Постанова № 20948784, 17.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р. Справа № 5021/140/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,

суддів:Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В. доповідач,

розглянув

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р.

та рішеннягосподарського суду Сумської області від 07.07.2011р.

у справі№5021/140/2011 господарського суду Сумської області

за позовомДочірнього підприємства "Екосир"

доПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

простягнення коштів, За участю представників:

-позивача: Давидюк Р.М., ліквідатор, ОСОБА_1., за дов. №5/118-16012012 від 16.01.2012р.;

-відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Екосир" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом та доповненням до позову (уточнення розміру позовних вимог) до відповідача про стягнення основного боргу на суму 9300585,13грн., пені на суму 465029,26грн., 3% річних на суму 452543,54грн., інфляційних втрат на суму 982068,43грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.07.2011р. у справі №5021/140/2011 (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. (колегія суддів у складі головуючого судді Істоміної О.А., суддів Барбашової С.В., Білецької А.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Дочірнього підприємства "Екосир" 9300585,13грн. основного боргу, витрати по державному миту в сумі 21175,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 195,97грн. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. та рішення господарського суду Сумської області від 07.07.2011р. у справі №5021/140/2011 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Подана скаржником заява про зупинення виконання рішення суду першої інстанції до його закінчення перегляду в порядку касаційної, судом касаційної інстанції не задовольняється, оскільки у відповідності до ст.1211 ГПК України є правом, а не обовязком суду касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 18.07.2008р. між сторонами у даній справі був укладений договір купівлі-продажу №22-1807С/824, за умовами якого продавець (відповідач) зобовязався передати у власність покупця (позивача) товар, який останній зобовязався прийняти і оплатити.

З договірних умов, визначених сторонами у п.2.3 договору суди попередніх інстанцій з'ясували, що строком поставки є липень серпень 2008 року на підставі заявки Дочірнього підприємства "Екосир", узгодженої з Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром", але не раніше здійснення покупцем оплати в розмірі 100% вартості узгодженої сторонами до поставки партії товару. Судом першої інстанції зазначено, що за умовами п.2.4 договору, оплата всієї партії товару згідно зі Специфікацією №1 повинна бути здійснена до 25.07.2008р.

Загальна вартість договору становить 27555220,22 грн. Покупцем здійснюється передплата на поточний рахунок продавця у розмірі 100% загальної вартості договору в наступному порядку: платежами у розмірі 100% вартості кожної узгодженої сторонами партії товару, вказаної у рахунку-фактурі протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку. Підставою для рахунку є заявка покупця (п.3.1, 3.2 договору).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за виставленим відповідачем рахунком-фактурою №22/30 від 18.07.2008р. на суму 27555220,22грн. позивач перерахував відповідачу 14120000грн. Відповідачем позивачеві оплачений товар в повному обсязі на сплачену суму не поставлено, внаслідок чого виникла заборгованість. Судами попередніх інстанцій також вказано, що за підписаним сторонами актом звірки станом на 04.04.2011р. відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 9300585,13грн.

Здійснив аналіз матеріалів справи, надав правову оцінку наявній в матеріалах справи претензії від 29.01.2010р. позивача до відповідача щодо перерахування на розрахунковий рахунок позивача заборгованості у сумі 10502179,33грн., суди попередніх інстанцій вказали, що ця претензія не містить ні посилання на спірний договір, ні на відмову від його виконання та відшкодування у звязку з цим завданих збитків.

Разом з цим, врахував приписи ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем було надіслано відповідачу заявки №357 від 09.06.2011р. на відвантаження 1664тон "Суперагро"8:24:24 відповідно до договору №22-1807С/824 від 18.07.2008р. з проханням надати відповідь щодо узгодження даної поставки протягом 3-х календарних днів з дати отримання заявки, але відповіді на вказану заявку та доказів поставки товару на суму 9300585,13грн. відповідач не надав.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, врахував приписи ст.ст.526, 530, 612, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, вказав, що моментом предявлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу №22-1807С/824 від 18.07.2008р. є дата звернення до суду з позовом, незвернення позивача до відповідача із заявами про відмову від виконання зобовязання за договором і вимогою повернути сплачені кошти, ненадання відповідачем доказів поставки товару на суму 9300585,13грн., суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9300585,13грн. попередньої плати за товар. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих на суму попередньої оплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, що не оспорено позивачем, відносно чого відповідач не заперечує у касаційній скарзі.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. у справі №5021/140/2011 без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко

Судді: Н. Акулова

С. Владимиренко