричних мереж 00130903) 3% річних нарахованих на суму боргу за лютий 2011р. 486, 89 грн., 3% річних донараховані за іншими рішеннями суду 12733, 58 грн., інфляційні нараховані на суму боргу за лютий 2011р. 1089, 44 грн., інфляційні донараховані за іншими рішеннями суду 39854, 32 грн., пеню нарахована на суму боргу за лютий 2011р. 1722,24 грн., пеню донарахована за іншими рішеннями суду 1875, 66 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) державне мито у сумі 857, 83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230, 76 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >