Постанова № 20948809, 19.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"19" січня 2012 р. Справа № 33/138 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Дерепи В.І.

суддівБондар С.В., Грека Б.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" від позивача: Горох О.П. від відповідача: Очеретяний М.І.

від третьої особи: Луценко О.П.

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.07.2011 року

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року

у справі№ 33/138

за позовомПублічного акціонерного товариства "Земельний банк"

доПублічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Модель всесвіту" провизнання недійсним одностороннього правочину ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" (далі відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину щодо припинення зобов’язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, вчинений відповідачем за заявою про зарахування зустрічних вимог № 1738/03 від 10.06.2010 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.

Прийняті судові рішення мотивовані тим, що згідно до ст.601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Суди прийшли до висновку про те, що дія мораторію передбаченого ст.85 Законом України "Про банки та банківську діяльність" (далі Закон) у даному випадку не поширюється на взаємовідносини сторін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судові рішення. В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на наступні обставини: судами при прийнятті оскаржуваних рішень не були враховані вимоги спеціального законодавства щодо взаємовідносин сторін під час дії мораторію, який встановлюється в порядку передбаченому Законом.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

26.11.2007 року між сторонами у справі укладено договір № 309/07-МБ про надання міжбанківського кредиту в сумі 6 000 000 грн., згідно якого позивач надає відповідачу міжбанківський кредит на строк з 26.11.2007 року до 24.11.2008 року із сплатою 12 % річних.

26.11.2007 року між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством "Модель всесвіту" (далі третя особа) укладено кредитний договір №791-07, згідно до якого відповідач надає третій особі кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 6 000 000 грн. на строк з 26.11.2007 року по 05.10.2010 року із сплатою 12%.

В забезпечення виконання зобов’язань третьої особи за кредитним договором між відповідачем (Заставодержатель) та позивачем (Заставодавець) 15.12.2008 року укладено договір застави майнових прав № 791/ЗМП.

Зазначений договір застави забезпечує вимоги відповідача, що виплавають з кредитного договору (з будь –якими змінами і доповненнями до нього в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку повернення суми кредиту, тощо) № 791 від 26.11.2007 року. Сума заставлених грошових коштів складає 6 000 000 грн.

Предмет застави зберігається на рахунку у відповідача (п.1,2.1,2.3).

10.06.2010 року на адресу позивача відповідачем надіслано заяву про зарахування зустрічних вимог №1738/03, в якій зазначено, що відповідач на підставі ч.2 ст.602 ЦК України повідомляє про зарахування зустрічних вимог, які виникли станом на 10.06.2010 року, а саме 6 000 000 грн. –заборгованість позичальника (третьої особи) перед Банком (відповідач) по кредиту за кредитним договором; 78 904,11 грн. –заборгованість позичальника (третьої особи) перед Банком (відповідач) по сплаті відсотків за кредитним договором;

6 000 000 грн. –заборгованість Банка (відповідач) перед заставодавцем (позивач) по кредиту за договором МБК (договір № 309/07-МБ); 78 904,11 грн.- заборгованість Банку (відповідач) перед заставодавцем (позивач) по сплаті відсотків за договором МБК (договір № 309/07 –МБ).

Припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведеним зарахуванням, спір підлягає вирішенню по суті, з урахуванням усіх матеріалів та обставин справи.

Постановою правління НБУ від 11.05.2010 року № 231 у позивача введено процедуру тимчасової адміністрації та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Строк дії мораторію визначений відповідно до п.3 зазначеної постанови –три місяці, з 12.05.2010 року по 11.08.2010 року.

Оспорювана одностороння угода оформлена заявою від 10.06.2010 року, тобто в період дії мораторію.

Відповідно до п.5 ст.602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається в випадках встановлених договором або законом.

У даному випадку взаємовідносини сторін щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог регулюються, крім ЦК України, спеціальним законодавством - Законом.

Відповідно до ст.2 Закону (визначення термінів) мораторій це зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Відповідно до ст.85 Закону протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

Не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов’язання, які пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також вимоги кредиторів, щодо виплати заробітної плати аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог, у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Мораторій не поширюється на зобов’язання банку з перерахування органам ПФУ єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на зобов’язання з повернення фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування розміщених на депозитних рахунках у банках тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів коштів цих фондів.

Аналіз статей 2 та 85 Закону свідчить про те, що перелік зобов’язань на які не розповсюджується дія мораторію є вичерпним і в цей перелік не включені зобов’язання позивача, які виникли у нього по відношенню до відповідача (як вважає відповідач).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України)

Враховуючи те, що правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений відповідачем під час дії мораторію, протирічить вимогам діючого законодавства у судів не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, а тому судова колегія приходить до висновку про те, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням вимог матеріального права та повинні бути скасовані, а у справі прийнято нове рішення, яким позовні вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2011 року прийняті у справі №33/138.

3. Прийняти нове рішення, яким: "Позов задовольнити повністю. Визнати недійсним односторонній правочин щодо припинення зобов’язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, вчинений АТ "Банк Національні інвестиції", за заявою про зарахування зустрічних вимог №1738/03 від 10.06.2010 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Національні інвестиції (01601, м. Київ, вул. Володимирська,54 код ЄДРПОУ 20017340) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (м.Харків, вул. Чернишевського,4 0ЄДРПОУ 19358721, МФО 351447) 236 (двісті тридцять шість) гривень –оплати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; 785 (сімсот вісімдесят п’ять) грн. –державного мита.

4. Господарському суду міста Києва доручити видати відповідний наказ.

Матеріали справи № 33/138 направити до Господарського суду міста Києва.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

                                                                                                    Б.М.Грек