Рішення № 20949001, 17.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 січня 2012 р. Справа 13/191/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Енергомаш" (код ЄДРПОУ 31951233, вул. Набережна Заводська, 7, м. Дніпропетровськ, 49600; 85304, а/с № 21, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 5а, Донецька область)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" (код ЄДРПОУ 36830709, вул. Фрунзе, 4, м. Вінниця, 21001)

про стягення 30927,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : ОСОБА_1., - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Енергомаш" 06.12.2011 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" про стягнення 30927,78 грн. з яких : 26478,00 грн. - основного боргу, 2951,75 грн. - пені, 926,73 грн. - інфляційних нарахувань та 571,30 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовано наступним. 15.02.2011 року між ЗАТ "Енергомаш" та ТОВ "Домінікана" укладено договір № 31/02, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29478,00 грн.. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплативши кошти у сумі 3000 грн., внаслідок чого виникла заборгованість та нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.12.2011 р. порушено провадження у справі № 13/191/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2011 року, проте в зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням сторонами витребуваних доказів, ухвалою суду від 20.12.2011 р. судове засідання було відкладено на 03.01.2012 року.

З огляду на неявку представника позивача та неподання сторонами витребуваних доказів, слухання у справі було відкладено ухвалою суду від 03.01.2012 р. з призначення до розгляду на 17.01.2012 року.

04.01.2012 р. від позивача за вх. № 08-46/64/12 до суду надійшли супровідним листом документи на виконання ухвали суду від 20.12.2011 року, а саме : пояснення, заява, копія свідоцтва про державну реєстрацію ПрАТ "Енергомаш", копія свідоцтва платника ПДВ ПрАТ "Енергомаш", копії виписок з особового рахунку ПрАТ "Енергомаш", копія рахунку-фактури від 21.02.2011 року та довідки з ЄДРПОУ на позивача та відповідача. Також судом встановлено, що у вказаному супровідному листі пунктом 9 зазначено про надання копії видаткової накладної від 21.02.2011 року, якої не було виявлено серед наданих документів про що судом складно акт від 04.01.2012 року.

У наданих письмових поясненнях від 27.12.2011 року, позивач зазначає, що ТОВ "Домінікана" відмовляється від підписання акту звірки взаєморозрахунків між підприємствами. Також розрахунок суми заборгованості відповідача, викладений в позовній заяві до теперішнього часу не змінився з тих підстав, що відповідач не оплачує свій борг. Оплачено всього 3000 грн., а загальна сума боргу складає 26478,00 грн..

16.01.2012 року до суду за вх. № 08-46/535/12 від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву з проханням задовольнити позов частково на суму 48,00 грн., в решті позовних вимог відмовити з наступних підстав. На виконання умов договору № 31/02 від 15.02.2011 року ЗАТ "Енергомаш" (правонаступник ПрАТ "Енергомаш") було поставлено на адресу ТОВ "Домінікана" зернята соняшникові смажені в кількості 2400 упаковок по ціні 1,27 грн. за пачку на загальну суму 3048 грн.. В ході з'ясування обставин даної поставки було встановлено, що у ТОВ "Домінікана" відсутні первинні бухгалтерські документи ( видаткові накладні) на поставку даної партії товару. В податковому обліку ТОВ "Домінікана" відсутній податковий кредит по податку на додану вартість від ПрАТ "Енергомаш" та ТОВ "Домінікано", не включено до складу валових витрат вартість отриманого товару. Зазначені вище обставини свідчать про відсутність первинних бухгалтерських документів та податкової накладної на момент поставки товару. За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Домінікана" факт існування поставки товару підтверджується виключно актом інвентаризації складських приміщень від 01.03.2011 р. у відповідності до якого і було оприбутковано зернята соняшникові на загальну суму 3048 грн., які були оплачені відповідачем на суму 3000 грн. згідно платіжних доручень № 152 від 16.05.2011 року та № 177 від 26.05.2011 року. Таким чином, за даними ТОВ "Домінікана", існує заборгованість відповідача перед позивачем на суму 48 грн.00 коп.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві обґрунтовує свої позовні вимоги та підтверджує факт поставки продукції видатковою накладною РН-00887 від 21.02.2011 року, проте в матеріалах справи відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія такої видаткової накладної або будь-який первинний документ, що посвідчував факт отримання ТОВ "Домінікана" товару на суму 29478 грн., а тому такі твердження позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджені фактичними даними. Оскільки позивачем не підтверджено фактичну дату поставки товару та не підтверджено факту існування заборгованості за поставлений товар, в зв'язку з чим стягнення штрафних санкцій, передбачених договором, є безпідставним.

На визначену дату 17.01.2012 р. з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання на визначену дату не з'явився. Конверт з ухвалою суду від 03.01.2012 року, яка була надіслана на юридичну адресу позивача, згідно витягу ЄДРПОУ, а саме: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 7, повернувся до суду із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", визначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Водночас, судом встановлено, що від позивача супровідним листом (вх. № 08-46/64/12 від 04.01.2012 р.) надійшла заява від 19.12.2011 р. з проханням розглянути справу за позовом ПрАТ "Енергомаш" до ТОВ "Домінікана" про стягнення 30927,78 грн. без участі представника позивача. Також у заяві позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.02.2011 року між ЗАТ "Енергомаш" (постачальник) та ТОВ "Домінікана" (дистриб'ютор) укладено договір № 31/02 про поставку товару. Договором передбачено наступне. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність дистриб'ютору, а дистриб'ютор прийняти для наступної реалізації з урахуванням обов'язкових для виконання умов реалізації, визначених цим договором, товар в асортименті та в обсягах, згідно прийнятих до виконання постачальником замовлень дистриб'ютора, складених відповідно до додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною і де зазначений асортимент та характеристика товару і за ціною згідно специфікації, що міститься у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною, з урахуванням вимог п. 1.2 цього договору (п.1.1); постачальник здійснює доставку товару дистриб'ютору самостійно за власний рахунок в пункт доставки дистриб'ютора - м. Вінниця, якщо інше окремо не буде узгоджено сторонами (у т.ч. під час надання та прийняття до виконання замовлення) (п.2.1); загальна сума договору складає суму всіх партій товару, отриманих за договором. Отримання (приймання-передача) кожної партії товару здійснюється за товарно-транспортними накладними (п. 3.1); ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що поставляються в межах конкретної партії товару, узгоджені сторонами у прийнятому постачальником до виконання замовленні, зазначаються у відповідних товарно-транспортних накладних (п.3.2); форма і порядок розрахунку - безготівкова форма розрахунку, з відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним дистриб'ютором з моменту підписання товарно-транспортної накладеної на відповідну партію товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 3.3); при перерахуванні коштів за отриманий товар дистриб'ютор зобов'язаний вказати в платіжному документі номер і дату товарно-транспортної накладної, відповідно до якої одержав конкретну партію товару (п.3.4); у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за поставлений товар, за кожен день прострочення (п.5.1); договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року. У випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору, то дія договору автоматично пролонгується на один рік (п.8.1).

Як вбачається з позовної заяви, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу 21.02.2011 року товар на загальну суму 29478,00 грн..

В підтвердження поставки товару на суму 29478,00 грн. за договором № 31/02 від 21.02.2011 р. позивачем надано рахунок-фактуру № СФ-0000887 від 21.02.2011 року, в якому вказана наступна продукція : смажені зернята соняшника ТМ "Стакан Максимум", ТМ "Стакан Преміум" та ТМ "Зернята смажені".

01.03.2011 року відповідачем було складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі ТОВ "Домінікана" яким виявлено, зокрема за описом товар - смажені зернята соняшника на суму 3048 грн..

26.04.2011 р. проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи - закритого акціонерного товариства "Енергомаш" на приватне акціонерне товариство "Енергомаш", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 064526.

Також з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар частково у сумі 3000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 152 від 16.05.2011 року на суму 2000 грн., № 177 від 26.05.2011 року на суму 1000 грн. та банківськими виписками від 16.05.2011 р. та від 26.05.2011 р.. Призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях визначено : оплата за товар згідно договору № 31/02 від 15.02.2011 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011 року між ЗАТ "Енергомаш" та ТОВ "Домінікана" укладено договір № 31/02 про поставку товару.

Згідно ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У позовній заяві, позивач стверджує, що ним 21.02.2011 року було поставлено товар відповідачу, згідно договору № 31/02 від 15.02.2011 року на суму 29478,00 грн. за який відповідач розрахувався частково у розмірі 3000 грн., а тому просить стягнути з відповідача борг на загальну суму 26478,00 грн..

Таким чином предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла в зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобовязань.

Підставами позову відповідач зазначив обставини, відповідно до яких відповідач порушив господарське зобовязання стосовно оплати поставлено товару за вказаним договором.

Зокрема, позивачем у позові зазначається, що враховуючи зміст договору, між позивачем та відповідачем виникли права і обов'язки за договором та зобов'язання відносно оплати поставленого товару згідно підписаних позивачем та відповідачем товарно-транспортних накладних.

Відповідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обовязків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З метою встановлення фактичних даних стосовно виконання зобов'язань за договором щодо поставки товару, ухвалами господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі від 07.12.2011 року та про відкладення слухання від 20.12.2011 року і від 03.01.2012 року у справі № 13/191/2011/5003 позивача зобов'язано надати зокрема : оригінали документів копії яких додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні; первинні бухгалтерські документи та товарно-транспортні накладні, якими підтверджується поставка 21.02.11 року товару на загальну суму 29478,00 грн., згідно договору № 31/02 від 15.02.2011 року, що позивачем не було виконано.

Згідно п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Пунктами 3.1 та 3.2. договору № 31/02 від 15.02.2011 р., сторони погодили, що загальна сума договору складає суму всіх партій товару, отриманих за договором. Отримання (приймання-передача) кожної партії товару здійснюється за товарно-транспортними накладними. Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що поставляються в межах конкретної партії товару, узгоджені сторонами у прийнятому постачальником до виконання замовленні, зазначаються у відповідних товарно-транспортних накладних.

В підтвердження поставки товару за вказаним договором, позивачем надано копію рахунку-фактури № СФ-0000887 від 21.02.2011 року на суму 29478,00 грн..

Також, згідно тверджень відповідача у запереченнях на позов, позивачем було поставлено відповідачу зернята соняшникові смажені лише на загальну суму 3048 грн.. Факт існування поставки товару підтверджується виключно актом інвентаризації складських приміщень від 01.03.2011 р., згідно якого було оприбутковано зернята соняшникові на загальну суму 3048 грн. та оплачені відповідачем на суму 3000 грн. на підставі платіжних доручень № 152 від 16.05.2011 року та № 177 від 26.05.2011 року.

З огляду на зміст ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з подальшими змінами та доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, щоипервинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 р. визначається, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Предметом доказування в даній справі, враховуючи зміст позовних вимог та положень договору, є встановлення наявності або відсутності факту порушення відповідачем договірних зобовязань.

В силу п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вказані вище приписи законодавства та положення договору № 31/02 від 15.02.2011 р., доказом в підтвердження поставки, отримання, ціни на товари, кількості і загальної вартості товару є товарно-транспортні накладні, в зв'язку з чим ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення коштів за порушення договірних зобов'язань.

Таким чином, досліджуючи питання наявності заборгованості відповідача перед позивачем, суд не встановив обставин, достатніх для стягнення заборгованості з відповідача, оскільки позивачем не надано відповідних доказів, зокрема товарно-транспортних накладних, в підтвердження поставки товару згідно умов договору № 31/02 від 15.02.2011 р. на суму 29478,00 грн..

З урахуванням викладеного, встановлених обставин справи та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Домінікана" 26478,00 грн. основного боргу з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2951,75 грн. - пені, 926,73 грн. - інфляційних нарахувань та 571,30 грн. - 3% річних.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Оскільки, позивачем не доведено відповідними доказами фактичної дати поставки, суми поставлено товару за договором, що є наслідком відсутності зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати товару та виключає застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені та нарахувань, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2951,75 грн. - пені, 926,73 грн. - інфляційних нарахувань та 571,30 грн. - 3% річних також задоволенню не підлягають.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Проаналізувавши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура № СФ-0000887 від 21.02.2011 року на суму 29478,00 грн. не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобовязань за договором і виникнення заборгованості.

Будь-яких інших доказів, які стверджували б наявність у відповідача боргу у сумі 26478,00 грн., неналежного виконання відповідачем договірних зобовязань, сторони суду не надали.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Окрім того, оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 1477,50 грн. за платіжним дорученням № 503 від 02.12.2011 року, тоді як необхідно сплати 1411,50 грн., надмірно сплачений судовий збір у розмірі 66,00 грн., підлягає поверненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Відмовити в задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Енергомаш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" про стягнення 26478,00 грн. - основного боргу, 2951,75 грн. - пені, 926,73 грн. - інфляційних нарахувань та 571,30 грн. - 3% річних.

2. Повернути позивачу з державного бюджету України 66,00 грн. зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням № 503 від 02.12.2011 року.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 січня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 7; 85304, а/с № 21, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 5а, Донецька область)